ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 Справа № 904/1081/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: Стребкова О.А., посвідчення НОМЕР_1 від 27.02.2017, довіреність №2142 від 30.10.2018, адвокат

від відповідача: Герман М.М., посвідчення від 27.03.2012, ордер серії ДП №1884/000023 від 02.11.2008, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2018 у справі №904/1081/18 (суддя Новікова Р.Г.; рішення ухвалене о 16:29 год. у місті Дніпро, повний текст підписаний 31.08.2018)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

до Відкритого акціонерного товариства "Мозирський нафтопереробний завод", м.Мозир, Республіка Білорусь

про стягнення суми збитків в розмірі 1060340 грн. 06 коп.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Мозирський нафтопереробний завод" (відповідач) про стягнення суми збитків в розмірі 1060340 грн. 06 коп.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що 25.07.2017 на станції Діївка Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" стався випадок витікання вантажу - бензин моторний, клас небезпеки 3, номер ООН 1203, АК №305 в вагоні №73033300, який слідував по залізничній накладній №21610879. Внаслідок вказаної події, позивач зазнав збитків на загальну суму 1060340,06 грн., які пов'язані із усуненням наслідків витікання бензину з вагону №73033300. Оскільки відправником зазначеного вагону-цистерни є Відкрите акціонерне товариство "Мозирський нафтопереробний завод", позивач просить стягнути з нього суму збитків в розмірі 1060340,06 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2018 у справі №904/887/18 (суддя Новікова Р.Г.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Відкритого акціонерного товариства "Мозирський нафтопереробний завод" про стягнення суми збитків в розмірі 1060340,06 грн.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність причинного зв'язку між випадком витікання вантажу, який перевозився у вагоні №73033300 та неналежним виконанням відповідачем, як відправником вантажу, своїх обов'язків. Також, відсутні докази, які б свідчили про наявність вини Відкритого акціонерного товариства "Мозирський нафтопереробний завод" у випадку витікання вантажу, який перевозився у вагоні №73033300.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач (ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця") подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2018 у справі №904/1081/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Залізниці задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що внаслідок недозакриття вантажовідправником штока основного клапана нижнього зливного пристрою на 3,5 оберти сталося нещільне прижаття кільця внутрішнього клапану, що спричинило додатковий тиск вантажу на ущільнювальне кільце кришки-заглушки внаслідок чого останнє отримало часткову деформацію у вигляді кругових тріщин в ущільненні по діаметру зливного патрубка та двох надривів ущільнювального кільця з боку кріплення скоби та її відрив. Вищезазначене спричинило витікання вантажу по станції Діївка, яке було припинено шляхом дозакручування штока основного клапана нижнього зливного пристрою на 3,5 оберти.

Позивач вважає, що надав у справу виключно належні докази, які були складені відповідно до вимог внутрішнього залізничного законодавства України. На переконання позивача зазначені докази є належними та достатніми та такими, що належним чином доводять причинний зв'язок між випадком витікання вантажу, який перевозився у вагоні №73033300 та неналежним виконанням відповідачем, як відправником, вантажу, своїх обов'язків. Також, зазначені докази свідчать про наявність вини ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод" у випадку витікання вантажу, який перевозився у вагоні №73033300.

Відповідач (ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод") у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що під час наливу та передачі вагону №73033300 для перевезення вантажу, вказаний вагон був придатним в технічному та комерційному відношенні. Зазначене підтверджується актом про придатність цистерн під налив від 16.07.2017, актом придатності цистерн, що подаються під налив №000226/15 від 21.07.2017, повідомленням про закінчення наливу цистерн ВАТ "Мозирський НПЗ". Також зі змісту залізничної накладною №21610879, згідно з якою вагон №73033300 було надано для перевезення Білоруській залізниці, вбачається, що будь-які зауваження щодо стану вагону №73033300 відсутні. Відповідно до передаточної відомості №00460 від 22.07.2017, залізничний вагон №73033300 прийнятий станцією Коростень Української залізниці. Жодних зауважень та заперечень до технічного стану вагону №73033300 у передаточній відомості №00460 від 22.07.2017 не міститься. Зазначене свідчить про виконання відповідачем як відправником вантажу усіх необхідних дій щодо належної підготовки та відправки вантажу.

