2-352/07

Справа № 2-2060 2006 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

конецформыначалоформы30 січня 2007 року. Центрально - Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого судді: Філатова К.Б.,

при секретарі: Кононенко В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпро", треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому вказала, що Ш на праві особистої власності належить автомобіль «Ниссан Максима» держ. НОМЕР_1.

22 червня 2004 року з вини водія автобуса ЛАЗ 699Р держ. НОМЕР_2 ОСОБА_3 відбулася ДТП, у результаті якої її автомобіль був ушкоджений.

Автобус, яким управляв водій ОСОБА_3, на підставі доручення належав суб'єктові підприємницької діяльності ОСОБА_2 На момент ДТП у СПД ОСОБА_2 був укладений договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності перед третіми особами з Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Оранта Дніпро". Відразу після ДТП ОСОБА_3 представив їй цей договір.

Відповідно до висновку фахівця ОСОБА_4, звернутися до якого запропонували самі працівники ВАТ "Страхова компанія "Оранта Дніпро", розмір матеріального збитку становить 17655 гривень 77 копійок.

ОСОБА_2 звернувся за виплатою страхового відшкодування до ВАТ "Страхова компанія "Оранта Дніпро".

ВАТ "Страхова компанія "Оранта Дніпро" відшкодовувати збиток відмовилося. Свою відмову обґрунтувала тим, що об'єктом обов'язкового страхування цивільної відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок ДТП. Страхова подія наступила в результаті керування транспортним засобом особою, не внесеною у договір страхування, а не власником транспортного засобу.

Вважає відмову відповідача відшкодувати шкоду неправомірною. Просить стягнути на її користь із "Страхової компанії "Дніпро" 17655 гривень 77 копійок і витрати в справі.

Представник Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпро" позов не визнав, суду пояснив, що відповідно до п. З Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів об'єктом обов'язкового страхування цивільної відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам у результаті ДТП. Згідно абз. 2 п. 1 Положення власником транспортного засобу вважається юридична або фізична особа, що експлуатує транспортний засіб, що належить йому на праві власності, повного господарського ведення, оперативного керування або на інших законних підставах, яки не суперечать чинному законодавству (договір оренди, доручення й т.д.).

Відповідно до п. 4 Положення страховим випадком є ДТП, що відбулося за участю транспортного засобу страхувальника й внаслідок якого наступає його цивільна відповідальність за заподіяну транспортним засобом шкоду майну, життю й здоров'ю третіх осіб.

2

У полісі обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів прямо зазначено, що страховик забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим - третім особам внаслідок ДТП, що відбулося під час дії даного поліса й винуватцем якого був зазначений у даному полісі власник (водій) транспортного засобу, зазначеного в даному полісі.

У полісі як страхувальник зазначений ПП ОСОБА_2, а за кермом у момент ДТП перебував ОСОБА_3, що управляв автомобілем на підставі доручення від 15 січня 2004 року. Згідно п. 1 Положення ОСОБА_3. для страховика є власником транспортного засобу. Винуватцем ДТП є саме ОСОБА_3, що не вписаний у поліс як особа, чия цивільна відповідальність застрахована.

У п. 15 Положення обговорено, що у випадку укладання поліса обов'язкового страхування громадянської відповідальності власників транспортних засобів юридичною особою, дія зазначеного поліса буде поширюватися й на водіїв, які на законних підставах управляють транспортним засобом, зазначеним у полісі. Правила даного пункту можна було б застосувати й до розглянутої ситуації у випадку, якби ПП ОСОБА_2 був зареєстрован як юридична особа, однак він працює як фізична особа, що підтверджується також трудовою угодою між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, де ОСОБА_2 зазначений фізичною особою. У п. 20 Положення зазначено, що особи, які експлуатують транспортний засіб без наявності страхового поліса несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства.

Просить у позові відмовити.

Треті особи по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про слухання справи повідомлялись, в судове засідання не з'явились, про причину відсутності суд не повідомили.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд уважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.

У судовому засіданні встановлено, що 22 червня 2004 року з вини водія автобуса ЛАЗ 699Р держ. НОМЕР_2 ОСОБА_3 відбулося ДТП, у результаті якого автомобіль позивачки був ушкоджений.

Зазначені обставини визнаються сторонами.

При здійсненні ДТП водій ОСОБА_3 управляв автобусом ЛАЗ 699Р держ. НОМЕР_2, яким на підставі доручення, виданого власником ОСОБА_5, володів ОСОБА_2 (а.с. 9).

При цьому, ОСОБА_3, що не був підприємцем і не мав права самостійно займатися підприємницькою діяльністю, пов'язаної з перевезенням пасажирів, був в трудових відносинах із приватним підприємцем ОСОБА_2, що підтверджується трудовим договором, у якому зокрема зазначений розмір заробітної плати водія ОСОБА_3 (а.с. 12).

