Справа № 524/4510/17

Провадження №2-а/524/21/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018 Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого судді - Андрієць Д.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м.Кременчуці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м. Кременчука із позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 01.03.2016 по 17.06.2017 в сумі 33607,34 грн.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 03.08.2009 її, ОСОБА_1, було прийнято на роботу до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука. Під час її звільнення, а саме 09.04.2012, роботодавець не в повному обсязі з нею розрахувався. Судовими рішеннями було визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука та зобов'язано виплатити їй матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009-2012 роки. Вказані рішення були виконані лише в 2016 році. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука по справі №524/1726/16 на її користь було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.04.2012 по 29.02.2016. Крім того, Автозаводським районним судом м. Кременчука були ухвалені рішення про стягнення на її користь компенсації втрати частини доходів за несвоєчасне нарахування та виплату заробітної плати. На виконання вказаних рішень Виконавчий комітет Автозаводської районної ради міста Кременчука здійснив виплату 12.04.2017. Вважає, що вказана компенсація є частиною заробітної плати, яка підлягала сплаті під час її звільнення.

В судове засідання позивач не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14.02.2018 замінено відповідача по справі №524/4510/17 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука про стягнення коштів на належного - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що 24.12.2014 Харківським апеляційним адміністративним судом винесено постанову по справі № 524/4212/14-а, якою зобов'язано Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати.

13.05.2015 Автозаводським районним судом м. Кременчука було ухвалено судове рішення по справі №524/3524/15-а за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення компенсації, яким стягнуто з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука на користь позивача грошову компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за 2010, 2011, 2012 роки в сумі 1245 грн 62 коп.

18.03.2016 Автозаводським районним судом м. Кременчука було винесено постанову по справі №524/5355/15-а, якою стягнуто з виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2012 рік) в сумі 354 грн. 32 коп., за період з квітня по травень 2015 року.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26.04.2016 по справі №524/1726/16-а стягнуто з виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.04.2012 по 29.02.2016.

01.08.2016 Автозаводським районним судом м. Кременчука було винесено постанову по справі №524/2611/16-а, якою з урахуванням ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15.09.2016, стягнуто з виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука в особі ліквідатора з припинення діяльності районних у місті Кременчуці рад та їх виконавчих комітетів Бончака Степана Антоновича на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати за 2009 рік за період з січня 2010 року по січень 2016 року в сумі 1412 грн. 60 коп.

На виконання судових рішень по справі №524/1726/16-а та справі №524/2611/16-а, виконавчим комітетом Автозаводської районної ради м. Кременчука сплачено 101925,35 грн(а.с.18-19)

НОРМИ ПРАВА

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст.2 Кодексу законів про працю України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Відповідно до вимог частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, за правилами частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок).

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст.ст.1,2 ЗУ «Про оплату праці» Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

ОЦІНКА СУДУ

Аналізуючи доводи позивача, суд приходить до наступних висновків.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 стверджує, що компенсація втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати входить до структури заробітної плати, підлягала виплаті в день її звільнення, а тому за порушення строків її виплати може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом із цим такі доводи позивача суд вважає хибними з огляду на наступне.

В ст.2 ЗУ «Про оплату праці» визначено, що до структури заробітної плати входять і інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На переконання суду, компенсація втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати - є виплатою компенсаторного характеру, спрямованою на підтримання купівельної спроможності працівника у зв'язку з інфляційними процесами.

У зв'язку із цим суд відзначає, що законом не передбачено нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні саме за порушення строків виплати компенсації.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем не своєчасно були виконані судові рішення про стягнення матеріальної допомоги, суд відзначає, що в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду по справі 524/3524/15-а від 16.12.2015 було встановлено, що 15.04.2015 позивачу за 2010-2012 рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових потреб в розмірі середньомісячної заробітної плати з урахуванням виплачених сум при звільнені, була виплачена.

Крім того, позивачем не оспорювався факт виплати їй в лютому 2016 року матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб за 2009 рік.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 6, 10, 14, 241-246, 255, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Д.Андрієць