РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/200/17

Провадження № 2/643/393/18

26.11.2018 року  м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Горбунової Я.М., за участю секретаря Арестової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

До суду 12 січня 2017 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним ОСОБА_2 Договору про надання кредитних послуг за №820/1- 27/21/02/8-030 від 14 липня 2008 року та Додаткової угоди №1 до ОСОБА_2 Договору про надання кредитних послуг за №820/1- 27/21/02/8-030 від 14 липня 2008 року, та про визнання недійсним договору іпотеки за № 820/2/21/02-8/284 від 14 липня 2008 року, що укладені між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк».

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що 14.07.2008 року між ним та ПАТ «Укрcоцбанк» (Кредитор) був укладений ОСОБА_2 Договір про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030. Згідно з яким Банк зобов’язується надавати Позичальнику грошові кошти (Кредит) в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті доларах США в сумі 80 000, 00 (вісімдесят тисяч) доларів США 00 центів з урахуванням суми фактичної заборгованості за діючим кредитним договором за №820/1-27/21-03-7/054 від 26.09.2007 року, на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у Додаткових угодах до цього Договору, але в будь-якому разі, не більше 15% річних в доларах США.

Згідно п. 3 Договору, надання кредитних послуг за цим Договором здійснюється шляхом укладення Додаткових угод, що є невід’ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 5 ОСОБА_2 Договору, конкретні умови кредитної послуги, зокрема: валюта, сума, мета, строк, форма надання грошових коштів, розмір процентної ставки та спосіб виконання, тощо визначаються Додатковими угодами. Детальний розпис сукупної вартості Кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання Кредиту зазначається у відповідному Додатку до кожної Додаткової угоди.

14.07.2008 року сторонами була укладена Додаткова угода №1 до ОСОБА_2 договору про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030. Згідно п.1. Додаткової угоди №1 кредитор надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності цільового характеру використання відповідно до основних положень ОСОБА_2 договору у формі разового Кредиту в сумі 56 500,00 (п’ятдесят шість тисяч п’ятсот) доларів США оо центів, що дорівнює суму еквіваленту 2735,7865 грн. за курсом Національного банку України на день укладення Договору зі сплатою 14% річних та комісій строком до 05.07.2018 року.

На день укладення кредитного Договору курс валюти за офіційним курсом Національного банку України становив 1 USD = 4,8421 грн.

Згідно з умовами Додаткової угоди №1 до ОСОБА_2 договору про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030 кожного місяця позивач зобов’язаний повертати суму кредиту рівними частинами в сумі 495,62 (чотириста дев’яносто п’ять) доларів США 62 центів, не пізніше 5 числа, кожного місяця, починаючи з 05 лютого 2009 року.

Згідно п. 2 Додаткової угоди Кредит надається Позичальнику на поточні потреби.

П. 3 Додаткової угодо до ОСОБА_2 договору про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030 кредит надається на строк з 14.07.2008 року по 05.07.2018 року включно.

В якості забезпечення виконання боргових зобов’язань за ОСОБА_2 договором про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030від «14» липня 2008 року між позивачем та Банком був укладено Іпотечний договір за № за № 820/2/21/02-8/284 від 14 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 від 14.07.2008 року, зареєстрованого в реєстріза № 2879.

Відповідно до умов вказаного іпотечного договору, позивач передав Банку в іпотеку нерухоме майно — трьохкімнатну квартиру, загальною площею 66,5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08.07.2005 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 за реєстром № 1689.

Із змісту ОСОБА_2 договору про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030 від 05жовтня 2007року, Додаткової угоди №1 вбачається,що в його змісті відсутні встановлені законодавством обов'язкові умови,які необхідні для йогоукладення,а самевідповідач,при укладанніспірного кредитногодоговору зпозичальником: не здійснив детальний, достовірний та обєктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредитузгідно вимогп.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»та п.3 «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»; не визначив належно реальну процентну ставку в порушення вимоги п.3.3 Правил; не визначив та не вказав належно про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, згідно вимогип.3.3 «Правил», шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту; в порушення вимоги п. 3.8 «Правил», Банк не встановив застереження, щодо попередження позичальника про настання валютних ризиків; всупереч вимоги п.3.4 «Правил», не зазначив про всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у звязку з отриманням кредиту, його обслуговування і погашенням.

