Номер провадження: 33/785/2002/18

Номер справи місцевого суду: 520/14002/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2018 року                                                                 м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі: судді судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області ОСОБА_2, з участю секретаря судового засідання Бєляєвої А.О.

за участю адвоката особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_3,

розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2018 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2018 року визнано ОСОБА_4ановича, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить суд скасувати постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2018 року та закрити провадження у справі про притягнення його до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП у зв’язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

До суду апеляційної інстанції ОСОБА_4ановича не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши адвоката ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 7 ст.294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджено зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №155720, згідно з яким, водій ОСОБА_4 28.08.2018 року о 00 годині 50 хвилин керував автомобілем «Мерседес», н/з НОМЕР_1, по вул. Фонтанська дорога в м. Одеса, з явними ознаками наркотичного сп’яніння, а саме: розширені зіниці очей, нестійка хода, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп’яніння в медичному водій відмовився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України».

Крім того, вина ОСОБА_4 підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 М-Е.О та ОСОБА_6, відповідно до яких водій ОСОБА_4 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп?яніння, що підтверджується їх поясненнями наявними у матеріалах справи.

Підстав для визнання таких показань недостовірними, апеляційний суд не вбачає, оскільки вони підписані зазначеними особами власноручно та узгоджуються між собою.

При цьому, ОСОБА_4 не звертався до апеляційного суду з клопотанням про допит вказаних свідків в судовому засіданні апеляційного суду, а тому зважаючи на один з основоположних принципів судочинства - диспозитивність, у суду відсутні підстави для виклику вказаних свідків за власною ініціативою.

Крім того, з метою перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_4 та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, апеляційним судом за участю адвоката ОСОБА_3 досліджений відеозапис з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, який приймав участь в оформленні даного правопорушення.

На вказаному відеозаписі чітко зафіксовано момент відмови водія ОСОБА_4 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.

Тобто, ОСОБА_4 не навів в апеляційній скарзі будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження доводів того, що працівники патрульної поліції під час складення адміністративних матеріалів відносно нього діяли неправомірно.

Необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вина останнього підтверджується вищезазначеними матеріалами справи в їх сукупності та взаємозв'язку, а тому суд сприймає такі доводи апелянта критично, як його намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Враховуючи наведене, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими.

Порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вчинення адміністративного правопорушення. передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 грудня 2018 року.

Суддя апеляційного суду

Одеської області                   ОСОБА_2