Справа № 493/2447/18

Провадження № 3/493/782/18

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       10 грудня 2018 року                                м. Балта, Одеська область

Суддя Балтського районного суду Одеської області Бодашко Л.І., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника УПД ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності Рудого ОСОБА_1 Максимовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, не працюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2,

— за ч.1ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, —

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 397468 від 27.10. 2018 року , ОСОБА_2 27.10.2018 року о 21 год.35 хв. в м. Балта по вул.. Ломоносова керував ТЗ Ваз - 21051 номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп’яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

В даному протоколі в графі: «свідки чи потерпілі:» вказані свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4, однак ці свідки в судове засідання жодного разу не з’явилися, письмових пояснень від цих свідків в матеріалах справи немає.

ОСОБА_2 стверджує, що жодного свідка при тому, як працівники поліції підійшли до його автомобіля, не було, присутній був лише він і його пасажир ОСОБА_5, якого не допитали і пояснень не брали. Працівники поліції не пропонували йому вийти з автомобіля і пройти огляд на стан сп’яніння і він не відмовлявся його пройти на місці, так як був тверезий і нікуди не їхав, вони вимагали у нього посвідчення водія, яке він їм надав, ніяких пояснень він їм не давав і ніде не розписувався, воне не пропонували це зробити. Він був тверезий.

Крім протоколу про адміністративну відповідальність, жодного документу не додано і інших доказів не представлено.

Свідок ОСОБА_5 показав, що він їхав у якості пасажира з ОСОБА_2, їх зупинили працівники поліції і спитали чого пом’ятий бік у автомобіля, але не пропонували пройти огляд на стан сп’яніння а ні на місці, а ні в іншому місці, ніяких свідків при цьому не було, водій був тверезий. Йорму ніхто ніяких прав та обов’язків не роз’яснював.

Суддя, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка ОСОБА_5, дослідивши протокол, дійшла наступного.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З матеріалів цієї справи не вбачається того, що  ОСОБА_2 належним чином був ознайомлений зі своїми правами та обов’язками,  в графі, де вказано,що ОСОБА_2  роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, підпису ОСОБА_2 немає, що свідчить про те, що його ніхто з цими правами не ознайомив, про що вказав і сам ОСОБА_2, а також свідок ОСОБА_5

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вимогами ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Розглядаючи дану справу по суті, суддя дійшла висновку про необґрунтованість протоколу про адміністративну відповідальність відносно ОСОБА_2 в частині того, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього є незаконним, оскільки складений з істотними порушеннями вимог діючого КУпАП та неповнотою зібраних поліцейськими матеріалів.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція), Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997р.;Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 р.

Прецедентна практика ЭСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально - правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.

Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 р.; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 р.); дрібні правопорушення пов'язані з нанесенням шкоди (Рішення ЄСПЛ в справі «Лауко та Кадубеч проти Словаччини», від 2 вересня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI).

ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору "кримінального обвинувачення" до такої міри покарання, як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).

Отже, вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції, ЄСПЛ не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень, віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.

Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

За таких обставин судья дійшла висновку, що при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України і МОЗ України від 09.11.2015 р. № 1453/735, огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану.

В протоколі про адміністративне правопорушення вказано на підставі чого у поліцейського виникли підстави вважати, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп’яніння, однак водій з автомобіля не виходив, не дув в бік працівників поліції, тому невідомо, з чого саме вони зробили висновок про те, що у того нестійка хода і запах алкоголю з ротової порожнини.

Огляд на стан сп’яніння, відповідно до вищевказаної Інструкції, проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров’я).

Відповідно до вимог ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції затверджується управліннями охорони здоров”я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Таким чином, законодавством передбачений порядок направлення водія на огляд, форма цього направлення. Належним і допустимим доказом відмови водія від проходження огляду на стан сп’яніння є направлення водія на огляд (Додаток 1 до Наказу МВС України 09.11.2015 № 1452/735В), а з урахуванням п.15 розділ 3Наказу МВС України 09.11.2015 № 1452/735— ще й акт за підписом лікаря закладу охорони здоров’я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

З матеріалів адміністративного провадження вбачається, що в порушення вимог зазначеної норми Закону, працівниками поліції не було забезпечено права ОСОБА_2 на проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.

До матеріалів справи не долучено жодних доказів, які б свідчили про перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння і про відмову ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу та в присутності двох свідків, а також немає доказів того, що ОСОБА_2 управляв автотранспортом у стані алкогольного сп”ягніння, а долучені письмові пояснення свідків не вдалося перевірити в судовому засіданні, оскільки жодний із вказаних працівниками поліції свідок в судове засідання не з’явився, хоча викликалися вони належним чином двічи.

Відповідно до положень п.1.3, п.3.3. Розділу ІІІ «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них» (далі - Інструкція) затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції». Випадки застосування такого превентивного заходу: «нагрудна відеокамера (відео реєстратор) повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відео-зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відео-фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. Відповідно до п. 3.5 Розділу ІІІ Інструкції, «після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно».

Разом з цим, до матеріалів справи не долучено жодного відеозапису з нагрудних камер працівників патрульної поліції, які здійснювали оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, який міг би підтвердити чи спростувати дотримання працівниками патрульної поліції вимог ст.266 КУпАП.

Встановлені суддею порушення вимог КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, допущені працівниками патрульної поліції під час складання матеріалів щодо ОСОБА_2, є безперечною підставою для закриття справи і звільнення його від адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 9 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 7, 8, 33, 247, 251,252,266,268,280 КУпАП суддя,

        п о с т а н о в и л а:

       ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.        

Провадження по справі № 493/ 2457/18, провадженням 3/493/782/18 про адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП відносно ОСОБА_2, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі ст. 247 ч.1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Балтський районний суд, протягом десяти днів з дня її винесення.

                                       С У Д Д Я