Ухвалою суду від 14.02.2018 року по справі призначено судову економічну експертизу, та провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи (а.с. 156 т.1).

25.04.2018 р. до суду надійшов висновок судової економічної експертизи, та провадження у справі поновлено (а.с.165-174 т.1).

02.07.2018 року представник позивача ОСОБА_4 подала до суду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними (а.с. т.2).

В обґрунтування уточнених позовних вимог посилається на те, що при укладенні спірного кредитного договору відповідач банк приховав від позичальника повну та обєктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману, щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку; кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, а його сторонами, в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем; ОСОБА_2 кредитний договір №834/18-27/35/7-169 від 05.10.2017 року та додатки до нього не містять розрахунку щодо реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі). Відповідач скористався тим, що позивачу об'єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог ЗУ "Про захист прав споживачів" не надав позивачу відомості , які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Отже, виходячи з положень ст.ст.203, 215, 230, 548 ЦК України, в момент підписання кредитного договору між сторонами, позивач був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту.

11.07. 2018 року до суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що банком при укладенні договору не були порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та позивача було повідомлено про програми, умови та особливості кредитування, та позивач з цією інформацією був ознайомлений, крім того, строки позовної давності, який становить три роки, були пропущені позивачем, в звязку з чим просить у задоволенні позову відмовити (а.с. т.1).

Представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, розглянути справу без її участі, та надала письмові додаткові пояснення до позову, в яких зазначає, що висновком судового експерта підтверджується, що відповідач скористався тим, що позивачу бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору, позивача було введено в обману щодо реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, під час укладення договору банком порушені умови Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту; виявлення позивача на укладання кредитного договору у вигляді і розмірах, які фактично встановлені шляхом експертного дослідження, суперечили його виявленню на його укладання саме на таких умовах.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову, про що зазначив у відзиві.

Суд, дослідивши письмові докази, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 14.07.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений ОСОБА_2 Договір про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030. Згідно з умовами якого відповідач зобов’язується надавати Позичальнику грошові кошти (Кредит) в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті доларах США в сумі 80 000, 00 (вісімдесят тисяч) доларів США 00 центів з урахуванням суми фактичної заборгованості за діючим кредитним договором за №820/1-27/21-03-7/054 від 26.09.2007 року, на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у Додаткових угодах до цього Договору, але в будь-якому разі, не більше 15% річних в доларах США.

Згідно п. 3 Договору, надання кредитних послуг за цим Договором здійснюється шляхом укладення Додаткових угод, що є невід’ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 5 ОСОБА_2 Договору, конкретні умови кредитної послуги, зокрема: валюта, сума, мета, строк, форма надання грошових коштів, розмір процентної ставки та спосіб виконання, тощо визначаються Додатковими угодами. Детальний розпис сукупної вартості Кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання Кредиту зазначається у відповідному Додатку до кожної Додаткової угоди.

Того ж дня сторонами була укладена Додаткова угода №1 до ОСОБА_2 договору про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030. Згідно п.1. Додаткової угоди №1 кредитор надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності цільового характеру використання відповідно до основних положень ОСОБА_2 договору у формі разового Кредиту в сумі 56 500,00 (п’ятдесят шість тисяч п’ятсот) доларів США оо центів, що дорівнює суму еквіваленту 2735,7865 грн. за курсом Національного банку України на день укладення Договору зі сплатою 14% річних та комісій строком до 05.07.2018 року.

На день укладання кредитного Договору курс валюти за офіційним курсом Національного банку України становив 1 USD = 4,8421 грн.

