ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року Справа № 902/1075/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу "Фірми SIA SOHO TREE" на рішення Господарського суду Вінницької області від 31 травня 2018 року в справі № 902/1075/17 (судді Банаська О.О.)

час та місце ухвалення: 31 травня 2018 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; вступна і резолютивна частина проголошена о 12:56 год; повний текст рішення складено 04 червня 2018 року

за позовом Державного підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство"

до відповідача Фірма SIA "SOHO TREE", Латвійська республіка

про усунення перешкод в користуванні майном

за участю представників сторін:

позивача - Мовчан В.В.;

відповідача - Приєднієкс А.; Сарафанюк О.П..

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання, з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до статті 205 Господарського процесуального кодексу України, не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Тульчинське лісомисливське господарство» (надалі - Позивач) звернулось в Господарський суд Вінницької області з позовом до фірми SIA "SOHO TREE" Латвійська республіка (надалі - Відповідач) щодо зобов'язання Відповідачу усунути перешкоди в користуванні Позивачем деревообробною дільницею по первинній переробці деревини Журалівського лісництва шляхом звільнення приміщень дільниці від неправомірного перебування у них майна та обладнання, що належать Відповідачу протягом 10 календарних днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили (том 1, а.с. 4-13).

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що станом на дату подання позовної заяви до суду будь-які договірні відносини між Позивачем та Відповідачем відсутні, представник Відповідача ОСОБА_6 добровільно відмовляється усунути перешкоди в користуванні Позивачем належним йому майном чим створює неможливість використання приміщення цеху, яке належить Позивачу. Саме тому посилаючись на те, що Рішенням від 2 жовтня 2017 року Міжнародно-комерційного арбітражного суду при Торгово - промисловій палаті, було розірвано договір, на підставі котрого й виникли правові відносини між сторонами по справі, та на статті 386, 391 Цивільного кодексу України, Позивач, як власник майна, просив усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження даним майном.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 31 травня 2018 року в справі № 902/1075/17, задоволено повністю позов Позивач до Відповідача про усунення перешкод в користуванні майном (том 1, а.с. 241-248).

Даним судовим рішенням зобов'язано Відповідача усунути перешкоди в користуванні Позивачем деревообробною дільницею по первинній переробці деревини Журавлівського лісництва шляхом звільнення приміщень дільниці від неправомірного перебування у них майна та обладнання, що належить Відповідачу протягом 10 (десяти) календарних днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили. Також цим рішенням стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 600 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що Позивач є власником на праві повного господарського відання комплексу будівель та споруд.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, 20 липня 2018 року Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 25-29), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у позові Відповідачу відмовити повністю.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач, зокрема виходив з того, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи та судом порушені норми процесуального та матеріального права. На переконання апелянта, Позивач не підтвердив належними доказами наявність у нього права власності саме на деревообробну дільницю. Також, Позивачем проігноровано стадію досудового врегулювання спору, шляхом звернення з відповідним рішенням до компетентного органу іноземної держави. Також, за твердженням апелянта, Позивачем не доведено яке саме обладнання і де саме перебуває таке обладнання Відповідача на деревообробній дільниці. Крім того, як вказує Відповідач, він взагалі не знав про існування даної справи, оскільки судом не було повідомлено Відповідача належним чином (з огляду на те, що Відповідач є нерезидентом).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2018 року (том 2, а.с. 23-24) відкрито апеляційне провадження в справі № 902/1075/17 за апеляційною скаргою Відповідача. Зупинено дію рішення Господарського суду Вінницької області від 31 травня 2018 року в справі № 902/1075/17 до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги Відповідача. Призначено справу № 902/1075/17 до розгляду на 26 вересня 2018 року об 12 год. 00 хв.. Водночас, в даній ухвалі встановлено Позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Відповідачу копії відзиву та доданих до нього документів.

3 вересня 2018 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Позивача про витребування від представника Відповідача адвоката Сарафанюка О.П. належним чином завіреної копії договору про надання правової допомоги (та надання оригіналу для огляду в судовому засіданні), укладеного ним з Відповідачем, на представництво інтересів по справі № 902/1075/17 (том 2, а.с. 62-63) та в разі підписання такого договору зі сторони Відповідача ОСОБА_6 - документи, що підтверджують його повноваження на підписання договорів та представництво інтересів Відповідача.

