ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/458/14

Південно-західний апеляційнийгосподарський суд ускладі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

від ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2, ордер серії ОД № 384503 від 17.10.2018;

Арбітражний керуючий - Дарієнко В.Д., посвідчення № 284 від 31.05.2013;

Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з`явилися.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2018

суддя Лепеха Г.А.

Час і місце ухвалення: 10:52:44 год.; м. Одеса

у справі № 916/458/14

за заявою боржника ФОП Познякової Ганни Георгіївни

про визнання банкрутом

за участю ліквідатора - арбітражного керуючого Дарієнко В.Д.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.08.2018 по справі № 916/458/14 задоволено заяву (від 28.03.2018 вх. №3-351/18) банкрута арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Скасовано з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний помер: 39079663 від 02.01.2018 17:18:41, реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» (Код ЄДРПОУ 41395911; вул. Центральна, буд. 121, с. Великоплоске, Великомихайлівський район, Одеська область, 67140) Щеплоцької Христина Богданівни.

Вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності номер: 24269735 02.01.2018 14:48:15 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп» (Код ЄДРПОУ 39128344; вул. Гімназична, 21, м. Одеса, 65012) земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_3.

Скасовано з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39494662 від 02.02.2018 року 16:30:51, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Атаманчук Оксани Геронівни (АДРЕСА_4).

Вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності: 24660679 від 02.02.2018 15:46:19 про реєстрацію за ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП: НОМЕР_1; АДРЕСА_1) 4805/8409 частини земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_3.

Вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності: 24660681 від 02.02.2018 15:46:19 про реєстрацію за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (РНОКПП: НОМЕР_2; АДРЕСА_5) 2354/8409 частини земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_3.

Вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності: 24660680 від 02.02.2018 15:46:19 про реєстрацію за ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, (РНОКПП: НОМЕР_3; АДРЕСА_6) 1250/8409 частини земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_3.

Визнано за Позняковою Ганною Георгіївною (65078, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_4) право власності на 1/8 частину земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_3.

Витребувано у ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, 1/8 частину земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_3 та зобов'язати їх повернути вказану 1/8 частину земельної ділянки власнику Позняковій Ганні Георгіївні в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Дарієнко В.Д.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2018 по справі № 916/458/14, якою задоволено заяву (від 28.03.2018 вх.н. №3-351/18) ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про витребування майна з чужого незаконного володіння. Відмовити арбітражному керуючому Дарієнко В.Д. у задоволенні заяви (від 28.03.2018 вх.н. №-351/18) про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, оскаржувана ухвала не містить оцінки доводам та аргументів, викладених зокрема у відзиві ОСОБА_1 на заяву арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про витребування майна із чужого незаконного володіння.

ОСОБА_1 зазначає, що Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання відносин з приводу іпотечного майна.

На підставі іпотечного застереження за іпотечними договорами ТОВ «Стандарт Фінанс Групп» набув право власності на спірну земельну ділянку.

В подальшому, як законний власник ТОВ «Стандарт Фінанс Групп» на підставі договору купівлі-продажу №43 від 02.02.2018 здійснив відчуження земельної ділянки на користь фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_9. ОСОБА_8

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі.

18.09.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких, останній просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2018 по справі № 916/458/14 без змін.

Справа № 916/458/14 за апеляційної скаргою ОСОБА_1, перебувала в проваджені Одеського апеляційного господарського суду.

Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.

На виконання положень абз. 2 ч. 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п'ятої статті 31 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи № 916/458/14 передані до Південно-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 25.10.2018, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів Аленіна О.Ю., Мишкіна М.А.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2018 прийнято справу № 916/458/14 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А. Призначено справу № 916/458/14 до розгляду на 17.12.2018 о 14:00 год.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 17.12.2018 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2018 у даній справі.

Арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2018 - без змін.

Інші представники сторін у судове засідання не з'явились.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закону про банкрутство).

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2013 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП Познякової Г.Г., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Одеської області від 25.03.2014 крім іншого, ФОП Познякова Ганна Георгіївна визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2014 призначено ліквідатором фізичної особи-підприємця Познякової Ганни Георгіївни арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича.

28.03.2018 ліквідатором банкрута - арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. подано до канцелярії господарського суду заяву (вх. №3-351/18) про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Заява арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про витребування майна із чужого незаконного володіння, обґрунтована тим, що 1/8 частина земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_3, яка належала Позняковій Г.Г. на підставі державного акту серії НОМЕР_6 від 15.10.2007 про право власності на земельну ділянку була незаконно під час провадження у справі про банкрутство відчужена та реалізована третім особам поза межами процедури ліквідації ФОП Познякової Г.Г., а отже були порушені права боржника та його кредиторів, а також вимоги спеціального Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Так, 10.08.2007 між ОСОБА_10 та Позняковою Г.Г., ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 укладено договір купівлі-продажу в рівних частинах кожний земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_3, договір посвідчено приватним нотаріусом Іллічовою Н.А. та зареєстровано в реєстрі за № 14341.

10.08.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який загальними зборами акціонерів АКБ «Укрсоцбанк» 16.04.2010 перейменований на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та Позняковою Ганною Георгіївною було укладено Договір кредиту № 660/105-302, відповідно до якого Банк зобов'язався надати Позняковій Г.Г. у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 237 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Договором кредиту до 09.08.2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом.

10.08.2007 в якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту, між Банком та Позняковою Г.Г. було укладено Іпотечний договір (з майновим поручителем) за реєстровим № 14349, посвідчений приватним нотаріусом Іллічовою Н.А., відповідно до якого в іпотеку Банку передано земельну ділянку, загальною площею 1,6816 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

10.08.2007 року тотожні договори кредиту та в якості забезпечення виконання зобов'язань за ними тотожні договори іпотеки (з майновим поручителем) були укладені між іншими перерахованими вище співвласниками земельної ділянки та ПАТ «Укрсоцбанк». Тобто всі співвласники земельної ділянки стали одночасно поручителями один одного по іпотечних договорах.