Згідно з умовами Додаткової угоди №1 до ОСОБА_2 договору про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030 кожного місяця позивач зобов’язаний повертати суму кредиту рівними частинами в сумі 495,62 (чотириста дев’яносто п’ять) доларів США 62 центів, не пізніше 5 числа, кожного місяця, починаючи з 05 лютого 2009 року.

Згідно п.2 Додаткової угоди Кредит надається Позичальнику на поточні потреби.

П.3 Додаткової угодо до ОСОБА_2 договору про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030 кредит надається на строк з 14.07.2008 року по 05.07.2018 року включно.

Крім того, в якості забезпечення виконання боргових зобов’язань за ОСОБА_2 договором про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030від «14» липня 2008 року між позивачем та Банком був укладено Іпотечний договір за № за № 820/2/21/02-8/284 від 14 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 від 14.07.2008 року, зареєстрованого в реєстріза № 2879.

Відповідно до умов вказаного іпотечного договору, позивач передав Банку в іпотеку нерухоме майно — трьохкімнатну квартиру, загальною площею 66,5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08.07.2005 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 за реєстром № 1689.

У відповідності до положень ст.ст.1054,1055 ЦК Україникредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.

Укладений сторонами кредитний договір визначений сторонами як споживчий кредит, а тому для нього встановлено особливий порядок укладення.

У договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2ст.627 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст.1054 цивільного закону).

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст.1, ст.11,ч. 8 ст.18, ч. 3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»у взаємозвязку з положеннями ч. 4ст. 42 Конституції України(справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6ст. 203 цього Кодексу.

У частині 4 пункту 4 ст.11Закону України «Про захистправ споживачів» та ч.1 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що діяли на час укладення кредитного договору та договору іпотеки, встановлено: «У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

До інших умов, визначених актами цивільного законодавства, у даному конкретному випадку з урахуванням специфіки кредитного договору та виду забезпеченості (яким, згідно припису п.2.1. кредитного договору є іпотека), слід віднести обов'язкові умови які урегульовують дані правовідносини зокрема,Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечними боргом і іпотечними сертифікатами» № 979-IV(надалі - Закон № 979-IV).

Статтею 1Закону України«Про іпотечнекредитування,операції зконсолідованим іпотечнимборгом ііпотечними сертифікатами»визначено,що іпотечнийборг -це основнезобов'язанняза будь-якимправочином,виконання якогозабезпечене іпотекою.

За правиломст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами» договір про іпотечний борг виникає з цивільно правових відносин між сторонами договору за умови дотримання встановлених цимЗакономвимог. Умови договору про іпотечний борг та зміст самого іпотечного договору розробляє кредитодавець.

Основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті Кредитодавцем ще до укладення договору про іпотечний борг. Ця інформації має бути оприлюднена ним у письмовій формі і містити: опис усіх грошових зборів і витрат, пов'язаних з установленням іпотеки; принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; порядок дострокового виконання основного зобов'язання у разі несплато-спроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків; положення про інфляційне застереження.

Встановлена Законодавцем в коментованій нормі Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами»передумова обовязкової необхідності для Банку здійснювати встановлення положення про інфляційне застереження, (яке Законодавцем визначено, як спосіб встановлення та узгодження з Іпотекодавцем домовленості про розрахунки індексації інфляційних втрат вартості предмету іпотеки та збереження її реальної вартості),є такою, що перш за все направлена, на необхідність дотримання рівноправя сторін (учасників договору), дотримання справедливого балансу договірних правовідносин та на збереження реальної вартості предмету іпотеки.

У супротивному випадку, відсутність в умовах спірного правочину вище зазначених застережень та домовленостей між сторонами кредитного договору, суттєво порушує баланс договірних правовідносин Позичальника, істотно знецінює вартість предмету іпотеки та значно погіршує становище Іпотекодавця йому на шкоду, що є недопустимим.