Дана справа розглядалася Рівненським апеляційним господарським судом та на момент надходження клопотання про витребування доказів переглядається створеним Указом Президента України № 454/2017 від 29 грудня 2017 року Північно-західним апеляційним господарським судом в апеляційному окрузі (що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному).

Згідно витягу з протоколу автоматизованою системою документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/1075/17 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2018 року (том 2, а.с. 78-79), з підстав, висвітлених в ній, розгляд скарги призначено на 7 листопада 2018 року об 14 год. 30 хв.. Клопотання Позивач про витребування доказів задоволено. Відповідно, було ухвалено Сарафанюку Олександру Петровичу протягом п'яти днів з дня вручення ухвали надати суду належним чином завірену копію договору про надання правової допомоги, укладеного ним з Позивачем, на представництво інтересів по справі № 902/1075/17, а в разі підписання такого договору зі сторони Позивача - ОСОБА_6 - документи, що підтверджують його повноваження на підписання договорів та представництво інтересів Позивача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 листопада 2018 року, з підстав, наведених у даній ухвалі розгляд справи було відкладено на 12 грудня 2018 року об 16 годину (том 2, а.с. 87-88).

Відповідно до Розпорядження керівника апарату від 10 грудня 2018 року на підставі Службової записки головуючого судді Василишина А.Р., у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії судді Філіпової Т.Л. та в силу дії статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", було призначено проведення автоматизованою системою документообігу суду, щодо заміни судді-члена колегії у справі № 902/1075/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судових справ між суддями у справі № 902/1075/17 було визначено колегію суддів в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2018 року було прийнято справу № 902/1075/17 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В.

В судовому засіданні від 12 грудня 2018 року представник Позивача заперечив щодо доводів, наведених в апеляційній скарзі Відповідача, просив відмовити в її задоволенні, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В свою чергу, в судові засідання від 12 грудня 2018 року представники Відповідача підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі та надали обгрунтування своєї позиції, просили рішення Господарського суду Вінницької області скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та пояснень стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 6 грудня 2012 року між Позивачем (в особі директора ОСОБА_8, Замовник) та Відповідачем (в особі директора ОСОБА_6, Виконавець) укладено договір № 226 (надалі - Договір; том 1,а.с. 59-60).

Відповідно до пунктів 1.1-1.2 Договору, Відповідач зобов'язався надати консультативні і практичні послуги з переробки кореневої частини дерева (ясен), використовуючи спеціально виготовлену пилораму ПЛП-9 на підприємстві "Явір", спеціалізованому по виготовленню деревообробного обладнання в м. Корсунь-Шевченківський; необхідне обладнання для переробки вищевказаної деревини і операторів надає виконавець (а.с. 59-60).

Крім того, 11 лютого 2014 року, 15 січня 2015 року та 6 квітня 2015 року між Позивачем та Фізичною особою-підприємець Железняк Валентиною Іванівною було укладено договори підряду на виконання робіт по переробці деревини № 11 строком дії до 31 грудня 201у року, № 15 та № 37 строком дії до 31 грудня 2015 року, відповідно до умов яких Железняк В.І. зобов'язався виконувати роботу на власний ризик та за завданням Позивача, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу: надання послуг по обробці деревини на деревообробному обладнані Фізичної особи-підприємця Железняк  В.І. (том 1, а.с. 61-70).

18 червня 2015 року між Позивачем та Фізичною особою-підприємцем Железняк В.І. укладено додаткову угоду про дострокове розірвання Договору підряду № 37 від 6 квітня 2015 року з 22 червня 2015 року (том 1, а.с. 71).

Згідно довіреності від 4 серпня 2015 року Фізичною особою-підприємець Железняк В.І. уповноважено Прєднієкс Андіаса представляти її інтереси як фізичної особи-підприємця та вирішення будь-яких питань, що її стосуються з усіма необхідними правами в усіх державних, громадських, господарських та інших органах, установах незалежно від підпорядкування, форми власності. Галузевої належності. Довіреність видана терміном на пять років без права передоручення (том 1, а.с 72, т. 1).

Як зазначає Позивач з моменту припинення договірних відносин між Позивачем та Відповідачем, приміщення деревообробної дільниці по первинній переробці деревини Журавлівського лісництва залишилось зайнятим майном та обладнанням Відповідача та, як акцентує увагу Позивач, Відповідачем вчиняються перешкоди у доступі до вказаного приміщення працівникам Позивача.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на неможливість використання приміщення цеху, яке належить Позивачу на праві господарського відання, за його призначенням, у зв'язку із зайняттям даного приміщення Відповідачем своїм обладнанням та використанням у своїх цілях.

При цьому, за твердженням Позивача, його працівники не мають можливості здійснити обстеження приміщень цеху та використовувати їх у господарській діяльності з огляду на протиправну заміну замків на в'їзних воротах на територію цеху і усіх приміщеннях дільниці та вчиненням фізичних перешкод в доступі на територію цеху.

На підтвердження своїх доводів Позивачем до матеріалів справи долучені наступні докази.

Зокрема, згідно повідомлення від 3 лютого 2016 року менеджера Тульчинського відділу ТОВ "Безпека-Гарант" адресованого директору Позивача виявлено факт самовільного зриву пломби, якою було опломбовано трансформаторну підстанцію. Вказано, що пломбу було зірвано громадянином ОСОБА_6, який, як зазначає працівник ТОВ «Безпека-Гарант», намагався включити електрострум по території лісоскладу без дозволу Позивача (том 1, а.с. 77). Даний акт складено за підписом Менеджера ТОВ «Безпека-Гарант».

4 лютого 2016 року головним механіком Позивача складено доповідну, якою повідомлено директора Позивача про неможливість виконання розпорядження про відключення від електропостачання деревообробної дільниці по первинній переробці деревини Журавлівського лісництва у зв'язку з перешкоджання вчиненню зазначених дій зі сторони гр. ОСОБА_6 (том 1, а.с. 78). Даний акт складено за підписом менджера Позивача.

5 лютого 2016 року директором СО "Тульчинські ЕМ" листом вих. № 10-71-198 повідомлено Позивача про неможливість виконання заявки від 26 січня 2016 року по відключення ТП-209 в Журавлівському цеху переробки деревини у зв'язку з недопущенням до КТП та чиненням опору групою невідомих осіб та зі слів Тульчинського лісгоспу саме гр. ОСОБА_6 (том 1, а.с. 79). Даний акт складено директором СО «Тульчинські ЕМ».

Між тим, 10 травня 2016 року працівниками Позивача складено комісійний акт обстеження стану електропроводки на території та в приміщенні деревообробної дільниці по первинній переробці деревини Журавлівського лісництва, яким встановлено, що електропровід, який здійснює подачу електроенергії від вводу до приміщення контори дільниці має ознаки пошкодження, як в місцях підключення так і по довжині кабелю. При цьому, провести подальше обстеження об'єкту електропроводки не виявилось можливими у зв'язку з перешкоджанням гр. ОСОБА_6 в доступі до розподільчого щитка. Крім того, обстеженням встановлено факт самовільного здійснення гр. ОСОБА_6 підключення до електромережі будівлі контори з домогосподарства за адресою с. Маяки вул. Інтернаціональна, 38 (том 1, а.с. 73). Даний акт складено в присутності та за підписом головного механіка та лісничого Позивача.

Крім того, 10 травня 2016 року складено комісійний акт про перешкоджання в проведенні робіт відповідно до якого гр. ОСОБА_6 вчинено перешкоджання в проведенні ремонтних робіт електропроводки та підключення електропостачання в приміщення охорони (том 1, а.с. 74). Даний акт складено охоронцем ТОВ «Безпека-Гарант».

24 червня 2016 року працівниками Позивача складено комісійний акт про перешкоджання діяльності лісової охорони, яким встановлено, що гр. ОСОБА_6 вчинено перешкоджання виконання працівниками лісової охорони їх функціональних обовязків по забезпеченню протипожежної безпеки шляхом встановлення перед робочою частиною кущоріза, що могло призвести до нанесення травм їм особисто та працівникам Позивача (том 1, а.с. 75).

За твердженням Позивача, на неодноразові вимоги щодо усунення перешкод у користуванні Позивачу належним йому майном, звільнення приміщень дільниці від майна та обладнання, що належить Відповідачу, Відповідач відповів відмовою та не вжив жодних дій на задоволення вимог Позивача.

З огляду на вказане, Позивач звернувся з позовом до суду з метою захисту порушеного, на його думку, права про зобов'язання Відповідача усунути перешкоди у користуванні Позивачем деревообробною дільницею по первинній переробці деревини Журавлівського лісництва шляхом звільнення приміщень дільниці від неправомірного перебування у них майна та обладнання, що належить Відповідачу протягом 10-ти календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становище, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, тощо.

За змістом статтй 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 ЦК України).

При цьому колегія суддів враховує, що право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння (пред'явити віндікаційний позов).

В силу вимог статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Негаторний позов предявляється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника необхідно встановити факт обєктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.

Отже, із системного аналізу матеріального права вбачається, що якщо позивач позбавлений можливості володіти спірним майном, а ним володіє і користується відповідач, належним способом захисту має бути віндикаційний позов, тобто позов неволодіючого власника до володіючого не власника.

Таким чином, звертаючись до суду із негаторним позовом, відповідна особа повинна довести наявність у неї права власності на майно, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, наявність майна у її фактичному володінні, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Позивач є власником на праві повного господарського відання комплексу будівель та споруд за адресою Вінницька область, Тульчинський район, с. Маяки, вул. Інтернаціональна, буд. 37-а згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 жовтня 2006 року та витягу про реєстрацію право власності на нерухоме майно № 12184925 від 17 жовтня 2006 року (том 1, а.с. 24-23). Даний комплекс будівель та споруд складається з: контори, лазні, цех, майстерської-слюсарні, навісу, крану-балки, зварювальної, вбиральні, пожежного резервуару та огорожі, що в цілому є комплексом будівель та споруд деревообробної дільниці по первинній переробці деревини Журавлівського лісництва.

Наказом № 20 від 30 січня 2013 року на базі комплексу будівель та споруд Журавлівського лісництва, які знаходяться в с. Маяки Тульчинського району по вул. Інтернаціональна, 37 а, в зв'язку з виробничою необхідністю, було створено деревообробну дільницю по первинній переробці деревини Журавлівського лісництва (том 2, а.с. 56).

При цьому суд констатує, що на підстав Наказу Державного комітету Лісового господарства України від 2 лютого 2005 року № 64 Тульчинське державне лісомисливське господарство було перейменоване в державне підприємство «Тульчинське лісомисливське господарство» і віднесено до сфери управління Вінницького обласного управління лісового господарства (том 2, а.с. 55).

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею І-ВН № 002475 виданого відповідно до рішення 19 сесії 3 скликання Журавлівської сільської ради народних депутатів від 9 червня 2001 року, Тульчинському державному лісомисливському господарству об'єднання "Вінницяліс" надано у постійне користування для ведення лісового господарства 2231,0 га землі в межах згідно платну користування (том 1, а.с. 25-26).

Позивачем в підтвердження своїх позовних вимог було долучено до матеріалів справи рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 2 серпня 2016 року в справі № 148/72/16-ц за позовом Позивача до ОСОБА_6 про звільнення безпідставно зайнятого комплексу будівель та споруд державного підприємства, яким в задоволені позову Позивача відмовлено у в'язку з тим, що правовідносини зі знаходження деревообробного обладнання та іншого майна у приміщеннях Позивача виникли не з ОСОБА_6, як фізичною особою, а пов'язані з існуванням договірних відносин (господарською діяльністю) Позивача та юридичних осіб. При цьому факти чинення ОСОБА_6 перешкод в користуванні ввіреним Позивачу майном як і причинення цими діями матеріальної шкоди не доведені (том 1, а.с. 206-213).

Що ж до покликання місцевого господарського суду та Позивача в своїй позовній заяві на зазначені судові акти, саме як обставини встановлені в них, та які на їхню думку можна віднести до преюдиційних фактів, тобто таких що вже є встановленими та не потребують доказування, то колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційним судом Вінницької області в ухвалі від 26 вересня 2016 року справа № 148/72/16-ц зазначено (на даний абзац посилається Позивач та місцевий Господарський суд в своєму рішення): "Відповідач також категорично заперечив наявність у нього особистого права власності на зазначене обладнання і пояснив, що виступав у даних відносинах з ДП виключно як посадова особа SIA "SOHO TREE" в рамках укладеного договору. Вказане підтверджено іншими матеріалами справи, які за клопотанням позивача дослідив суд апеляційної інстанції, а саме: копією свідоцтва про реєстрацію "SIA SOHO TREE", керівництвом по експлуатації деревообробного обладнання, довідкою та видатковою накладною про здійснення в грудні 2012 року фірмою "SIA SOHO TREE" модернізації пристрою стрічкопильного ПЛП-9,накладною № 32 від 23.03.2013 року про придбання фірмою SIA "SOHO TREE" станка стрічково-пилкового ЛС-80,інструкціями та технічними паспортами на обладнання з гарантійним терміном на ім'я фірми, договором про спільне використання виробничого деревообробного обладнання фірми SIA "SOHO TREE" і ФОП "Железняк" від 10.02.2014 року".

Дослідивши дані судові акти колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, з вищезазначеного абзацу, вбачається що судом надавається оцінка доказам та висвітлюються висновки щодо наявності чи відсутності неправомірних дій саме зі сторони ОСОБА_6, а не Відповідача по даній справі.

Однак, в статті 75 Господарського процесуального кодексу України йде мова саме про особу та обставини справи які встановлені судом та яка бере участь в іншій справі.

При цьому, в даній цивільній справі відповідачем був саме ОСОБА_6 а не Відповідач по даній справі (фірми SIA "SOHO TREE" Латвійська республіка) і саме відносно нього досліджувалися наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовували свої вимоги та заперечення Позивач, та встановлювалися інші обставини, які мали значення для правильного вирішення справи щодо наявності чи відсутності перешкод з боку ОСОБА_6 (а не фірми SIA "SOHO TREE" Латвійська республіка) щодо користування Позивачем своїм майном. Зі вказаних судових актів не вбачається встановлення обставин, котрі б вказували на наявність перешкод у користування майном Позивачем саме зі сторони Відповідача по даній справі. Встановлена ж обставина, що між Позивачем та Відповідачем по справі існують договірні відносини на підставі договору № 226 від 6 грудня 2012 року (на момент розгляду справи він був ще не розірваний Міжнародним комерційним арбітражним судом).

Відтак, судова колегія констатує, що висновки викладені в рішенні суду не є преюдиційними, оскільки преюдиційним є саме встановлені судовим рішенням обставини, висновки суду викладені в рішенні є лише оціночними судженнями суду (аналогічний висновок про застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/31909/15).

За таких обставин, колегія суддів відхиляє позицію Позивача наведену в позовній заяві про те, що обладнання яке знаходиться в приміщенні деревообробної дільниці є власність Відповідача а не ОСОБА_6, оскільки викладена позиція ґрунтується на наданні висновкам суду, котрі викладені у рішенні, преюдиційного значення.

При цьому, колегія суду враховує і наступну позицію Верховного суду.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. (Висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 31 травня 2018 року в справі №921/759/16-г/7)

Окрім того, у справі №148/72/16-ц встановлено, що правовідносини за договором № 226 від 6 грудня 2012 року між Позивачем та Відповідачем не були предметом розгляду та не досліджувалось під час розгляду зазначеної цивільної справи, а тому це рішення не має преюдиційного значення для розгляду справи № 902/1075/17.

Крім того, апеляційний господарський суд констатує, що Позивач в своїй позовній заяві як на підставу перебування майна Відповідача в приміщенні деревообробної дільниці посилається на договір № 226 від 6 грудня 2012 року, дослідивши котрий судова колегія зазначає наступне.

Предметом даного договору є надання консультативних та практичних послуг. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що необхідне обладнання для переробки вищевказаної деревини надає Відповідач.

При цьому в матеріалах справи відсутні (Позивачем не подані) первинні докази (акти приймання-передачі, матеріали інвентаризаційної справи, тощо), котрі б вказували на перебування майна Відповідача в приміщенні комплексу будівель та споруд, котрі належать Позивачу (на підставі Свідоцтва від 17 жовтня 2006 року) станом на час розгляду справи в суді.

Складання ж Позивачем вищеописаних актів, які, на переконання Позивача, засвідчують обставини перебування в приміщенні Позивача майна, котре належить Відповідачу до уваги судом не приймаються, оскільки: по-перше, дані акти складені в односторонньому порядку, тобто без залучення сторонніх осіб, а саме без залучення представників Відповідача та правоохоронних органів, по-друге, з даних актів вбачається що всі вони складення відносно фізичної особи, а не юридичної особи чи його представника, адже ні в одному актів не зазначено, що він складений саме відносно представника Відповідача.