Відповідач вказує, що витікання вантажу відбулось лише на станції Діївка Придніпровської залізниці (810 кілометрів та 4 доби прямування вагону від станції відправлення), при тому що вагон №73033300, у якому було перевезено вантаж, було прийнято ПАТ "Укрзалізниця" без жодних зауважень та заперечень до технічного стану згідно з передаточною відомістю №00460 від 22.07.2017, що свідчить про хибність висновків позивача щодо причин виникнення аварійної ситуації. Таким чином, на думку відповідача, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів у підтвердження своїх тверджень, що ставить під сумнів доведеність обставин, на які позивач посилається як на підставу задоволення позовних вимог. З урахуванням наведеного відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а представник відповідача заперечував на задоволенні апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції, в судовому засіданні 12.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які приймали участь у судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

21.07.2017 зі станції Барбаров Білоруської залізниці до станції Самарівка Придніпровської залізниці, відправлений вантаж згідно залізничної накладної №21610879 (а.с.12 т.1).

Відповідно до пункту 1 вказаної залізничної накладної відправник - Відкрите акціонерне товариство "Мозирський нафтопереробний завод" (м. Мозир, Республіка Білорусь).

Пунктом 15 залізничної накладної №21610879, визначено найменування вантажу, а саме: бензин моторний, клас небезпеки 3, номер ООН 1203, АК №305.

Як вбачається з відомості вагонів, згідно залізничної накладної було відправлено 3 вагони: №73033300 (маса 51650 кг), №74962119 (маса 59050 кг) та №73961229 (маса 59200 кг).

25.07.2017 на станції Діївка Придніпровської залізниці стався випадок витікання вантажу, який перевозився у вагоні №73033300 за залізничною накладною №21610879. Випадок класифіковано як аварійна ситуація, що не є транспортною подією.

Заходи з ліквідації аварійної ситуації проводились на станції Діївка Придніпровської залізниці, витікання усунено шляхом докручування штока на 3.5 обороту.

На станції Самарівка Придніпровської залізниці працівниками позивача та представниками Білоруської залізниці складений акт комісійного огляду вагону №73033300 від 03.08.2017 (а.с.14 т.1). Відповідно до змісту вказаного акту при огляді вагону - цистерни №73033300 встановлено:

- 100% свіжий злам скоби кришки нижнього зливного приладу в місті зварки косинки на вигині скоби зі сторони другого візку вагону. Слідів старого розвитку тріщин не виявлено. Слідів механічного впливу (ударів) на скобу не виявлено.

- гвинт спеціальний, стопорна рукоятка, кришка - заглушка без деформацій та ушкоджень. Ущільнююче кільце кришки - заглушки має часткову деформацію (кругові тріщини та сліди ущільнення по діаметру зливного патрубку). Є два надриви ущільнюючого кільця зі сторони гілки ізламаної скоби.

- кріплення скоби, кришки - заглушки, вінта кришки відповідає вимогам нормативних документів.

- третій додатковий дисковий затвор перебував у відкритому стані, відсутній штурвал та пломбувальний дріт кріплення болтів. Черв'ячний редуктор приводу затвору знаходиться в робочому стані.

- запірно-запобіжні прилади кришки зливної горловини, запобіжно - випускного клапана у наявності, ушкоджень та деформацій не мають.

- кронштейн штанги зливного приладу закріплений двома болтами до кронштейну горловини, обертання штанги вільне, забезпечує вільне переміщення внутрішнього клапану без заїдання.

Через те, що цистерна не пропарена, огляд основного зливного приладу здійснювався через завантажувальну горловину та патрубок нижнього зливного приладу. При візуальному огляді встановлено:

- стійка кріпиться 4 болтами до бонок з ув'язкою дротом. Візуально стійка деформацій та зламів не має. Втулка закріплена двома болтами та переміщень не має.

- зверху видно надрив ущільнюючого кільця внутрішнього клапану.

- знизу видно, що притискне кільце внутрішнього клапану закріплено трьома болтами. На притискному кільці видно свіжі плями металічного блиску на непрацюючій поверхні (в цьому місці зіткнень з іншими металічними деталями не має).

- клапан сідає в посадочне кільце без перекосів.

При огляді був проведений експеримент: до котлу цистерни було налито близько 30 літрів води. При закритому третьому додатковому дисковому затворі та відкритому основному клапані витоку води не було. При закритому основному клапані та відкритому дисковому затворі витоку води також не було. При відвертанні штанги на один оберт, з'явилась крапельне протікання, при відвертанні на 2 оберти - струйне протікання, при відвертанні на 3,5 оберти - протікання зросло.

Ходові частини, тормозні та автосцепне обладнання в технічно справному стані.

Акт комісійного огляду вагону №73033300 від 03.08.2017 складений із окремою думкою працівника Білоруської залізниці, відповідно до якої свіжі плями металічного блиску на непрацюючій поверхні притискного кільця основного клапана вагону №73033300 можливо з'явилось внаслідок стороннього втручання.

Відповідно до протоколу наради Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" при в.о. начальника служби комерційної роботи та маркетингу від 03.08.2017 (а.с.17-21 т.1), вирішено відповідальність за випадок аварійної ситуації, яка виникла 25.07.2017 на перегоні Сухачівка - Діївка у вагоні №73033300 по відправці №21610879, віднести на вантажовідправника Відкрите акціонерне товариство "Мозирський нафтопереробний завод".

Також вказаним протоколом вирішено віднести відповідальність за втрату вантажу на вантажовласника та витрати пов'язані з ліквідацією аварійної ситуації та її наслідків відшкодувати за рахунок Відкритого акціонерного товариства "Мозирський нафтопереробний завод".

Позивач зазначає, що витрати пов'язані з ліквідацією наслідків аварійної ситуації, яка сталась 25.07.2017, склали 1060340,06 грн., з яких: 21663,96 грн. - витрати на дослідження ґрунту і висновок про ступінь класу небезпеки і токсичності); 3854,74 грн. - витрати воєнізованої охорони; 1034821,36 грн. - витрати на поточне утримання колії, заміну рейкошпальної решітки, баласту щебеневого.

На підтвердження понесених витрат позивачем надані документи, зокрема, довідка №ДНФЕН/797 від 22.09.2017, довідка №НО-8/1201 від 22.09.2017, довідка Іларіонівської колійної машинної станції Дніпровської дистанції колії із доданими документами (а.с.22-115 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача листа №Н3-1-09/578 від 20.10.2017 (а.с.116-117 т.1), в якому просив відшкодувати вартість витрат, понесених Регіональною філією "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" внаслідок ліквідації аварійної ситуації в розмірі 1060340,06 грн.

Листом №19-3746 від 11.12.2017 (а.с.118-119 т.1), відповідач зазначив, що вимога позивача про відшкодування вартості витрат, пов'язаних із ліквідацією аварійної ситуації в розмірі 1060340,06 грн., задоволенню не підлягає через відсутність вини відповідача.

Внаслідок відмови відповідача у добровільному порядку відшкодувати заподіяну майнову шкоду, позивач звернувся із позовом до суду із вимогою про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 1060340,06 грн.

Відповідно до підпункту "г" пункту 1 статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності , яка ратифікована постановою Верховної Ради України №2889-ХІІ (2889-12) від 19.12.1992 компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних держав мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог про відшкодування шкоди.

Станція Діївка Придніпровської залізниці, на якій мала місце вказана вище подія, територіально розташована на території України в Дніпропетровської області, тому підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.

Частина перша статті 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною третьою цієї статті збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або - юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною другою статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, - а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідач, як відправник вантажу, не переконався у герметичності запірних пристроїв та зливно-наливної арматури після наливу вантажу у вагон-цистерну, що й призвело до аварійної ситуацію, збитки за спричинення якої несе вантажовідправник і які позивач просить стягнути з відповідача.

Відмовляючи позивачеві повністю в задоволенні його вимог, суд першої інстанції виходив із того, що при належному виконанні відповідачем, як відправником вантажу, своїх обов'язків під час наливу та передачі вагону №73033300 для перевезення, за придатності вагону в технічному та комерційному стані та за відсутності наданих позивачем доказів, які б свідчили про наявність вини відповідача у випадку витікання вантажу, який перевозився у вагоні №73033300, і причинного зв'язку між випадком витікання вантажу та неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків вантажовідправника, такі вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, під час наливу та передачі вагону №73033300 для перевезення вантажу, вказаний вагон був придатним в технічному та комерційному відношенні.

Зазначене підтверджується актом про придатність цистерн під налив від 16.07.2017 (а.с.30 т.2), актом придатності цистерн, що подаються під налив №000226/15 від 21.07.2017 (а.с.31-32 т.2), повідомленням про закінчення наливу цистерн ВАТ "Мозирський НПЗ" (а.с.33 т.2). Також зі змісту залізничної накладною №21610879, згідно з якою вагон №73033300 було надано для перевезення Білоруській залізниці, вбачається, що будь-які зауваження щодо стану вагону №73033300 відсутні.

Відповідно до передаточної відомості №00460 від 22.07.2017, залізничний вагон №73033300 прийнятий станцією Коростень Української залізниці. Жодних зауважень та заперечень до технічного стану вагону №73033300 у передаточній відомості №00460 від 22.07.2017 не міститься.

Між тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначене свідчить про виконання відповідачем, як відправником вантажу, усіх необхідних дій щодо належної підготовки та відправки вантажу відповідно до вимог Правил перевезення небезпечних вантажів (додаток №2 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення), Правил перевезення рідких вантажів наливанням у вагонах-цистернах та вагонах бункерного типу для перевезення нафтобітуму від 22.05.2009 та Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1430 від 25.11.2008, Правил перевезення небезпечних вантажів залізницею, Регламенту про міжнародне залізничне перевезення небезпечних вантажів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Із наданих суду доказів встановлено, що вагон - цистерна №73033300 обладнана основним клапаном, додатковим дисковим затвором та кришкою нижнього зливного приладу, які у своїй сукупності мали забезпечити вантаж від неконтрольованого витікання.

Між тим, наявними у справі доказами підтверджено, що як було виявлено під час комісійного огляду означеного вагону (цистерни), основний клапан нижнього зливного приладу не був повністю закритий (для повного закриття необхідно було повернути шток основного клапана ще на 3,5 оберти), а додатковий дисковий затвор був відкритий (закриття цього затвору взагалі було неможливим через відсутність штурвалу).

Такий стан основної запірної арматури, яка розташована зсередини вагона (цистерни), був зафіксований після зняття пломб та відкриття кришки заливної горловини, що доводить той факт, що під час наливу цього вагону, який був придатний до перевезення в технічному стані, відповідальні працівники відправника вантажу неналежно виконали операції з повного закриття як основного клапану, так і дискового затвору.

Наведені вище обставини підтверджують доводи позивача про протиправні дії працівників відповідача, а саме невиконання вимог пункту 3.2.23. Правил перевезення рідких вантажів наливанням у вагонах-цистернах та вагонах бункерного типу для перевезення нафтобітуму від 22.05.2009, відповідно до положень якого після закінчення наливання вантажовідправник зобов'язаний: встановити прокладення ущільнювача з матеріалу, не вступаючого в реакцію з вантажем, що перевозиться, що відповідає діаметру кришки; герметично закрити кришки завантажувального люка, бункера зливоналивної арматури, заглушок; опломбувати вагон-цистерну тощо.

Також працівниками відповідача не дотримано приписів пунктів 1.4.2.1.1. та 1.4.3.3. Приложения 2 к СМГС "Правила перевозок опасных грузов" (назва російською) в частині необхідності переконання у герметичності запірних пристроїв та зливно-наливної арматури після наливу вантажу у вагон-цистерну.

Щодо зламу скоби кришки нижнього зливного приладу, то зазначеним вище актом комісійного огляду зафіксовано, що мав місце 100% свіжий її злам без наявності слідів механічного впливу (ударів) на цю скобу, а ущільнююче кільце кришки-заглушки мало часткову деформацію та надриви. Такі обставини підтверджують припущення позивача про те, що ймовірною причиною пошкодження кришки-заглушки став тиск рідкого вантажу під час руху вагону (цистерни) при її перевезенні залізницею, та відповідно спростовують доводи відповідача про те, що у даному випадку мало місце механічне пошкодження кришки зливної горловини внаслідок дій третіх осіб.

