ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" серпня 2006 р. | Справа № 2/205/05-нр |
м. Миколаїв
за позовом: | Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства „Україна”, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 311 |
до відповідача: | Товариства з обмеженою відповідальністю „СінеС” м. Миколаїв, Велика Корениха, вул. Ясна Поляна, 1 кв. 53 |
про: | стягнення коштів у сумі 50425 грн. 32 коп. |
Суддя Семенов А.К.
Представники:
Від позивача: | Не присутні. |
Від відповідача: | Горобець З. В. довіреність б/н від 05.06.2006 року |
СУТЬ СПОРУ:
У жовтні 2005 року ТОВ ВКП "Україна" звернулось до господарського суду Мико-лаївської області з позовом до ТОВ "СінеС" про стягнення 50425 грн. 32 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені грошові кошти перераховані відпові-дачеві відповідними платіжними дорученнями за договором від 02.01.04 рок, який позивач вважає неукладеним через відсутність погодженості сторонами усіх істотних умов про предмет договору, а саме - найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість товару, а також про ціну товару.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.12.05 року позов задо-волений у повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.06 року рішен-ня місцевого господарського суду змінено в частині розміру стягнутого з відповідача дер-жавного мита, в решті рішення залишено без змін.
Постановою вищого господарського суду України від 10.05.06 року постанова Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.06 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.05 року скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
25.05.2006 року справу прийняв до нового розгляду суддя Семенов А.К., надавши їй № 2/205/05-НР.
Позивач та відповідач своїх представників в судове засідання направили, але вимо-ги ухвал суду від 25.05.2006 року та 06.06.2006 року не виконали, накладні, на підставі яких позивачем були перераховані відповідачеві грошові кошти згідно платіжних дору-чень, зазначених у позовній заяві) не надали.
01.08.2006 року відповідач надав відзив № 65 від 01.08.2006 року. Позовні вимоги не визнає у повному обсязі.
В справі оголошено перерву до 08.08.06 року.
Позивач свого представника в судове засідання 08.08.06 року не направив, хоча був про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд
встановив:
Між позивачем (ТОВ ВКП "Україна") та відповідачем (ТОВ "СінеС" ) 02.01.04 року був укладений договір купівлі-продажу товару. Згідно п.п.1.1 договору ТОВ "СінеС" (за договором продавець) прийняло на себе зобов’язання продати ТОВ ВКП "Україна" (за до-говором покупець) товар згідно накладних, котрі є невід’ємною частиною договору.
ТОВ ВКП "Україна" позивачем у період лютий –червень 2004 року було перерахо-вано відповідачеві 50425 грн. 32 коп. платіжними дорученнями, в яких (у реквізиті "При-значення платежу") зазначено, що це сплата за медикаменти згідно відповідних накладних (а.с. 9-35).
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на ту обставину, що зазначені грошові кошти перераховані відповідачу на підставі договору б/н від 02.01.2004 р., який він вважає неукладеним відповідно до ч.8 ст.180 ГК України внаслідок того, що сторона-ми не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме про предмет договору (номен-клатура, асортимент, кількість товару), а також про ціну товару.
Позивач, посилаючись на ту обставину, що строк дії договору закінчився 31.12.2004 року, він втратив до цього договору інтерес, а також на безпідставність отри-мання відповідачем грошових коштів (які перераховані на виконання зобов'язань по дого-вору від 02.01.04 року купівлі-продажу) просить у відповідності до ст.1212 Цивільного Кодексу України стягнути з ТОВ "СінеС" 50425 грн. 32 коп.
Відповідач відзив надав, проти позову заперечує, обґрунтовуючи це тим, що пози-вачем не подано доказів щодо оплати за товар саме за договором купівлі-продажу від 02.01.2004 року. Крім того, відповідач стверджує, що у січні 2004 року він поставив пози-вачеві товар на суму більш ніж 50425 грн. 32 коп.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, гос-подарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з нижчена-веденого.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем не доведено, що грошові кошти у сум 50425 грн. 32 коп. перераховані відповідачеві саме на підставі договору від 02.01.04 року купівлі-продажу. Вказаний дого-вір, на який позивач посилається як на підставу перерахування коштів, умови про попе-редню оплату не містить.
Надані позивачем копії платіжних доручень також не містять відомостей про пере-рахування коштів в порядку попередньої оплати за вказаним договором, а навпаки, в цих платіжних дорученнях у призначені платежу вказується про оплату вже отриманих това-рів за конкретними накладними: вказані реквізити, дати та номера цих накладних.
Пунктом 7 розділу 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національ-ній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ від 29.03.01 року №135 встановле-но, що саме платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Про теж вказується у п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахун-ки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 року, яка набула чинність 09.04.04 року.
Ані позивач ані відповідач (незважаючи на вимогу господарського суду, викладену в ухвалі 25.05.06 року) вищевказаних накладних не подали.
Відповідачем не доведено, що у січні 2004 року він поставив позивачеві товар на суму більш ніж 50425 грн. 32 коп.
Відповідно до статті 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпід-ставно набуте майно), зобов’язана повернути це майно потерпілому. Особа зобов'язана по-вернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Позивачем не доведено, що договір від 02.01.2004 року станом на дату подання по-зову визнаний неукладеним (таким, що не відбувся) і тому підстава, на якій грошові кош-ти були перераховані, відпала.
Тільки лише закінчення строку дії договору і втрата до нього інтересу не є підста-вою для витребування від набувача майна, отриманого за цим договором.
Господарський суд не знайшов підстав щодо визнання договору від 02.01.2004 року купівлі-продажу неукладеним при розгляді даної справи з наступного.
Відповідно до ч.7 статті 179 ГК України господарські договорі укладаються за пра-вилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, перед-бачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів дого-ворів. Відповідно до ч.1 статті 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, як-що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного Кодексу України предметом дого-ору купівлі-продажу може бути будь-який товар.
У п.п.4.1. договору від 02.010.04 року зазначено, що поставка товару обумовлю-ється сторонами по кожній окремій заявці. Тобто, сторони домовились щодо визначення найменування товару в окремій заявці.
Відповідно до частини 2 статті 669 Цивільного Кодексу України умова щодо кіль-кості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу по-рядку визначення цієї кількості. У п.п.4.1. і п.п.4.2. договору від 02.01.04 року сторони до-мовились щодо визначення порядку кількості товару - в окремій заявці та в накладних, які згідно п.п. 1.1. є невід'ємную частиною договору.
Відповідно до частини 2 статті 671 Цивільного Кодексу України асортимент товару може бути визначений у порядку, встановленому договором. Відповідно до п.п.4.1. дого-вору від 02.01.04 року сторони домовились щодо порядку визначення асортименту товару –в окремій заявці.
Відповідно до частини1 статті 691 Цивільного Кодексу України у разі, якщо ціна товару не встановлена у договорі, вона може бути визначена виходячи із його умов. У під- пункті 2.1. договору від 02.01.04 року зазначено, що ціна товару зазначається в наклад-них, які згідно п.п. 1.1. є не від'ємную частиною договору. Таким чином, згідно п.п.1.1., 2.1. договору сторони домовились про ціну товару.
За таких обставин, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства „Украї-на”. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33,44,49,69,77,82,84,85 ГПК України, господ-дарський суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити у повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденно-го строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цьо-го Кодексу.
Суддя А.К.Семенов
Суддя | А.К.Семенов |