Отже, при укладенні такого виду кредитного договору, Кредитодавець має керуватись правилами та дотримуватись імперативних норм і вимог, встановлених цими Законами; приписи Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами» щодо необхідності та обовязку визначення кредитодавцем саме в кредитному договорі основних економічних та правових вимог виникнення іпотечного боргу, на які міститься посилання в Законі України «Про захист прав споживачів»та ч.1ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(із числа інших обов'язкових умов, що випливають із суті та умов договору), мають бути визначені та розкриті Банком саме в змісті кредитного договору іще до укладення іпотечного договору, шляхом оприлюднення таких відомостей у письмовій формі».

Зазначені вимоги, є визначенимизакономістотними умовами кредитного договору, укладеного між позичальником і банком, а їх зміст та умови є такими, що можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту та являються необхідними і обовязковими для такого виду договорів.

В п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вказано, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048-1052,1054-1055),статті 18-19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до положень ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів"до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

З аналізу та вивчення матеріалів ОСОБА_2 Договір про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030 та Додаткова угодо №1 від 14 липня 2008 року, вбачається, що в його змісті є відсутніми встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для його укладення, а саме відповідач, при укладанні спірного кредитного договору з позичальником: не здійснив детальний, достовірний та обєктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредитузгідно п.3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», що діяли на час укладання договору; не визначив належно реальну процентну ставку в порушення вимоги п.3.3 Правил; не визначив та не вказав належно про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, згідно вимогип.3.3 «Правил», шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту; в порушення вимоги п. 3.8 «Правил», Банк не встановив застереження, щодо попередження позичальника про настання валютних ризиків; всупереч вимоги п.3.4 «Правил», не зазначив про всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у звязку з отриманням кредиту, його обслуговування і погашенням.

У відповідності дост.638 ЦК, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір є неукладеним (не відбувся), коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б однієї його істотної умови, передбаченої законодавцем.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», підставою недійсності правочину, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК, є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановленіст.203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеним правочин (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Отже, оскільки вище вказані обов'язкові відомості не були встановлені та не розкриті відповідачем в кредитному договорі, і докази про це, не були надані суду та є відсутніми, за таких умов, суд прийшов до обґрунтованого та підставного висновку, що кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, а його сторонами, в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем .

Разом з тим, відповідно до умов п.1.1., та 2.1 кредитного Договору вбачається, що відповідач, в порядку та на умовах визначених цим Договором, взяв на себе зобов’язання надати позичальнику кредит (грошові кошти) на споживчі цілі в сумі 56 500,00 (п’ятдесят шість тисяч п’ятсот) доларів США оо центів , зі сплатою 14% річних та комісій строком до 05.07.2018 року.

Відповідно до правила ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно правила ч.1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", які діяли на час укладення кредитного договору, затверджено форму детального розпису сукупної вартості кредиту та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (надалі - Правила).

У даних Правилах вказані обов'язкові умови із числа інших обов'язкових умов договору, на які міститься посилання вст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", (яка діяла на час укладення договору), необхідність яких випливає із суті та умов договору, які є істотними та які можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту.

Витрати, що складають сукупну вартість кредиту, законодавцем визначено у частині д). п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої сукупна вартість кредиту включає перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо.

Частиною 2 п. 16. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено що суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей11,18,21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихпостановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.

Висновком судової економічної експертизи № 4204 від 14.02.2018 року встановлено, що обрахована та вказана банком у Додатку №1 до ОСОБА_2 Договору про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030 від 14 липня 2008 року та Додаткової угоди № 1 до ОСОБА_2 Договору про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030 від 14 липня 2008 року загальна вартість кредиту, сума відсотків та винагород не відповідає базовим умовам ОСОБА_2 Договору про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030 та Додаткової угоди№1.

Проведеним дослідженням встановлено, що реальна процентна ставка (у процентному значенні) на момент укладення договору про надання споживчого кредиту фактично становить 17,54%, та є вищою на 1,22% від процентної ставки зазначеної в умовах кредитного договору 16,32%.

Абсолютне значення подорожчання кредиту (тобто, фактична сума переплати за кредитом) за договором про надання споживчого кредиту встановлене під час дослідження, фактично складає 49032,58дол.США (Додаток 1 експертизи) та є більшим на 4.583,02 дол. США зазначеного в умовах кредитного договору 44449,56 дол. США. (Додаток 1 договору).

Розраховані у відповідності до вимог Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту №168, затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р., згідно з умовами Додатку №1 до ОСОБА_2 Договору про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030 від 14 липня 2008 року показники реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту не відповідають зазначеним у кредитному договорі розміру процентної ставки.

Суд оцінює вказаний висновок експерта, як належний і допустимий доказ по справі.

Викладені судовим експертом відповіді на поставлені судом питання, надані ним в категоричній формі. Відповідач не надав суду жодних письмових доказів, які б ставили під сумнів або спростовували зазначений висновок судового експерта. А отже, в суду відсутні підстави для сумніву в обєктивності, всебічності та обґрунтованості виконаної ним експертизи, яку приймає як доказ, наведених позивачем обставин.

Суд прийшов до висновку. що відповідач скористався тим, що позивачу об'єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог ЗУ "Про захист прав споживачів" не надав позивачу відомості , які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті .

    Отже, документальне оформлення відповідачем ОСОБА_2 Договору про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030 від 14 липня 2008 року та Додаткової угоди, не відповідає всім вимогам Закону та нормативно - правовим актам України, які регулюють питання кредитних правовідносин.

Таким чином, з дослідженого судом висновку експертизи, суд вважає, що під час укладання договору, банк приховав від позичальника повну та обєктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману, щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Виходячи з положень ст.ст. 203,215,230,548 ЦК України в момент підписання кредитного договору між сторонами, позивач був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту.

А тому, волевиявлення позивача на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, які фактично встановлені шляхом експертного дослідження, суперечили його волевиявленню на його укладання саме на таких умовах.

Пунктами 1.2 Резолюції ОСОБА_2 ОСОБА_4 ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ОСОБА_4 Європи від 17.05.1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (пункти 9,13,14 преамбули), та Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

В п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року, «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано: «При вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокремаЦК(статті 215,1048-1052,1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Статями 18 і 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», встановлено підстави для визнання кредитного договору недійсним. Такими зокрема є, укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами наведений у ч. 3ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, цей перелік не є вичерпним.

Поняття «нечесна підприємницька практика» включає в себе будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ,ч. 2 , ч. 1 п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 коментованого Закону, нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, у відповідності до правила ч.6ст..19 ЗУ «Про захист прав споживачів» є недійсні.

В ч. 1 ст. 230 ЦК України визначено: «Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Омана так само як і обман, сприяє перекрученому формуванню волі учасника правочину, однак на відміну від обману не є результатом навмисних, цілеспрямованих дій іншого учасника правочину. Виникненню омани може сприяти відсутність належної обачності, часом самовпевненість учасника угоди або дії третіх осіб.

Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї.

В пункті 20 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам наголошено: правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Таким чином, зіставляючи всі вище наведені в цій частині дані, факти і обставини справи (зокрема, щодо невідповідності цифрових показників реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) до коментованих норм та імперативних вимогЗакону, суд прийшов до висновку, що укладений позивачем ОСОБА_2 Договір про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030 від 14 липня 2008 року та Додаткова угода №1 є укладений під впливом омани з боку Банку, що у відповідності до правиласт.19 Закону України «Про захист прав споживачів», розцінюється як елемент нечесної підприємницької практики, використання якої, є заборонено Законом.

В такому разі, укладений за таких умов спірний кредитний правочин є недійсним в силу ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до положень ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції, принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач, будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію, та ціну продукції визначено неналежним чином. В зв'язку із цим, суд вважає, що підлягає до задоволення позовна вимога про визнання порушеним права позивача як споживача фінансових послуг.

