ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/6659/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Бондара В.О. ,  Зеленського В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2018р.( суддя  Спірідонов М.О., м. Харків) по справі № 2040/6659/18 за позовом   ОСОБА_1      до Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі — ОСОБА_1В.) з адміністративним позовом до Богодухівського     об'єднаного     управління Пенсійного фонду України Харківської області (надалі - відповідач)  , в якому просив судвизнати     протиправними     дії     та     рішення     відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до  статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; скасувати рішення Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області    від 05 червня 2017 року № 349-02/17 «Про відмову у перерахунку пенсії»; зобов'язати Богодухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області починаючи з 01 жовтня 2017 року     здійснити перерахунок та виплату  пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до  статті 59  Закону України    «Про    статус та соціальний захист громадян,    які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням  Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свою незгоду з оскаржуваним рішенням позивач обґрунтовує тим, що дія  ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  поширюється на три категорії осіб: 1) осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; 2) осіб, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань; 3) осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби. Вказує, що в розумінні норм        ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"        військовозобов'язані, призвані на військові збори є військовослужбовцями та прирівнюються до осіб, як перебувають на дійсній строковій службі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до приписів    ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України        (далі -        КАС України)        справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,    переглянувши справу за наявними у ній доказами та        перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах        доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив такі фактичні обставини справи, які не оспорюються учасниками справи.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач перебуває на обліку в Богодухівському об'єднаному    управлінні Пенсійного фонду України Харківської області  та отримує пенсію відповідно до   ст. 54  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"        як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до рішення МСЕК серії 10ААВ № 630300 позивачу   встановлено другу групу інвалідності.

Відповідно до військового квитка НУ № 9275225 ОСОБА_1 проходив дійсну строкову службу з 18 жовтня 1983 року по 02 січня 1986 року.

У період з 16 грудня 1986 року по 23 лютого 1987 року позивач перебував у військовій частині 37528, як призваний на військові збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується архівною довідкою від 16 грудня 2010 року № 54226.

04.06.2018  ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, в якій просив провести перерахунок пенсії з 01.10.2017 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно        ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідач своїм рішенням від 05 червня 2018 року № 349-02/17  відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що заявник приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а тому не має права на перерахунок пенсії на підставі        статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд апеляційної інстанції  погоджується із висновком        суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог  ОСОБА_1 з огляду на таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані        Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII        (далі за текстом -        Закон № 796-XII).

Статтею 1 Закону № 796-XII        визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Стаття 59 Закону № 796-ХІІ        стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у        Законі № 796-ХІІ        у редакціях:        законів України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.

Частиною третьою        статті 59 Закону № 796-ХІІ        у редакції        Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього        Закону        або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, частиною третьою        статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"        у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Водночас, частиною третьою        статті 59 Закону № 796-ХІІ        у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього        Закону        або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином,        Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій"         розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Враховуючи вищезазначене, частина третя        статті 59 Закону №796-ХІІ        передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:        особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої        статті 59 Закону № 796-ХІІ        не допускається): особа має статус особи з інвалідністю; особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Тобто, незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

З огляду на матеріали справи, а саме: копії військового квитка НУ № 9275225, ОСОБА_1 проходив дійсну строкову службу з 18 жовтня 1983 року по 02 січня 1986 року.

Згідно з архівною довідкою від 16.12.2010 № 54226 у період з 16 грудня 1986 року по 23 лютого 1987 року позивач перебував у військовій частині 37528, як призваний на військові збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в с. Оране.    

Отже, позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як призваний на військові збори (військовозобов'язаний) та в цей час дійсну строкову службу не проходив.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч. 3        ст. 59 Закону № 796-ХІІ, оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження ним дійсної строкової служби, та відповідач        правомірно відмовив позивачу в перерахунку пенсії        з вказаних вище підстав.

Враховуючи вищевикладене та нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а відтак дія норми частини третьої        статті 59        Закону № 796-ХІІ         на нього не поширюється.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про прирівняння        військовозобов'язаних, призваних на спеціальні збори, до військовослужбовців строкової військової служби, колегія суддів зазначає таке.

Так,        статтею 10 Закону № 796-ХІІ        встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно до примітки до        статті 10 Закону № 796-ХІІ        тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Із системного аналізу вказаних норм права вбачається, що законодавцем до військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків ЧАЕС віднесено як військовослужбовців строкової і надстрокової служби, так і        військовозобов'язаних, призваних на військові збори.

При цьому вказані категорії осіб не прирівнюються один до одного, як помилково вважає позивач.

У період перебування позивача на військових зборах під час ліквідації наслідків на ЧАЕС діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII "Про загальний військовий обов'язок".

Відповідно до ст.        5,        6        цього        Закону        (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.

За правилами        ст. 7-9 цього Закону        військовослужбовці і військовозобов'язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.

Солдати, матроси, сержанти, які вислужили встановлені законом терміни дійсної військової служби, звільняються в запас Збройних Сил України.

Служба в запасі полягає в проходженні короткострокових навчальних та перевірочних зборів, тривалість та періодичність яких регламентовані законом. За робітниками, службовцями та колгоспниками, покликаними на збори, зберігаються займана посада (робота) і зарплата за місцем роботи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями, але при цьому не прирівнюються до осіб, які проходять дійсну строкову службу.

Тобто дійсна строкова служба та проходження військових зборів (навчання) є окремими видами військової служби, що в першу чергу розрізняється за механізмом оплати праці під час виконання обов'язків військової служби. Зокрема, за військовослужбовцями, покликаними на збори, зберігаються займана посада (робота) і зарплата за місцем роботи.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, приписи частини третьої        статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"        не врегульовують питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і внаслідок цього отримали інвалідність.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1        ст. 315 КАС України        за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі        статтею 316 КАС України        суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Керуючись ст. ст.  9,  243,  271,  308,  311,  316,  322,  325,    326,    328,  329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення  Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 по справі № 2040/6659/18        залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5  ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3  ОСОБА_4