Та обставина, що ОСОБА_2 мав право на заняття підприємницькою діяльністю, пов'язаної з перевезенням пасажирів, підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (а.с. 10), ліцензією, з якої видно, що приватний підприємець ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність - надання послуг по внутрішніх перевезеннях пасажирів автомобільним транспортом по Україні (а.с. 11).

Як видно зі страхового свідоцтва НОМЕР_3 від 15 січня 2004 року ОСОБА_2 застрахував свою відповідальність перед третіми особами за шкоду, заподіяну транспортним засобом ЛАЗ 699Р держ. НОМЕР_2 на суму 25000 гривень. Відповідно до примітки при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну третіх осіб, із суми відшкодування шкоди, заподіяної третім особам, віднімається франшиза в сумі 510 гривень. У договорі зазначені права та обов'язки сторін, де зокрема перераховані випадки, коли страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування. Відмова у виплаті у випадку керування автомобілем особою, що перебуває в трудових відносинах із власником автомобіля, чия відповідальність застрахована за договором, не передбачена. Крім того, у страховому полісі є витяг з Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, де зазначено, що страховий випадок - це

3

дорожньо-транспортна пригода, що відбулася за участю транспортного засобу страхувальника й внаслідок якої наступає його цивільна відповідальність за заподіяну транспортним засобом шкоду майну, життю й здоров'ю третіх осіб. Нічого про те, що за кермом транспортного засобу в момент ДТП повинен бути саме страхувальник, у страховому полісі не сказане (а.с. 7).

Відповідно до ст. 285 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

В судовому засіданні встановлено, що страховий випадок передбачений страховим полісом - пошкодження майна третьої особи транспортним засобом страхувальника, настав.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування.

Як вбачається із наданих суду документів страховик ніде і ніколи не знайомив страхувальника з тим правилом, що договір буде діяти лише за умови його, страхувальника, знаходження за кермом автомобіля.

Підстав для відмови від здійснення страхової виплати, передбачених ст. 991 ЦК України, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. З ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом..., завдала шкоду діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

В даному випадку, якщо б відповідальність була не застрахована, відповідати за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, повинен би був не водій, який був в трудових відносинах з особою, яка згідно доручення володіє транспортним засобом, а саме ця особа, тобто ОСОБА_2.

Оскільки відповідальність саме ОСОБА_2 за шкоду, завдану транспортним засобом, застраховано, відшкодовувати шкоду зобов'язаний саме страховик, а не страхувальник, тобто відповідач по цій справі.

Доводи відповідача про те, що, якщо б ОСОБА_2 був юридичною особою, а не приватним підприємцем, він, відповідач, повинен був би сплатити відшкодування, а так як ОСОБА_2 не був юридичною особою, підстав для сплати відшкодування немає, не грунтується на законі.

Приватній підприємець також, як і юридична особа має право приймати робітників на роботу, має перед ними такі самі обов'язки, що і юридична особа, має такі саме обов'язки, що і юридична особа перед третіми особами за шкоду, яку спричинили працюючи у приватного підприємця працівники. Крім того, відповідач, котрий бажає довести, що обсяг страхових випадків, за які відшкодовує шкоду страховик, для приватних підприємців менш ніж для юридичних осіб, не додав суду доказів, що розмір страхового платежу для приватних підприємців менш ніж для юридичних осіб.

Згідно висновку спеціаліста матеріальна шкода, завдана транспортному засобу позивачки складає 17655 гривень 77 копійок (а.с. 13-31).

Відповідач ніколи не оскаржував цей висновок, не вважав, що матеріальна шкода згідно висновку не відповідає дійсній шкоді, не бажав провести судову експертизу.

4

Як пояснювала в судовому засіданні позивачка, відповідач сам порадив їй звернутися саме к експерту ОСОБА_4, тобто довіряв йому. Представник відповідача не заперечував проти цього ствердження позивачки.

Тому суд вважає, що розмір шкоди встановлено вірно.

Згідно зі ст. 9 Закону України „Про страхування" при відшкодуванні збитку, завданого майну третіх осіб, від суми страхового відшкодування повинна бути віднята франшиза. В даному випадку згідно договору страхування франшиза складає 510 гривень.

Таким чином відповідач повинен сплатити позивачці 17145 гривень 77 копійок (17655,77-510=17145,77), а також розходи по справі.

Позивачка має право звернутися за відшкодуванням суми, на яку зменшено відшкодування до особи, яка володіла транспортним засобом, що завдало шкоду її майну, тобто до ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 131, 179, 209, 212, 214 ЦПК України, ст. ст. 985, 988, 990, 1187 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпро" на користь ОСОБА_1 17145 гривень 77 копійок, а також розходи по справі в розмірі 177 гривень, а всього стягнути на його користь 17322 гривні 77 копійок.

Рішення суду набирає чинності після закінчення строку надання заяви про апеляційне оскарження, а саме, якщо заява про апеляційне оскарження не буде подана до районного суду на протязі 10 днів з дня проголошення рішення. Якщо буде надано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде надана на протязі двадцяти днів з дня надання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку. В випадку подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не відмінено, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу.