ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1879/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Коваль Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції про скасування наказів, поновлення на службі та стягнення коштів,

суддя у І інстанції Остап'юк С.В.,

час ухвалення рішення 14 год. 28 хв.,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення 18 липня 2018 року,

ВСТАНОВИВ :

5 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправними і скасувати пункт 3 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - ДПП) № 1915 від 14 грудня 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та наказ ДПП № 105 о/с від 5 лютого 2018 року «По особовому складу»;

поновити його на посаді заступника начальника Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції (далі - УПП) - начальника відділу чергової служби УПП;

стягнути з ДПП грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та 10000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року у справі № 809/443/18 позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу ДПП № 1915 від 14 грудня 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за вчинення дисциплінарного проступку - заступника начальника управління - начальника відділу чергової служби УПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 у виді звільнення з посади. Визнано протиправним та скасовано наказ ДПП № 105 о/с від 5 лютого 2018 року ДПП «По особовому складу» про зарахування старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 у розпорядження ДПП. Поновлено ОСОБА_2 на роботі та посаді заступника начальника управління - начальника відділу чергової служби УПП. Стягнено з ДПП на користь ОСОБА_2 заробіток за час вимушеного прогулу за період з 5 лютого 2018 року до 13 липня 2018 у розмірі 72522,87 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що у діях ОСОБА_2 склад дисциплінарного проступку, що виразився у недбалому ставленні до своїх службових обов'язків, а також неналежній організації службової діяльності УПП та відсутності дієвого контролю за виконанням службових обов'язків підлеглого особового складу, відсутній. Тому притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади є протиправним. Відтак, позивач підлягає поновленню на посаді заступника начальника управління - начальника відділу чергової служби УПП із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 5 лютого 2018 року у розмірі 72522,87 грн. У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди було відмовлено через недоведення позивачем факту її заподіяння.

У апеляційній скарзі ДПП просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення безсторонності (неупередженості) при проведенні службового розслідування фактів порушення службової дисципліни поліцейськими УПП. Оскільки службовим розслідуванням не було встановлено нових обставин, які б могли спростувати виявлені порушення та інших порушень, зміст висновку службового розслідування є аналогічним за змістом довідки комісії ДПП. Рішення про продовження строку проведення службового розслідування було зафіксовано резолюцією на відповідному рапорті, судом першої інстанції під сумнів не ставилась законність продовження строку і копія рапорту судом не витребовувалась.

Додатково звертає увагу апеляційного суду на те, що ОСОБА_2 25 квітня 2018 року відповідно до наказу ДПП № 420 о/с на підставі власноручно написаної заяви звільнено з органів національної поліції за власним бажанням, однак судом постановлено виплатити йому грошове забезпечення до 13 липня 2018 року.

Позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу ДПП, у якій просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. При цьому звертає увагу апеляційного суду на те, що апеляційна скарга не містить вказівок на порушення судом першої інстанції будь-яких норм процесуального чи матеріального права. Наполягає на тому, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Представники відповідача і третьої особи у ході апеляційного розгляду підтримали вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просили скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Позивач та його представники у судовому засіданні апеляційного суду заперечили обґрунтованість вимог апелянта, підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, позивач з 6 квітня 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 7 листопада 2015 року - в органах Національної поліції України на посадах: інспектора патрульної служби роти № 6 батальйону патрульної служби № 2 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві; командира роти № 9 батальйону № 1 управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві; інспектора роти № 9 батальйону №1 управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції; заступника начальника управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції; заступника начальника управління - начальника відділу чергової служби УПП; начальника сектору озброєння УПП.

На переконання апеляційного суду, предметом даного публічно-правового спору є правомірність звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника управління - начальника відділу чергової служби УПП наказами ДПП № 1915 від 14 грудня 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та № 105 о/с від 5 лютого 2018 року «По особовому складу».

Даючи правову оцінку заявленій ОСОБА_2 у позовній заяві позовній вимозі про поновлення його на посаді начальника управління - начальника відділу чергової служби УПП, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Частиною 1 статті 17 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Приписами частини 1 статті 59 Закону № 580-VIII передбачено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 з наступними змінами і доповненнями (далі - Положення № 114).

Пунктом 1 Положення № 114 передбачено, що воно визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.

Відповідно до пункту 3 Положення № 114 на службу в органи внутрішніх справ приймаються на добровільних засадах особи, які досягли 18-річного віку (крім випадків, встановлених законодавством), здатні за особистими якостями, освітою і станом здоров'я виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно із пунктом 39 Положення № 114 посади, що підлягають заміщенню особами рядового, молодшого, середнього і старшого начальницького складу, і відповідні цим посадам спеціальні звання визначаються переліками, затверджуваними Міністром внутрішніх справ.

Приписами пункту 7 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

На переконання апеляційного суду, системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що необхідною передумовою для зайняття будь-якої із посад рядового, молодшого, середнього і старшого начальницького складу у органах внутрішніх справ є перебування на відповідній службі, у даному випадку на службі у національній поліції.

Разом із тим, як безспірно встановлено у ході судового розгляду, позивач ОСОБА_2 після звільнення із посади заступника начальника управління - начальника відділу чергової служби УПП оспорюваними наказами ДПП № 1915 від 14 грудня 2017 року та № 105 о/с від 5 лютого 2018 року був у подальшому наказом № 329 ДПП від 5 квітня 2018 року призначений на посаду начальника сектору озброєння УПП, а наказом № 420 о/с від 25 квітня 2018 року звільнений з органів національної поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII за власним бажанням.

Таким чином, виходячи із того, що служба в органах внутрішніх справ відбувається на добровільних засадах і позивачем була припинена така за власним бажанням, то його позовна вимога про поновлення на посаді заступника начальника управління - начальника відділу чергової служби УПП, яка передбачає перебування на службі у національній поліції, не може бути задоволена з наведених підстав.

При цьому апеляційний суд підкреслює те, що у даному випадку ОСОБА_2 відповідачем фактично був понижений у посаді, а не звільнений з органів національної поліції, а рішення про припинення такої служби було прийняте позивачем самостійно, а не з ініціативи ДПП.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування пункту 3 наказу ДПП № 1915 від 14 грудня 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та наказу ДПП № 105 о/с від 5 лютого 2018 року «По особовому складу», суд апеляційної інстанції вважає, що суть публічно-правового спору у цій частині зводиться до перевірки правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади заступника начальника управління - начальника відділу чергової служби УПП з огляду на наявність у його діях недбалого ставлення до своїх посадових обов'язків, неналежної організації службової діяльності УПП та відсутності дієвого контролю за виконанням службових обов'язків підлеглого особового складу.

Посадову інструкцію заступника начальника управління - начальника відділу чергової служби УПП затверджено наказом ДПП за № 2670 від 8 червня 2017 (далі - Посадова інструкція) та доведено до відома позивача під розпис 3 липня 2017.

Розділ 2 Посадової інструкції встановлює завдання та обов'язки позивача за вказаною посадою.

Відповідно до пункту 2.1. Розділу 2 Посадової інструкції основними завданнями діяльності позивача є, зокрема:

здійснення керівництва діяльністю відділу чергової служби, розподілення обов'язків між особовим складом відділу;

здійснення щоденного інструктажу добового наряду, що заступає, підведення підсумків роботи наряду, який змінюється;

контроль за дотриманням особовим складом дисципліни, законності, режиму секретності, конституційних прав громадян;

здійснення централізованого оперативного управління всіма силами і засобами патрульної поліції, здійснення підтримки безперебійного зв'язку з нарядами і керування ними для забезпечення оперативності;

аналіз роботи чергових змін з питань своєчасності прибуття патрульних нарядів на місця подій, розкриття злочинів по «гарячих слідах» та дотримання законності.

Пунктом 2.2 Посадової інструкції передбачено, що заступник начальника управління - начальник відділу чергової служби УПП, зокрема:

здійснює координацію роботи батальйону, відділу чергової служби, сектору озброєння;

здійснює безпосереднє керівництво особовим складом Управління, задіяним для патрулювання визначеної території;

проводить роботу щодо зміцнення службової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним, корупційним та іншим правопорушенням серед поліцейських патрульної поліції, своєчасно виявляє й усуває їх причини;

аналізує стану службової дисципліни;

здійснює контролю за виконанням функціональних обов'язків працівниками УПП;

виконує інші функції та повноваження за дорученням начальника УПП.

Відповідно до доручення ДПП від 7 липня 2017 робочою групою ДПП у складі заступника начальника відділу моніторингу Управління моніторингу та аналітичного забезпечення Гаркавюка О.В., старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу Хорольського О.О., головного інспектора відділу аналітичного забезпечення Ренкаса Р.В., старшого інспектора з особливих доручень відділу претензійно-позовної роботи Управління правового забезпечення та міжнародного співробітництва Волошина В.М., головного інспектора відділу оперативного керування Управління чергової служби Мазніченка В.Г. у період з 10 до 17 липня 2017 року було проведено перевірку службової діяльності УПП, за наслідками якої складено довідку (а.с. 1-9 т. 2).

У довідці зазначено, що 10 липня 2017 року о 9 год. 00 хв., прибувши до адміністративної будівлі УПП, вказані працівники ДПП безперешкодно пройшли на територію УПП через контрольно-пропускний пункт та у приміщенні УПП, де безперешкодно потрапили у робочі кабінети працівників. Зокрема, у кабінет сектору транспортного забезпечення виявили залишені без нагляду нагрудний відеореєстратор, смарт-карту на пальне та інші речі, після чого пройшли до службового кабінету начальника УПП.

Вказаний факт позивачем не заперечувався, як і те, що наведене свідчить про порушення вимог доручення Національної поліції України від 31 травня 2016 року № 13/01/1155 «Про розроблення правил пропускного режиму та внутрішньооб'єктового режимів органів поліції», Порядку організації та забезпечення режиму секретності, державних органах, органах місцевого самоврядування та підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 939/ДСК від 18 грудня 2013 року та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15 липня 2014 року за № 675 «Про затвердження інструкції з організації охорони та пропускного режиму МВС України, службової телеграми ДПП від 28 березня 2017 року № 88, яка зареєстрована УПП за вх. № 2538 від 28 березня 2017 року і головним виконавцем якої визначено заступника начальника управління - начальника чергової служби УПП лейтенант поліції ОСОБА_2, у частині забезпечення контролю за переміщенням осіб на підконтрольній території та у частині проникнення сторонніх осіб на територію режимного об'єкта (а.с. 55-57 т.2).

На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що позивачем було вжито достатніх заходів для забезпечення пропускного режиму (впровадження перепусток, електронних ключів, інструктажів, обходу приміщень та ін.) без належних на те підстав, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що перепустки чи електронні ключі, на запровадженні яких наполягав ОСОБА_2, по факту використовувались за призначенням.

На своє виправдання позивач ОСОБА_2 посилався на те, що за існуючих умов розміщення УПП у орендованому приміщенні неможливо у повній мірі забезпечити організації охорони та пропускного режиму УПП, що було відомо керівництву.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних доводів позивача, а також доказів його належного реагування з цього приводу письмово у встановленому порядку, а тому у апеляційного суду немає належних правових підстав для висновку про належне виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків у вказаній частині.

Окрім того, у довідці зазначено про відсутність організації роботи з виконання вимог про опрацювання та ознайомлення особового складу з Методичними рекомендаціями щодо користування електронною системою фіксації поліцейськими результатів реагування на події, а також про відсутність у підрозділі копій таких методичних рекомендацій та списків особового складу УПП про ознайомлення із ними.

Позивач ОСОБА_2 у ході апеляційного розгляду не заперечував покладення на нього обов'язку по опрацюванню та ознайомленню особового складу УПП із Методичними рекомендаціями щодо користування електронною системою фіксації поліцейськими результатів реагування на події та пояснив, що така робота проводилася під час розводів перед початком чергувань, і відсутність копії вказаного документу в УПП та письмових доказів про ознайомлення із ним не свідчить про те, що він не був опрацьований.

Апеляційний суд при оцінці таких доводів позивача виходить із того, що зазначені Методичні рекомендації щодо користування електронною системою фіксації поліцейськими результатів реагування на події (а.с. 124-144 т.2) є досить об'ємним документом із ілюстраціями та значною кількістю технічної інформації, належне засвоєння якої під час усного доведення у ході короткотермінових нарад перед початком чергування видається мало реальним та неефективним. Тому суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта у тому, що відсутність копії таких методичних рекомендацій та доказів належного ґрунтованого їх вивчення особовим складом УПП свідчать про неналежне виконання ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків у цій частині.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у довідці комісії ДПП зазначено також про те, що під час перевірки технічного стану озброєння виявлено відсутність інформації у відомостях про чищення зброї, зокрема, самим ОСОБА_2 і з цього приводу ним не було надано жодних пояснень на спростування наведеного.

Окрім того, у довідці комісій ДПП зазначено про виявлення під час раптової перевірки 11 липня 2017 о 21 год. 40 хв. факту безпідставного залишення поста інспектором поліції УПП та залишення на столі без нагляду бланкової продукції (заповнених протоколів та постанов), які залишені черговому попередньою ротою для подальшої передачі до відділу адміністративної практики УПП, а сержант поліції ОСОБА_9 заступив на пост по охороні адміністративної будівлі УПП без зброї, а також про виявлення інших менш значних порушення порядку несення служби та оформлення службових документів підлеглим ОСОБА_2 особовим складом УПП.

На своє виправдання позивач ОСОБА_2 посилався на те, що не може відповідати за всіх поліцейських УПП, які за допущені ними порушення службової дисципліни чи порядку несення служби повинні нести персональну відповідальність.

Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до Посадової інструкції позивач зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням особовим складом дисципліни, законності, режиму секретності, конституційних прав громадян; проводить роботу щодо зміцнення службової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним, корупційним та іншим правопорушенням серед поліцейських патрульної поліції, своєчасно виявляти й усувати їх причини; здійснювати контролю за виконанням функціональних обов'язків працівниками УПП.

Посилання ОСОБА_2 на те, що виявлені недоліки не потягнули за собою будь-яких суттєвих негативних наслідків, порушень прав інших осіб чи дискредитації УПП, на думку апеляційного суду, не свідчать про неможливість притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за недбале ставлення до своїх посадових обов'язків, неналежну організацію службової діяльності УПП чи відсутність дієвого контролю за виконанням службових обов'язків підлеглого особового складу.

Наказом ДПП за № 4583 від 22 вересня 2017 року з метою встановлення причин та обставин порушення службової дисципліни працівниками патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську відповідно довідки за результатами перевірки комплексною комісією ДПП відповідно до доручення ДПП від 7 липня 2017 року № 3000ВН/41/2/01-2017 «Про проведення перевірки діяльності Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції», було призначене службове розслідування, проведення якого доручено комісії у складі голови комісії - начальника управління моніторингу та аналітичного забезпечення ДПП старшого лейтенанта поліції Сігарьова Є.С., членів комісії: начальника відділу моніторингу управління моніторингу та аналітичного забезпечення Фалатюка О.С., старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу Хорольського О.О., головного інспектора відділу аналітичного забезпечення управління моніторингу та аналітичного забезпечення Ренкаса Р.В., головного інспектора відділу оперативного керування Мазінченко В.Г., старшого інспектора з особливих доручень відділу претензійно-позовної роботи Волошина В.М.

22 листопада 2017 року начальником ДПП затверджено висновок службового розслідування за фактами неналежного виконання службових обов'язків працівниками УПП, яким підтверджено факти, які були виявлені під час проведення комплексної перевірки працівниками ДПП. За наслідками проведеного службового розслідування члени комісії з службового розслідування вважали за необхідне за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у недбалому ставленні до своїх службових обов'язків, неналежній організації службової діяльності УПП та відсутності дієвого контролю за виконанням службових обов'язків підлеглого особового складу заступника начальника управління - начальника відділу чергової служби УПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 звільнити з посади.

Пунктом 3 наказу ДПП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 1915 від 14 грудня 2017 року на підставі висновку службового розслідування, у відповідності до статей 2, 5, 7, 12, 13, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, заступника начальника управління - начальника відділу чергової служби УПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 було звільнено з посади та наказом «По особовому складу» за № 105 о/с від 5 лютого 2018 року на підставі наказу ДПП від 14 грудня 2017 року № 1915, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 67 Закону № 580-VIII, зараховано у розпорядження ДПП.

Приписами частини 1 статті 18 передбачено, що поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно із приписами статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Положеннями частини 1 статті 7 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові (частина 2 статті 7 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення регламентовано статтею 14 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Згідно із приписами частин 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Наказом Міністра внутрішніх справ України за № 230 від 12 березня 2013 року було затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

Пунктом 2.1. Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до пункту 2.5. Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

Згідно з пунктом 3.3. Інструкції проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а якщо такі підрозділи не передбачені штатним розписом, уповноважені на те начальники доручають проведення службових розслідувань найбільш досвідченим працівникам, здатним усебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки.

