ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/900/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2018 року, ухвалене суддею Лозовським О.А., 11:28:30 год., м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 12 квітня 2018 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центуріон-Дістрібюшин» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

13.03.2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центуріон-Дістрібюшин» звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 26.12.2017 року №479118/41048714, №479123/41048714, №479124/41048714, №479125/41048714 про відмову у реєстрації податкових накладних від 30.11.2017 №417, №418, №420, №510 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 30.11.2017 року №417, №418, №420, №510, подані ТзОВ «Центуріон-Дістрібюшин».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 26.12.2017 року №479118/41048714, №479123/41048714, №479124/41048714, №479125/41048714 про відмову у реєстрації податкових накладних від 30.11.2017 №417, №418, №420, №510 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 30.11.2017 року №417, №418, №420, №510, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Центуріон-Дістрібюшин».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржувані рішення відповідача від 26.12.2017 року №479118/41048714. №479123/41048714, №479124/41048714, №479125/41048714 про відмову в реєстрації ПН від 30.1.2017 року № 417, №418, №420, №510 в ЄРПН формально містить підставу для їх прийняття, що зазначена у Постанові Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» № 190 від 29.03.2017 року, а саме: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. У зазначених рішеннях взагалі не вказано, які саме надані платником податків копії документів складені з порушенням законодавства та якими мотивами керувалася Комісія ДФС України, вважаючи, що надані документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної.

При вирішенні даного спору суд також виходить з того, що мало місце порушення вимог підпункту 201.16.1 пункту 201 статті 201 ПК України, оскільки в квитанціях про зупинення реєстрації ПН від 12.12.2017 року, 15.12.2017 року чітко не вказано на підставі якого саме критерію оцінки ступеня ризиків було здійснено зупинення реєстрації ПН від 30.11.2017 року №417, №418, №420, №510 в ЄРПН, та не вказано, які саме копії документів (за вичерпним переліком) пропонується надати позивачу, які були б достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію вказаної ПН в ЄРПН.

На думку суду першої інстанції, наявні у позивача документи підтверджують здійснення господарської операції, по якій складено ПН від 30.11.2017 року №417, №418, №420, №510, ознак порушення вимог законодавства щодо їх складення вони не містять та є достатніми для прийняття Комісією ДФС України рішення про реєстрацію вказаної ПН.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна фіскальна служба України оскаржила його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних фіскальним органом чітко вказано визначення критерію оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної, а саме - «за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 73.20…», що відповідає першому критерію.

Апелянт стверджує, що висновок суду першої інстанції про необхідність чіткої підстави для відмови в реєстрації податкової накладної не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а саме, вищевказаним наказом №190 встановлено лише дві підстави, перша з яких і була вказана в оскаржуваних рішеннях.

Також, судом першої інстанції не враховано, що позивачем не було надано платіжні документи (банківські виписки та ін.) та не надані інші документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567.

Окрім того, вищевказаний наказ не передбачає перерахування документів яких недостатньо або які складені з порушенням чинного законодавства в рішенні комісії, форма якого передбачає лише проставлення відмітки на відповідному пункті.

Разом з тим, апелянт вважає, що позовна вимога щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, слід розцінювати саме як вимога про втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що ТзОВ «Центуріон-Дістрібюшин» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.04.2018 року №1003850610.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 02.04.2018 року №1003852019 вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин одним з видів діяльності позивача було дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки.

01.04.2017 року між ТзОВ «Центуріон-Дістрібюшин» (виконавець) та ТзОВ «Альтер Є» (замовник) укладено договір надання послуг №ЦД/М-039, згідно предмету якого виконавець зобов'язується надати замовнику погоджені сторонами послуги, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати послуги на умовах даного договору. Сторони декларують, що діяльність виконавця не обмежується лише придбанням товару в замовника, але й, зокрема, полягає і в наданні послуг (тобто створенні виконавцем умов, спрямованих на збільшення обсягів закупівлі товарів в замовника) на користь замовника. Сторони підтверджують, що надання послуг виконавцем здійснюється саме на користь замовника і сприяє збільшенню доходів замовника від його господарської діяльності: послуги сприяють збільшенню закупівлі товарів виконавцем в замовника та подальшому збуту цих товарів споживачам; послуги сприяють збільшенню обізнаності споживачів про товари; послуги посилюють лояльність споживачів товарів замовника (в тому числі внаслідок забезпечення наявності в місцях продажу виконавця більшого асортименту товару).

У пункті 4.1 даного договору передбачено, що вартість послуг виконавця, умови та терміни оплати послуг погоджуються сторонами в додатках до даного договору. Факт приймання-передачі наданих послуг засвідчується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг і акт являється доказом належного виконання виконавцем прийнятих на себе обов'язків.

На виконання умов договору про надання послуг від 01.04.2017 року позивачем були надані наступні послуги:

- бонус за розміщення, що підтверджується актом приймання-передачі послуг за договором від 30.11.2017 року;

- дослідження та аналіз споживчого попиту на продукцію ТМ Ферреро за листопад 2017 року, що підтверджується актом приймання-передачі послуг за договором від 30.11.2017 року;

- бонус за представленість, що підтверджується актом приймання-передачі послуг за договором від 30.11.2017 року;

- бонус за розміщення, що підтверджується актом приймання-передачі послуг за договором від 30.11.2017 року.

Крім того, факт надання вказаних послуг підтверджується податковими накладними №417, №418, №420, №510 від 30.11.2017 року та аналізом рахунку №3777 за листопад 2017 року, випискою з банківського рахунку.

Податкові накладні №417, №418, №420, №510 від 30.11.2017 року ТзОВ «Центуріон-Дістрібюшин» було надіслано для реєстрації в ЄРПН та були прийняті ДФС, однак їх реєстрація була зупинена відповідно до пункту 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки вказані податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризику, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року.

За результатами опрацювання СМКОР контролюючим органом виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 73.20, та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» п/п 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Позивачем на адресу ДФС України в електронному вигляді направлено: повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковим накладним від 30.11.2017 року, де було зазначено, що ТзОВ «Центуріон-Дістрибюшин» в процесі здійснення господарської діяльності, а саме: оптової торгівлі, придбаває та реалізовує товар в асортименті контрагентам, а також надає маркетингові послуги; шість документів дозвільного характеру із зазначеним переліком документів, що підтверджують реальність здійснення операцій: пояснення, податкові накладні, договір №ЦД/М-039, аналіз рахунку, акт приймання-передачі послуг.

Однак, 26.12.2017 року Комісія ДФС України прийняла рішення №479118/41048714, №479123/41048714, №479124/41048714, №479125/41048714 про відмову у реєстрації податкових накладних №417, №418, №420, №510 від 30.11.2017 року в ЄРПН з підстави: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз ст.201 ПК України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі - Порядок №1246), Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Критерії) та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Вичерпний перелік №567), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567, Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №566 (далі - Порядок №566), суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутність належного обґрунтування відповідачем підстав відмови у реєстрації поданої позивачем податкової накладної за умови подання останнім всіх необхідних документів, на підтвердження здійснення господарської операції, має своїм наслідком скасування оскаржуваного рішення ДФС України із покладенням на останню обов'язку із реєстрації податкової накладної.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів суду апеляційної інстанції не може не погодитися з огляду на таке.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку, продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п.74.2 ст.74 цього Кодексу.

За приписами п.74.2 ст.74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Як передбачено пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п. 201.16 ст. 201 Кодексу.

Згідно із пунктом 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних,

передбачено, що моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 року в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01.01.2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75 % загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

За приписами підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 1 Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання- передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про віддповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до підпунктів 201.16.2, 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу, відповідно до п/п 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту. Форма таких рішень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абзацу першого постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» № 190 від 29.03.2017 року (далі - Постанова КМУ № 190) встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до п/п «в» п/п 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу ДФС протягом 365 колендарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобовязаня, відображеного у податковій накладній/ розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до п/п «в» п/п 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

З оскаржуваних рішень Комісії ДФС України від 26.12.2017 року №479118/41048714, №479123/41048714, №479124/41048714, №479125/41048714 про відмову у реєстрації податкових накладних №417, №418, №420, №510 від 30.11.2017 року в ЄРПН видно, що вони прийняті з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Однак, у зазначених рішеннях взагалі не вказано, які саме надані платником податків копії документів складені з порушенням законодавства та якими мотивами керувалася Комісія ДФС України, вважаючи, що надані документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішення про відмову у реєстрації податкової декларації з підстав подання документів, які, на переконання останнього, складені з порушенням вимог чинного законодавства, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на відповідача обов'язку з реєстрації податкових накладних від 30.11.2017 року №417, №418, №420, №510, поданих ТзОВ «Центуріон-Дістрібюшин», колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп.201.16.4 п.201.6.16 ст.201 ПК України положенням якого відповідають приписи п. 19 Порядку №1246, розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.10 Порядку №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п. 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.

При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У контексті наведеного судовою колегією враховується, що відповідно до п. п.2, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами ч.ч.3-4 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 року у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 року у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у цій справі відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29.03.2018 року справі №816/303/16.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

З урахуванням викладеного судова колегія суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 30.11.2017 року №417, №418, №420, №510, подані ТзОВ «Центуріон-Дістрібюшин».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2018 року у справі №803/411/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центуріон-Дістрібюшин» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко

судді Л. П. Іщук

Т. В. Онишкевич

Повне судове рішення складено 13.12.2018.