Разом з тим суд констатує, що Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 2 жовтня 2017 року (справа АС № 42л/2017), укладений між Позивачем та Відповідачем договір № 226 від 6 грудня 2012 року про надання консультативних та практичних послуг розірвано (том 1, а.с. 27-46, т. 1). Рішення вступає в законну силу 2 жовтня 2017 року є остаточним та підлягає негайному виконанню. Тобто, для виконання зазначеного рішення не потрібно проходження будь-яких судових чи інших міжнародних процедур для пред'явлення його до виконання.

Що ж до посилання місцевого господарського суду та Позивача на акт контрольного обстеження будівель від 22 лютого 2017 року, в котрому зазначено, за твердженням Позивача, про те, що вхід на територію дільниці та розміщені на її території об'єкти обмежені навісним замком, наявне в приміщеннях обладнання належать Відповідачу (том 1, а.с. 76), дослідивши котрий колегія суддів зазначає таке.

Дійсно в даному акті мова йде про неможливість доступу до дільниці Позивача, водночас знову ж мова в ньому йде саме про конкретну особу - гр. ОСОБА_6, а не Відповідача чи представника Відповідача.

Також в справі, наряду з іншим, наявні ряд звернень Позивача у період 2016-2017 років до органів поліції та прокуратури та відповідей правоохоронних органів на вказані звернення останнього з приводу зайняття приміщення саме ОСОБА_6, яке є предметом розгляду даного спору за результатом розгляду яких повідомлено про відсутність ознак кримінального правопорушення, в зв'язку з чим інформація до ЄРДР внесенню не підлягає та зазначено про наявність між сторонами цивільно-правових відносин, які вирішуються в судовому порядку (том 1, а.с. 84-108).

Водночас, на більшість із зазначених звернень, була чітка відповідь відділів Національної поліції про те, що у зв'язку із відсутністю ознак кримінального правопорушення інформація про перешкоджання доступу до дільниці введенню в ЄРДР не підлягає (том 1, а.с. 86, 88, 91, 94, 96, 98, 99, 100, 103, 107).

При цьому, згідно витягу з кримінального провадження № 12017020310000639 від 27 листопада 2017 року Тульчинським відділенням поліції Немирівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області відкрито досудове розслідування за фактом протиправних дій гр. ОСОБА_6 за фактом утримання та використання майна Позивача (том 1, а.с. 109).

Тобто, з аналізу зазначених доказів вбачається, що всі вони стосуються конкретної фізичної особи, а не юридичної особи - Відповідача, чи її представника.

При цьому, зважаючи на розміщення на даному підприємстві охоронців, вбачається незрозумілим факт неможливості Позивача вільно володіти та користуватися своїм майном.

Аналізуючи спірні правовідносини на предмет їх відповідності із врахуванням встановлених обставин справи, надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам та наявним в справі доказам, суд виходить із наступного.

Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов застосовується для захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 363/3032/16-ц).

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої Відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).

Підсумовуючи усе вищевказане в даній постанові суд наголошує на тому, що в обґрунтування пред'явлених вимог Позивачем подано до матеріалів справи складені ним акти (без участі представника Відповідача) та докази звернення до національної поліції відносно гр. ОСОБА_6, у відповідь на які поліція зазначала про відсутність підстав для ведення їх до ЄДРДР. Інших належних доказів на підтвердження факту неправомірності дій саме Відповідача стосовно використання спірного нерухомого майна Позивачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Окрім того, Позивачем не доведено в розумінні статтей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, обставину перебування майна, саме із зазначенням його конкретизації, в приміщенні Позивача, тобто в матеріалах справи відсутні, а Позивачем не подані докази щодо наявності конкретного майна (станки, пилорама, техніка, тощо) саме Відповідача, так як і не подані докази які саме перешкоди чиняться саме Відповідачем стосовно майна Позивача.

Отже, доводи Позивача про безпідставне володіння та користування Відповідачем майном та перешкоджанням Позивачу користування деревообробною дільницею в процесі вирішення даного спору свого підтвердження не знайшли.

Крім того, Позивач не подав і у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо незаконності дій Відповідача, як юридичної особи, станом на час розгляду справи в суді, а саме: самовільного захоплення дільниці, встановлення майна, здійснення виробництва.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність факту чинення перешкод, та підстав для застосування статті 391 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що як у позовній заяві, так і в письмових поясненнях і в відзиві на апеляційну скарзі Позивач послідовно зазначає про те, що він фактично позбавлений можливості володіти та користуватись належним йому майном , а воно використовується Відповідачем, які не дають Позивачеві доступу до приміщення та не звільняють його, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні спірним майном, оскільки Позивачем не доведено належними та допустими доказами факту перебування конкретного виду майна, котре на праві власності належить Відповідачу, так як і не доведено факту вчинення будь-яких перешкод для Позивача щодо вільного користування його майном (приміщеннями та будівлею деревообробної дільниці).

Адже навпаки з доказів поданих Позивачем (актів від 10 травня 2016 року та 3 лютого 2016 року) вбачається, що на деревообробній дільниці Журавлівського лісництва перебували працівники охоронного товариства «Безпека - гарант», котрі виконували охоронні функції відносно майна Позивача. З даного, вбачається незрозумілим, як Відповідач міг чинити неправомірні перешкоди Позивачу в користуванні майном, яке вже охоронялося ТОВ «Безпека-Гарант» зі сторони Позивача.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання Позивача у відзиві на апеляційну скаргу, щодо відсутності повноважень у ОСОБА_6 щодо представництва інтересів Відповідача, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Якщо документ призначений для використання в Бельгії, Данії, Франції, Ірландії, Італії, Естонії, Україні, Латвійській Республіці установи цих держав повинні приймати публічні документи, видані в цих країнах - без додаткового засвідчення, так як дані країни є учасниками Конвенції про скасування легалізації документів між країнами-учасницями Європейського співтовариства, яка передбачає взаємне звільнення від вимоги легалізації.

Якщо документ призначений для використання в Україні, всі установи повинні приймати публічні документи, видані в Латвійській Республіці - без додаткового засвідчення, так як між Латвією та Україною 11 серпня 1996 року укладено Договір "Про правову допомогу і правові відносини з сімейних, цивільних, трудових та кримінальних справах".

До матеріалів справи Відповідачем долучено Свидетельство № 2/1 від 6 вересня 2017 року (том 2, а.с. 5; оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні), з котрого вбачається, що директором Відповідача є ОСОБА_6, який має від імені фірми заключати всі господарські договору та представляти інтереси Відповідача з іншими організаціями, фірмами, правоохоронними органами та в судових органах України. Дане Свидетельство було зареєстровано під № 2579 та засвідчено відтиском печатки Присяжного нотаріуса - Илута Саулиете.

Водночас, зважаючи на те, що з 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401).

За приписами частини третьої статті 131-2 Конституції України (в редакції Закону №1401) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону № 1401) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції, виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Отже зважаючи на те, що представництво в апеляційному господарському суді з 1 січня 2019 року повинно здійснюватися виключно особами, котрі мають статус адвоката, Відповідач позбавлений можливості самостійно представляти свої інтереси з огляду на що представництво інтересів Відповідача здійснює уповноважена особа - адвокат Сарафанюк О.П., що підтверджується доказами долученими до позовної заяви, в тому числі договором про надання правової допомоги від 20 липня 2018 року (том 2, а.с. 30-31).

З огляду на все вищевказане в даній постанові, Північно-західнийапеляційний господарський суд, вважає подану Відповідаче апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою, що знайшло своє підтвердження в даній судовій постанові, відповідно суд приймає рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Вінницької області від 31 травня 2018 року.

Згідно частини 1 статті 269 ГПК України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин (в частині, що задоволено судом), що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, суд покладає на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу "Фірми SIA SOHO TREE" Латвійська республіка від 20 липня 2018 року на рішення Господарського суду Вінницької області від 31 травня 2018 року в справі № 902/1075/17 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 31 травня 2018 року в справі №902/1075/17 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

4.Стягнути з Державного підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство" (23600, Вінницька область, м.Тульчин, вул. Відрождення, 36; код 00991479) на користь Фірма SIA "SOHO TREE" (Латвійська республіка, LV 4410303030391, VAVARES 10, Cesis Cesu Novads, KodsV22 KONTS, LV61HABA0551024395486) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2400 грн.

5. Доручити Господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Справу № 902/1075/17 повернути Господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.