Як безспірно встановлено судом, склад комісії по проведенню службового розслідування, визначений наказом ДПП за № 4583 від 22 вересня 2017 року, за своїм персональним складом відповідав вимогам пункту 3.3. Інструкції.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання позивача ОСОБА_2, з якими погодився суд першої інстанції, на те, що вказані особи були зацікавлені у наслідках розслідування і були включені до складу комісії з порушенням приписів частини 3 статті 14 Дисциплінарного статут та пункту 3.4. Інструкції.

Лише те, що старший інспектор з особливих доручень відділу моніторингу Хорольський О.О., головний інспектор відділу аналітичного забезпечення Ренкас Р.В., старший інспектор з особливих доручень відділу претензійно-позовної роботи Управління правового забезпечення та міжнародного співробітництва Волошин В.М., головний інспектор відділу оперативного керування Управління чергової служби Мазніченко В.Г. утворювали особовий склад комплексної комісії ДПП з проведення перевірки УПП та одночасно входили до складу комісії із службового розслідування фактів порушення службової дисципліни, що були виявлені комплексною комісією ДПП, саме по собі не свідчить про їх особисту зацікавленість у результатах службового розслідування і будь-яких належних доказів на підтвердження фактів їх упередженого ставлення до позивача матеріали справи не містять.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 був відомий склад комісії із проведення службового розслідування і він не оспорював наказу ДПП за № 4583 від 22 вересня 2017 року у частині персонального складу комісії, брав участь у службовому розслідуванні шляхом надання письмових пояснень.

Частиною 2 статті 14 Дисциплінарного статуту та пунктом 5.1. Інструкції встановлено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Службове розслідування тривало протягом двох місяців з 22 вересня 2017 року до 22 листопада 2017 року.

Відповідач дійсно не надав доказів для підтвердження продовження строку проведення службового розслідування, призначеного наказом ДПП за № 4583 від 22 вересня 2017 року.

Разом із тим, на переконання апеляційного суду, вказана обставина сама по собі не може свідчити про те, що затвердження висновку службового розслідування та прийняття оскаржуваних наказів за наслідками його розгляду є таким, що здійснено за межами строку службового розслідування, тобто не в спосіб, що визначений законом, а отже протиправно. При цьому слід врахувати те, що обмеження тривалості службового розслідування насамперед спрямоване на пришвидшення з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку і максимально допустимий строк тривалості службового розслідування порушений не був. Продовження такого строку до двох місяців належить до компетенції тієї ж посадової особи, яка і затверджує його висновок. Відтак, за умови незгоди із тривалістю проведення службового розслідування начальник ДПП мав можливість не затвердити його висновок та ініціювати притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, однак цього не зробив.

Відповідно до вимог частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

При цьому апеляційний суд погоджується із апелянтом у тому, що визначення того чи іншого виду дисциплінарного стягнення належить безпосередньо до дискреційних повноважень відповідача, а вимоги частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту не обмежують коло обставин, які можуть враховуватися при обранні конкретного виду стягнення.

Одночасно слід наголосити на тому, що керівна посада заступника начальника управління - начальника відділу чергової служби УПП, яку обіймав ОСОБА_2, передбачала наявність не тільки значних владних повноважень, але й підвищену міру відповідальності за діяльність підлеглого особового складу та стан організації службової діяльності в УПП в цілому.

Відтак, на думку апеляційного суду, у ході судового розгляду не було виявлено очевидної невідповідності обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення встановленим у ході службового розслідування фактам порушення позивачем службової дисципліни та іншим обставинам, які підлягають з'ясуванню при цьому.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, належних правових підстав для визнання протиправними та скасування пункту 3 наказу ДПП № 1915 від 14 грудня 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та наказу ДПП № 105 о/с від 5 лютого 2018 року «По особовому складу» з відповідними наслідками у суду першої інстанції не було.

Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, таким обставинам. Тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.

Скасувати Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року у справі № 809/443/18 та у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко

Постанова у повному обсязі складена 13 грудня 2018 року.