Отже, виходячи з вище наведеної обставини та у зіставленні до вимогист. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», суд дійшов висновку, що спірний кредитний договір було укладено Банком, з використанням нечесної підприємницької практики, яка є забороненою коментованою нормою Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, виконання чи невиконання сторонами зобовязань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності.

Крім того, відповідно до ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК Українинедійсне зобовязання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобовязання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все. що вона одержала на виконання цього правочину.

Щодо посилання представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне: позовна давність, за ст.256 ЦК, — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Йдеться про те, що протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом. Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об’єктивні (сам факт порушення права), так і суб’єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

За змістом норми ч.1 ст. 261 ЦК, для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об’єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма ч.1 ст. 261 ЦК містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб’єктивних прав, отже, обов’язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Так, аналіз змісту статей 256 та 261 Цивільного кодексу України засвідчує, що початок перебігу позовної давності — це фактично момент виникнення в особи права на судовий позов.

Згідно розяснень п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9 перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов’язків цивільного характеру. Тобто він втілює «право на суд», яке, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розпочати провадження в суді за цивільним позовом та отримати його вирішення (наприклад, п. 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», п. 50 рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п. 52 рішення у справі «Меньшакова проти України»).

Стаття 15 ч.9 ЗаконуУкраїни Про захист прав споживачів вказує на необхідність під час розгляду вимог споживача виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань провластивості та характеристики продукції,яку він придбаває. Також, відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист правспоживачів» у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Судом достаменно встановлено,що позивач довідався про порушення свого права лише у січні 2017 року, після звернення до адвоката за правовою допомогою, матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги від ………. б/н (а.с……) та отримання на свою заяву відповіді банку у письмовій формі, яка міститься в матеріалах справи (а.с.169т.1), після чого звернувся з позовом до суду. Отже суд приходить до висновку, що позивач не міг під час підписання договору та його часткового виконання знати про порушення свого права, як споживача,та про невідповідність дій Банку та підписаного Кредитного договору вимогам чинного законодавства, а дізнався про порушення свого права тільки після отримання консультації фахівця в галузі права та отримання відповіді банку. Зазначене, на думку суду, свідчить про те, що позивачем строк позовної давності пропущений не був.

Таким чином, зважаючи на вище викладене та враховуючи висновок експерта, суд вважає доведеним, що при укладенні між сторонами кредитного договору, - позивача було введено в оману щодо фактичних істотних умов кредитного договору (зокрема, щодо його ціни та загальної вартості кредиту), а тому позовна вимога про визнання його недійсним,який укладено під приводом обману, підлягає до задоволення.

З огляду на вищевикладене, судом встановлена наявність підстав для задоволення позову.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102,40 грн., а також витрати за проведення судової експертизи у розмірі 13392,00 грн.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 14494,40 грн.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 230, 548, 638 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів»; ст.ст. 4, 5, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 128-131, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним ОСОБА_2 договір про надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030 від 14 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрcоцбанк».

Визнати недійсним Додаткову угоду №1 до ОСОБА_2 договорупро надання кредитних послуг за №820/1-27/21/02/8-030 від 14 липня 2008 року, укладену між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрcоцбанк».

Визнати недійсним договір іпотеки за № 820/2/21/02-8/284 від 14 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та  Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрcоцбанк», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 2879.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, юридична адреса: 03150 м. Київ, вул. Ковпака, 29, на користь ОСОБА_1, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102 грн. 40 коп., та за проведення судової експертизи у розмірі 13392 грн., а всього 14494 грн. 40 коп. (чотирнадцять тисяч чотириста девяносто чотири гривні 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1,  ідентифікаційний код НОМЕР_1, серія і номер паспорта МН601602, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, юридична адреса: 03150 м. Київ, вул. Ковпака, 29.

       Суддя: Я.М.Горбунова