За наведеного вище колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що в разі несправності або недостатньо щільного загвинчування зливної арматури, витік вантажу (бензину) був би виявлений під час наливу та транспортування нафтопродукту, оскільки у даному випадку відправник та залізниця не виявили витоків вантажу при передачі вагону - цистерни до перевезення тому, що була закрита кришка-заглушка зливної горловини, яка в подальшому під час руху отримала механічне ушкодження, що й призвело до протікання вантажу.

Таким чином суд апеляційної інстанції встановив, що внаслідок недозакриття вантажовідправником штока основного клапана нижнього зливного пристрою на 3,5 оберти сталося нещільне прижаття кільця внутрішнього клапану, що спричинило додатковий тиск вантажу на ущільнювальне кільце кришки-заглушки внаслідок чого останнє отримало часткову деформацію у вигляді кругових тріщин в ущільненні по діаметру зливного патрубка та двох надривів ущільнювального кільця з боку кріплення скоби та її відрив. Вищезазначене спричинило витікання вантажу на шляху прямування від переїзду 175 км перегону Сухачівка - Діївка та по станції Діївка.

Відтак висновки суду, що дані, які містяться в акті комісійного огляду вагону №73033300 від 03.08.2017 (а.с.14 т.1) дозволяють зробити висновки про те, що механізми зливної арматури знаходяться в робочому стані, та мав місце зовнішній вплив на зливну арматуру третіх осіб, протікання з вагона-цистерни виникає при відверненні запірної арматури, тобто при зовнішньому впливі, а виявлені пошкодження не могли статися мимовільно в процесі руху вагона - є хибними.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність вини відповідача (у формі умислу чи необережності) у вказаному випадку витікання вантажу, який перевозився у вагоні №73033300.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції також необґрунтовано встановив, що позивачем не надано до суду докази, які б свідчили про наявність причинного зв'язку між випадком витікання вантажу, який перевозився у вагоні №73033300 та неналежним виконанням відповідачем, як відправником вантажу, своїх обов'язків.

Так, дотримання відповідальними працівниками відповідача вимог означених нормативних актів при наливі вантажу та при спорядженні означеного вагону (цистерни) до перевезення, яке передбачала одночасне використання двох типів запірної апаратури, окрім кришки-заглушки нижнього зливного приладу, повністю виключає можливість витоків вантажу. Натомість у даному випадку цього відповідачем забезпечено не було, а тому за відсутності доказів впливу третіх осіб, слід визнати, що пошкодження кришки-заглушки нижнього зливного приладу мало місце у зв'язку з фактором неповного закриття основного клапану та дискового затвору, тобто знаходиться в причинному зв'язку з діями працівників відповідача.

Таким чином, позивач вважає, що надав у справу виключно належні та допустимі докази, що свідчать про наявність вини ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод" у вказаному випадку витікання вантажу, який перевозився у вагоні - цистерні №73033300, та доводять причинний зв'язок між цим випадком витікання вантажу та неналежним виконанням відповідачем, як відправником, вантажу, своїх обов'язків.

Щодо прийнятих до уваги судом першої інстанції доказів, які були додані відповідачем у відзиві на позов (лист РУП "Гомельське відділення Білоруської залізниці" від 22.12.2018 №74-25-28/9138), які підтверджують, що витікання через відвернення основного клапана нижнього зливного приладу на 3,5 обороту не могла привести до заявленої позивачем втрати вантажу в кількості 40800 кг, то колегія суддів вважає, що наразі в межах даного предмету спору не є обов'язковим встановлення факту, яка саме кількість вантажу була втрачена. Доведенню підлягає лише та обставина, чи дійсно спричинено витоками вантажу збиток, про відшкодування якого позивачем заявлений позов, який розглядається в даній справі.

Матеріалами справи підтверджено, що витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків аварійної ситуації, склали 1060340,06 грн., а саме:

- 21663,96 грн. - витрати на дослідження ґрунту і висновок про ступінь класу небезпеки і токсичності (підтверджується довідкою від 22.09.2017 вих. №ДНФЕН/797);

- 3854,74 грн. - витрати воєнізованої охорони (підтверджується довідкою від 22.09.2017 вих. №НО-8/1201);

- 1034821,36 грн. - витрати на поточне утримання колії, заміну рейко-шпальної решітки, баласту щебеневого (підтверджується довідкою Іларіонівської колійної машинної станції Дніпровської дистанції колії та доданими до неї документами).

Щодо доводів відповідача про недоцільність виконання позивачем частини робіт по ліквідації наслідків аварійної ситуації, суд апеляційної інстанції відзначає про таке.

Відповідно до пункту 5.54. Правил безпеки та порядок ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 16.10.2000 №567 (далі - Правила №567), для нейтралізації небезпечних речовин на залізничній колії і території застосовують нейтралізатори, зазначені в аварійній картці на даний вантаж.

Згідно аварійної картки №305 (додаток №2 до Правил) місце розливу необхідно ізолювати піском, повітряно-механічною піною, обвалувати і не допускати попадання речовини в поверхневі води. Зрізати поверхневий шар ґрунту з забрудненням, зібрати і вивезти для утилізації, додержуючись правил пожежної безпеки. Місця зрізів засипати свіжим шаром ґрунту. Поверхні рухомого складу промити мийними композиціями. Лужними розчинами (вапняним молоком, розчином кальцинованої соди). Поверхню території (окремі осередки) обробити лужними розчинами, випалити при загрозі попадання речовини в ґрунтові води, ґрунт переорати.

За твердженням відповідача, означені Правила №567 не передбачають вчинення дій щодо поточного утримання колії, заміні рейкошпальної решітки, щебеневого баласту, таким чином, заявлений позивачем розмір збитків не відповідає переліку дій, вжиття яких встановлено законодавством з метою ліквідації аварійної ситуації на станції Діївка Придніпровської залізниці, а до того ж, позивач не зміг обґрунтувати необхідність виконання вищезазначених робіт, що пояснюється виконанням таких робіт по ініціативі позивача, та вказує на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між витіканням бензину моторного із вагону - цистерни №73033300 та діями позивача щодо поточного утримання колії, заміни рейкошпальної решітки, щебеневого баласту.

Дослідивши такі доводи відповідача, колегія суддів відхиляє їх з тих мотивів, що як зазначено вище, матеріалами справи підтверджений факт аварійної ситуації, яка виникла з вагоном - цистерною №73033300 з вини відповідача та знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з протиправними діями та бездіяльністю працівників останнього. При вирішенні питання обсягу тих заходів, які необхідні були для ліквідації наслідків цієї аварії, суд апеляційної інстанції виходить із того, що позивач діяв в межах своєї компетенції та на потребу відновити безпечний рух на ввірених йому ділянках залізниці. При цьому колегія суддів погоджується з тим, що такі заходи як зрізання поверхневого шару ґрунту з забрудненням на окремих ділянках було неможливим по відношенню до ділянок залізничної колії, яка складається безпосередньо рейкошпальної решітки та щебеневого баласту, а тому такі елементи колії й підлягали заміні.

Щодо зауважень відповідача про те, що рейкошпальна решітка не отримала ушкоджень, які унеможливлюють її подальше використання, тобто має економічну цінність, то за доведеності такого факту, відповідач не позбавлений права вимагати у позивача передачі йому такого майна у власність на загальних засадах цивільного законодавства, яке врегульовує відшкодування шкоди, оскільки таких вимог не заявлено в межах даного предмету спору.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що встановлена судом апеляційної інстанції невідповідність висновків рішення суду першої інстанції обставинам справи є підставою для скасування оскарженого рішення та прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про повне задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь суми 1060340,06 грн.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені позивачем у зв'язку із розглядом справи судом апеляційної інстанції та переглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача та підлягають відшкодуванню за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277 ч.1 п. 3, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2018 у справі №904/1081/18 скасувати повністю та ухвалити нове рішення:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Мозирський нафтопереробний завод" (247760, м. Мозир, Гомельска область, Республіка Білорусь, ОКПО 001486713000) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ. вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) суму 1060340 грн. 06 коп. збитків, 15905 грн. 11 коп. судових витрат на судовий збір у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції, 23857 грн. 67 коп. судових витрат на судовий збір у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції".

3. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 17.12.2018.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова