П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/11163/18

Головуючий у 1-й інстанції: Стефанишин С.Л.

Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.

13 грудня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Шидловського В.Б. Іваненко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2018 року (рішення ухвалене суддею Стефанишин С.Л. в м.Хмельницький, повний текст судового рішення складено 24 жовтня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції Кіровоградської області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції Кіровоградської області в якому просив скасувати постанову серії ЕАА № 377730 від 26.04.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. та провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. На обґрунтування доказів апеляційної скарги зазначає, що Правил дорожнього руху України не порушував. Зазначає, що відповідачем не надано доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки на наданому відеозапису з нагрудної камери поліцейського зафіксовано лише спілкування позивача з працівниками поліції.

В судове засідання сторони не прибули, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відносно позивача 26 квітня 2018 року інспектором роти №1 батальйону УПП у Кіровоградській області ДПП лейтенантом поліції Папава В.Д. була винесена постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 377730, відповідно до якої 26 квітня 2018 року о 10 годині 18 хвилин, на А/Д М12 КМ716 М200 водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом RENAULT P383BY, державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив поворот ліворуч, не подавши світловий сигнал показчика повороту відповідного напрямку руху, чим порушив п.п. 9.2 (б) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність його дій та їх відповідності Правилам дорожнього руху України, а також неправомірності дій працівника поліції при виявленні порушення позивачем Правил дорожнього руху України та притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно п.п. 9.2, 9.4 (б) ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою та перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

З матеріалів справи та з пояснень позивача, наданих поліцейському безпосередньо після зупинення транспортного засобу та зафіксованих нагрудною камерою поліцейського вбачається, що причиною зупинки позивача є не увімкнення останнім покажчика лівого повороту перед дорожнім знаком 7.8 "Напрямок головної дороги".

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з п. 33 ПДР України "Дорожні знаки" знак 2.3 "Головна дорога" надає право першочергового проїзду нерегульованих перехресть. Знак встановлюється безпосередньо перед перехрестям, а також на початку головної дороги. Знак обов'язково повторюється з табличкою 7.8 "Напрямок головної дороги" перед перехрестям, на якому головна дорога змінює свій напрямок а також перед перехрестям зі складним плануванням.

При цьому будь якого узгодження з п.п. 9.2 ПДР України зазначені знаки не містить.

З аналізу вказаних положень ПДР України вбачається, що за умови постійного руху позивача по головній дорозі без зміни напрямку руху, дорожні знаки, встановлені на спірному відрізку дороги не носять зобов'язального характеру для позивача щодо увімкнення світлового покажчика лівого повороту.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративним правопорушенням за правилами частини 2 статті 122 КУпАП визнається: порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що гуртується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що доказом вини водія відповідач вважає неподання останнім доказів, які спростовують факт вчинення ним адміністративного правопорушення. При цьому, з відеозапису з стаціонарного відеореєстратора з автомобіля патрульної поліції, яким мав бути зафіксований факт скоєння адміністративного правопорушення, або ж інших доказів вчинення такого правопорушення відповідачем не надано. На наданому відеозаписі з нагрудної камери поліцейського факт вчинення адміністративного правопорушення не відображено, а лише зафіксовано пояснення водія ОСОБА_2

Колегія суддів звертає увагу на те, згідно приписів ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається виключно на відповідача.

Оскільки, відповідачем суду першої інстанції не було надано доказів щодо того, що позивач порушив п.п. 9.2(б), ПДР України, зокрема, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, речових доказів тощо, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про правомірність дій відповідача при винесенні постанови від 26 квітня 2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладення на нього адміністративного стягнення у сумі 425 грн.

Статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено повноваження суду за наслідками розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень частини 3 статті 286 КАС України, місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції Кіровоградської області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити. Скасувати постанову інспектора роти №1 батальйону УПП у Кіровоградській області ДПП лейтенанта поліції Папава Вадима Дмитровича серії ЕАА № 377730 від 26.04.2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 грудня 2018 року.

Головуючий Кузьменко Л.В.

Судді Шидловський В.Б. Іваненко Т.В.