Справа №363/2996/18

Апеляційне провадження №22-ц/824/3736/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Кулішенка Ю.М., Приходька К.П.,

за участю секретаря Симоненко І.В.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 13 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Російської Федерації про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вишгородського районного суду Київської областіперебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Російської Федерації про відшкодування завданої майнової шкоди на користь кожного з позивачів в розмірі 24799 грн. 92 коп. та моральної шкоди у розмірі 1069017 грн. 04 коп.

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на права вимоги в межах державного зовнішнього запозичення за трастовим договором, укладеним 24.12.2013 року між Україною, від імені якої діяв Міністр фінансів України у відповідності до Інструкції Кабінету Міністрів України, та компанією «The Law Debenture Trust Corporation р.l.с.» у розмірі 2 187 633,92 грн., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день підписання позовної заяви складає 71623,92 євро та заборонити будь-яким суб'єктам права вчиняти будь-які дії, що спрямовані на будь-яку передачу повністю або частково цих прав вимоги будь-яким суб'єктам права (зокрема, але не виключно, державам та іншим суб'єктам публічного права, фізичним особам, юридичними особам); зупинити здійснення платежів в межах державного зовнішнього запозичення за трастовим договором, укладеним 24.12.2013 року між Україною, від імені якої діяв Міністр фінансів України у відповідності до Інструкції Кабінету Міністрів України, та компанією «The Law Debenture Trust Corporation р.l.с» у розмірі 2 187 633,92 грн., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день підписання позовної заяви складає 71623,92 євро.; заборонити Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України, Національному банку України, Державному казначейству України, іншим органам державної влади, їх посадовим та/або службовим особам здійснювати будь-які дії, пов'язані із здійсненням платежів в межах державного зовнішнього запозичення України перед Російською Федерацією у розмірі 2 187 633,92 грн., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день підписання позовної заяви складає 71 623,92 євро.

Заява обґрунтована тим, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини Луганської області порушені права позивачів, внаслідок чого позивачам завдано матеріальної та моральної шкоди, за стягнення з відповідача якої вони й звернулися до суду. При цьому існують об'єктивні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому ускладнить або ж унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13 вересня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивачі подали апеляційну скаргу, посилались на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять оскаржувану ухвалу, як незаконну та необґрунтовану скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом постановлення нового рішення. Апеляційну скаргу обґрунтували тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам, а підстави для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову є надуманими.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції зазначив про те, що вказані в заяві заходи забезпечення позову стосуються інших, не цивільно-правових відносин, які не є спірними в цій цивільній справі, предмету і підстав позову не стосуються, пов'язані із втручанням в міжнародну діяльність інших суб'єктів, державних органів влади, міжнародної судової установи, та може призвести до негативних, невідворотних наслідків для держави Україна, які не можливо передбачити в цій цивільній справі по розгляду цивільно-правового спору, та які явно виходять за межі цивільної справи. Вказані заходи забезпечення позову не можуть слугувати меті виконання можливого рішення суду, а тому зазначена заява з наведених підстав задоволенню не підлягає.

З наведеними висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може на будь-якій стадії розгляду справи забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. За ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи спів мірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

При вирішенні даної справи колегія суддів виходить з того, що правовий інститут забезпечення позову не може вирішувати усі правовідносини між сторонами або захищати усі без виключення права сторін від їх можливого порушення. Єдиною метою для забезпечення позову є не захист усіх прав і інтересів сторін, а виключно забезпечення можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, за таких умов забезпечення позову застосовується у разі потенційного ризику неможливості виконання рішення суду, в незалежності від волі боржника. В даному випадку наявність такого ризику недоведена, а доводи заяви та апеляційної скарги зводяться до констатації, що відповідач не бажає виконувати ухвалені проти нього рішення, в небажання відповідачем виконувати ухвалені стосовно нього рішення, в той час як забезпечення позову має усунути саме неможливість примусового (не пов'язаного з волею сторони) виконання рішення у справі.

За таких умов колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції з приводу того, що зазначені заявниками заходи є необґрунтованими, а підстави для задоволення зави про забезпечення позову відсутні.

Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 13 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Ю.М. Кулішенко

К.П.Приходько