2-55/07

Справа №2-845 2006 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2007 року. Центрально - Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого судді: Філатова К.Б.,

при секретарі: Кононенко В.П.,

за участю адвоката ОСОБА_7.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися в суд з позовом, у якому вказали, що їм на праві приватної власності належить автомобіль «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1. 4 лютого 2006 року з вини водія ОСОБА_4 відбулося ДТП, у результаті якого приналежний позивачам автомобіль був ушкоджений. ОСОБА_4 зробив ДПІ, управляючи автомобілем «Хундай Галлопер» державний номер НОМЕР_2, що належить відповідачці ОСОБА_3, яким він управляв у її присутності. Постановою суду на водія ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення за порушення Правил дорожнього руху. Ушкодженням автомобіля позивачам заподіяний матеріальний збиток у сумі 5441 гривня 77 копійок, що позивачі просять стягнути на користь власника автомобіля позивачки ОСОБА_1.

Позивач ОСОБА_2 користувався автомобілем у комерційних цілях, доставляючи на автомобілі товари. Після ушкодження автомобіля він був змушений взяти напрокат автомобіль «ДЕО Ланос», яким користувався з 4 лютого 2006 по 3 березня 2006 року. За прокат автомобіля він сплатив 4320 гривень. Просить стягнути на свою користь цю суму.

Крім того, позивачка ОСОБА_1 просить стягнути на свою користь моральну шкоду в сумі 2000 гривень, що пояснює тим, що була змушена позичати гроші на ремонт автомобіля, з поверненням яких виникли проблеми, у родині з'явився дискомфорт, у неї часто став підніматися артеріальний тиск. Моральний збиток позивачка оцінює в 2000 гривень.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, суду пояснила, що в травні 2005 року зареєструвала шлюб із громадянином Грузії ОСОБА_5. Автомобіль «Хундай Галлопер» державний номер НОМЕР_2 придбаний чоловіком в 2004 році до шлюбу з нею й належав на праві власності тільки йому. Вона до автомобіля ніякого відношення не мала. На автомобілі був установлений дипломатичний номер, тому була довідка, що вона може перебувати в автомобілі. Ні права власності, ні доручення на керування автомобілем у неї не було. Чоловік приїжджав до неї приблизно 1 раз в 3 місяці. Автомобіль на автосервіс, де працює ОСОБА_4, поставив чоловік, а забирала вона, тому що чоловіка в Україні не було. Коли відбулося ДТП, за кермом приналежному чоловікові автомобіля на її прохання перебував ОСОБА_4, а вона була в салоні автомобіля, тому що ведійського посвідчення в неї немає. Тому що вона не була власником автомобіля, у неї не було доручення на керування ш, Правила дорожнього руху порушила не вона, просить у позові до неї відмовити. Після ДТП автомобіль був знову відігнаний в автосервіс для ремонту. Автомобіль забрал чоловік, що, як їй відомо, у цей час його продав. Де зараз перебуває чоловік, ш точно не відомо, але він повинен був у службових справах виїхати в Ірак.

Третя особа в справі ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що, працюючи на автосервісі, ремонтував автомобіль «Хундай Галлопер». По закінченні ремонту подзвонив

2

відповідачці, щоб вона забрала автомобіль. Відповідачка приїхала за автомобілем приблизно через 2 дні після дзвінка й попросила Його перегнати автомобіль на платну стоянку. У нього не було підстав сумніватися, що автомобіль належить відповідачці, і він погодився відігнати його. Відповідачка перебувала в салоні автомобіля на переднім сидінні. На перехресті вулиць Янова й Леніна відбулося ДТП, за яке він був підданий адміністративному стягненню. Працівники ДАІ оглядали документи на автомобіль, і в них не виникло сумнівів у його праві управляти автомобілем у присутності господарки автомобіля ОСОБА_3. Які саме документи ОСОБА_3 пред'являла працівникам ДАІ, пояснити не може.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд уважає, що позов ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню, в позові ОСОБА_2 повинно бути відмовлено по наступних підставах.

У судовому засіданні встановлено, що 4 лютого 2006 року з вини водія ОСОБА_4 відбулося ДТП, у результаті якого був ушкоджений автомобіль позивачки.

Зазначені обставини крім пояснень сторін підтверджуються постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу про притягнення водія ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (а.с. 14), та адміністративною справою № 3-1662 за 2006 рік.

Відповідно до висновку авто-товарознавчої експертизи сума матеріального збитку від ушкодження автомобіля становить 5441 гривня 77 копійок (а.с. 7-13).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником пошкодженого автомобіля є ОСОБА_1 (а.с. 6).

Таким чином, сума матеріального збитку, що підлягає стягненню, а також належність пошкодженого автомобіля позивачці ОСОБА_1 доведена в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 представив суду документи про те, що в період, коли автомобіль був ушкоджений, він затратив 4320 гривень на оренду іншого автомобіля. Ніяких доказів необхідності цих витрат суду представлено не було. Пояснення позивача, що автомобіль йому був необхідний для підтримки бізнесу жінки й доставки товарів у її ларьок, нічим не підтверджуються. Позивач указує, що для доставки товарів він орендував легковий автомобіль, тобто товари не займали великого обсягу. Що перешкоджало позивачеві доставляти товари за значно більш низьку плату громадським транспортом, позивач пояснити не зміг. У момент ДТП автомобілем керував не позивач, а інша особа, що управляв автомобілем за дорученням і користувався автомобілем не у зв'язку з комерційною діяльністю ОСОБА_1„ тобто позивач не користувався автомобілем увесь час у комерційних цілях. По поясненню ОСОБА_1 весь товарообіг у и ларьку становить 2-3 тисячі гривень на місяць. При таких обставинах зазначені позивачем витрати на оренду автомобіля нічим не виправдані. Суд уважає, що в цій частині в позові повинне бути відмовлене.

Відповідно до свідоцтва про реєстрації транспортного засобу автомобіль Хюндай Галлопер належить ОСОБА_5 (а.с. 58-59).

6 травня 2005 року між ОСОБА_5 і відповідачкою по дійсній справі був зареєстрований шлюб (а.с. 61).

З пояснень відповідачки видно, що автомобіль на ремонт поставив ОСОБА_5, а забирала вона, тому що чоловіка не було в Україні.

З показань свідка ОСОБА_6 видно, що ОСОБА_5 приходив ставити автомобіль на ремонт у приналежну йому майстерню разом з ОСОБА_3. ОСОБА_5 погано говорив російською мовою, і спілкувалися вони через ОСОБА_3. Він уважав, що ОСОБА_3 мала право забрати автомобіль із ремонту, тому що в неї було доручення, що було представлено в майстерню. На прохання ОСОБА_3 автомобіль відганяв з майстерні працівник майстерні - ОСОБА_4. Після ДТП автомобіль був знову пригнаний в автомайстерню для ремонту. Доручення на автомобіль ОСОБА_3 у цей час було в автомобілі, і він особисто його бачив.

3

У відповідності із ст. 59 Сімейного Кодексу України той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідної підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ч. З ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

У судовому засіданні встановлено, що ні в працівників майстерні, у тому числі в ОСОБА_4, ні в працівників ДАІ не виникло сумнівів у тім, що ОСОБА_4 мав право управляти автомобілем у присутності ОСОБА_3, що на думку зазначених осіб володіла автомобілем правомірно.

Навіть якщо в ОСОБА_3 було відсутнє доручення на користування автомобілем, вона пред'являла працівникам ДАІ Й майстерні документи, де вона була записана як особа, що має право перебувати в автомобілі, а також свідоцтво про шлюб із власником автомобіля.

При таких обставинах, навіть якщо ОСОБА_5 не залишав доручення на користування автомобілем ОСОБА_3, то саме вона заволоділа автомобілем неправомірно, і саме вона повинна відповідати за шкоду, заподіяну автомобілем.

У той же час ОСОБА_5 виїхав з України, залишивши автомобіль на ремонті, звідки той потрібно було забрати по закінченні ремонту, не пред'являв до ОСОБА_3 претензій із приводу неправомірного користування його автомобілем і ушкодження його. Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 залишав повноваження володіти автомобілем ОСОБА_3.

Суд уважає, що ушкодженням автомобіля був порушений звичний уклад життя позивачки. Після ремонту автомобіля, що завдав матеріальних витрат, вона змушена була звертатися в суд за відшкодуванням цих витрат. Відповідачка ОСОБА_3 не тільки не прийняла заходів щодо відшкодування збитку, але обрала в суді позицію, по якій вона взагалі не повинна збиток відшкодовувати, пропонуючи звертатися з позовом до громадянина іншої держави, ні місця проживання, ні місця знаходження якого вона не назвала. Така позиція, спрямована на значне утруднення можливості відшкодування шкоди на думку суду збільшує моральні страждання позивачки, тому у частині стягнення моральної шкоди позов підлягає повному задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10,11,60,131,179,209,212,214,218 ЦПК України, ст. ст. 21,22,1166, 1167,1187 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 5441 гривна 77 копійок, моральну шкоду в розмірі 2000 гривень, та витрати по справі в розмірі 84 гривні 92 копійки, а всього стягнути на її користь з ОСОБА_3 7526 гривень 69 копійок.

ОСОБА_2 в позові відмовити.

Рішення суду набирає чинності після закінчення строку надання заяви про апеляційне оскарження, а саме, якщо заява про апеляційне оскарження не буде подана до районного суду на протязі 10 днів з дня проголошення рішення. Якщо буде надано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде надана на протязі двадцяти днів з дня надання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку. В випадку подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не відмінено, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу.