П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 1540/3515/18

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – ОСОБА_1,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Департаменту комунальної власності та Одеської міської ради про спростування відомостей,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог.

В липні 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, в якому просили спростувати відомості, які викладені у листі від 12 квітня 2018 року №01-26/281, 307 Департаменту комунальної власності про те, що «підставою для прийняття Одеською міською радою рішення від 30 червня 2016 року №892-VІІ дод. 2 пункт 36 у відношенні ОСОБА_3 були наступні документи:звернення ОСОБА_3 до Одеської міської ради від 18 травня 2011 року №37-А-4218 та додані до звернення документи: А) довідка ДП «Центр державного земельного кадастру» ОРФ від 21 червня 2011 року №1382-д року Б) лист Державного архіву Одеської області від 18 лютого 2011 року №А-85, В)лист департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 11 січня 2011 року №42-А-01-19; Г) нотаріально посвідчена копія правовстановлюючих документів на будівлі та споруди, що розташовані на вищезазначеній земельній ділянці;Д) копія технічного паспорту на будівлі та споруди , оскільки ці документи не надавались із заявою від 18 травня 2011 року та оригінали заяви і документів в архіві -відсутні», спростування відомостей, які викладені у листі від 12 квітня 2018 року №01-26/281, 307 Департаменту комунальної власності про те, що «підставою для прийняття міськрадою рішення від 30 червня 2016 року стала одна заява від 18 травня 2011 року №37-А-4218»-зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки суперечить відзиву Одеської міської ради від 08 лютого 2018 року №2853 у справі №522/22796/15а, адресованого Одеському апеляційному адміністративному суду - судді Кравченко      К.В., з якого слідує що сесія міськради розглядала 2 заяви ОСОБА_3 від 2010 та 2011 року, а не одну, спростування відомостей, що містяться у відзиві від 08 лютого 2018 року Одеської міської ради, що «сесія Одеської міської ради від 30 червня 2016 року приймала рішення від 30 червня 2016 року на підставі двох заяв: від 04 листопада 2010 року №01-27/А-34-1882, від 18 травня 2011 року №37-А-4218, оскільки в архіві Департаменту комунальної власності та Одеської міської ради ці заяви відсутні».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року даний позов було залишено без руху. Суд повідомив позивача про необхідність у      5-денний строк      з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз'яснив, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року позов було повернуто заявникам.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що ухвала судом першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим просить її скасувати та винести постанову з направленням справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Висновок суду першої інстанції.

Приймаючи спірну ухвалу та повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі, вимоги, зазначені в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року у встановлений судом строк та з урахуванням терміну направлення поштової кореспонденції, не виконали.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей      2,      6,      8,      9,      73,      74,      75,      76,      77,      78, 283 КАС України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 4      статті 169 КАС України      позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Як вже зазначалось, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року даний позов було залишено без руху, зокрема, в зв’язку з тим, що позивачі звернувшись до суду із позовними вимогами про спростування відомостей, не зазначили які рішення, дії чи бездіяльність відповідачів, як суб'єктів владних повноважень ними оскаржуються, за результатами вирішення питання про правомірність яких, суд може вирішити позовні вимоги про зобов'язання вчинити відповідні дії. Також, позивачі не зазначили на захист яких прав, свобод та інтересів подано цей позов.

Колегія суддів зазначає, що вказані підстави є обґрунтованими та достатніми для залишення позову без руху, оскільки без встановлення таких обставин, суд першої інстанції позбавлений можливості з’ясувати питання, які передбачені для цього на стадії відкриття провадження по справі, що визначено статтею 171 КАС України.

Вказана ухвала суду направлялась позивачам за адресою зазначеною ними у адміністративному позові, проте повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до положень частини 11      статті 126 КАС України      у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для повернення позову з огляду на не виконання позивачами вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, яка була направлена судом першої інстанції позивачам згідно до положень КАС України та не отримана останніми з незалежних від суду причин.

Наведені висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21 листопада 2018 року справа №343/1193/17.

Окремо слід зазначити, що в позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було зазначено жодних інших засобів зв’язку з ними, як-то: електронна пошта, номер телефону, тощо, що на думку колегії суддів, також стало причиною не отримання позивачами ухвали про без руху, однак, з незалежних від суду причин.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. рішення у справі "ОСОБА_4 проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року), Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03) від 3 квітня 2008 року, Anatoliy Yosypovych BATS against Ukraine Application no. 59927/08 від 24січня 2017 року), чого, на думку колегії суддів апелянтом зроблено не було.

Суд також наголошує, що обов’язок по зазначенню вказаних відомостей передбачений пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України, за якими в позовній заяві зазначаються номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Крім того, з аналізу апеляційної скарги вбачається, що апелянтами не оскаржуються підстави (обставини), що слугували причиною для залишення позову без руху, більше того, було зазначено про подання заперечень без урахування положень ухвали про без руху.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги, з приводу того, що позивачі тяжко хворіли в період винесення ухвали про без руху, а тому не мали змоги її отримати, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи містять відповідні документи медичного характеру (а.с.27-28), датовані 18 та 19 липня 2018 року, які свідчать лише про проходження позивачами медичного обстеження, водночас не містять жодних відомостей, зокрема, про тривале стаціонарне лікування та інші обставини, за наявності яких позивачі не мали б змоги отримати ухвалу про без руху.

Крім того, як вбачається з відстеження поштового відправлення 6550105571927 (сайт Укрпошти), лише 04 серпня 2018 року поштовою службою було вчинено дії по врученню поштового відправлення з ухвалою про без руху, тобто, в значно пізній період часу після проходження позивачами медичного обстеження, що свідчить про безпідставність посилань апелянтів на тяжку хворобу в період винесення ухвали про без руху. Окрім іншого, дане поштове відправлення 6550105571927 в період з 04 серпня 2018 року по 01 вересня 2018 року перебувало у потовій службі та позивачі могли затребувати його для отримання, чого ними зроблено не було.

Також, відповідно до частини 1 статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов’язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку в порядку, визначеному      статтею 129      цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Разом з тим, не зважаючи на вказані положення КАС України, які на думку суду апеляційної інстанції належать до застосування і на стадії вирішення питання про відкриття провадження, позивачами не було повідомлено суд першої інстанції про зміну місця перебування/знаходження в зв’язку з хворобою та проходження лікування.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів      статті 139 КАС України      підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_5  ОСОБА_6