15.10.2007 Позняковій Г.Г. видано державний акт серії НОМЕР_6 про право власності на земельну ділянку площею 1,6818 га земельної ділянки на 1/8 частина земельної ділянки.

18.09.2014 ПАТ «Укрсоцбанк» як забезпечений кредитор звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника у сумі 5 972 615,77 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.03.2015 року було визнано вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» у сумі 5 972 615,77 грн.

22.11.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп» укладено вісім договорів (№№ 1360, 1361, 1362, 1363, 1364, 1365, 1366, 1367) про відступлення прав за восьми договорами іпотеки (14359, 14353, 14357, 14361, 14349, 14355, 14351, 14347) від 10.08.2007, предметом яких була саме земельна ділянка площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_3.

Договори №№ 1360, 1361, 1362, 1363, 1364, 1365, 1366, 1367 від 22.11.2017 про відступлення прав за договорами іпотеки №№ 14359, 14353, 14357, 14361, 14349, 14355, 14351, 14347 від 10.08.2007 відповідно посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В.

02.02.2018 між ТОВ «Стандард Фінанс Групп» та ОСОБА_1, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 43 площею 1,6818 га за кадастровим номером № НОМЕР_5 який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г.

Задовольняючи заяву арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про витребування майна із чужого незаконного володіння, місцевий господарський суд зазначив, що перереєстрація прав власності земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_3, є незаконною і здійснена з порушенням норм законодавства, зокрема статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», проте колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з таким висновком не погоджується відповідно до наступного.

Провадження у даній справі про банкрутство ФОП Познякової Ганни Георгіївни здійснюється за статтями 90-91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній після 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до положень статті 90 Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Згідно частини першої статті 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Частиною першої статті 53 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство, фізична особа-підприємець є боржником лише за зобов'язаннями, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Колегією судді встановлено, що 10.08.2007 між ОСОБА_10 та громадянкою Позняковою Г.Г., ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 укладено договір купівлі-продажу в рівних частинах кожний земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_3, договір посвідчено приватним нотаріусом Іллічовою Н.А. та зареєстровано в реєстрі за № 14341.

В подальшому, між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор) та громадянкою України - Позняковою Ганною Георгіївною (Позичальник) укладено договір кредиту №660/105-302 від 10.08.2007.

За змістом п. 1.2. зазначеного договору, кредит надається Позичальнику на придбання земельної ділянки площею 1,68 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, сумісно з ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12

Пунктом 1.3. договору сторони встановили, що в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань перед Кредитором за цим договором щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені,штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог Кредитора за Договром, Кредитор укладає з Позняковою Ганною Георгіївною та майновими поручителями ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 іпотечний договір іпотеки земельної ділянки загальною площею 1,68 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, заставною вартістю 12 730 000,00 грн.

В подальшому 10.08.2007 в якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту №660/105-302 від 10.08.2007, між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та громадянинами України Позняковою Г.Г., ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 (Іпотекодавці) укладено Іпотечний договір за реєстровим № 14349, посвідчений приватним нотаріусом Іллічовою Н.А., відповідно до якого в іпотеку Банку передано земельну ділянку, загальною площею 1,6816 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5, яке стане власністю Іпотекодавців після укладення цього Договору в майбутньому, а саме: з моменту одержання Іпотекодавцями державного акту на право власності на землю та на право постійного користування землею.

10.08.2007 між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та майновими поручителями, власниками земельної ділянки ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 укладені окремі іпотечні договори (№№14359, 14353, 14357, 14361, 14355, 14351, 14347).

Надаючи оцінку укладеному кредитному договору №660/105-302 від 10.08.2007, а також договору іпотеки №14349 від 10.08.2007, колегія суддів приходить до висновку, що громадянкою Позняковою Г.Г., як фізичною особою, було укладено договір кредиту, за умовами яких Банк зобов'язався надати позичальнику, як фізичній особі, грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на придбання земельної ділянки площею 1,68 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 - для ведення садівництва.

Згідно пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 ЦК України визначено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Отже, сторони, в тому числі і громадянка Познякова Г.Г., самостійно визначили свій правовий статус за договором кредиту №660/105-302 від 10.08.2007 та за іпотечним договором від 10.08.2007 №14349, доказів внесення відповідних змін до вказаних договорів сторонами не надано.

Крім того, апеляційним судом з'ясовано, що сторонами було визначено правовий статус позичальника, як фізичної особи-громадянина України, яка отримує кредит з метою задоволення приватних потреб фізичної особи та передачі у іпотеку майна, як громадянином України та фізичною особою, яка зазначене майно не використовувала у підприємницькій діяльності, а отже, не могла передати вищезазначене нерухоме майно, визначене в підпункті 1.3. договору кредиту, в іпотеку як суб'єкт підприємницької діяльності.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання громадянки Познякової Г.Г. за кредитним договором кредиту №660/105-302 від 10.08.2007 виникли перед ПАТ «Укрсоцбанк» не у зв'язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності, а у зв'язку з непогашенням кредиту, які було отримано фізичною особою - громадянкою на придбання земельної ділянки для ведення садівництва.

Відповідно до частини 7 статті 47 Закону про банкрутство, у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Отже, як встановлено колегією суддів, передана громадянкою Познякової Г.Г. в іпотеку земельна ділянка знаходяться під обтяженням для забезпечення виконання ним зобов'язань як фізичної особи, а тому земельна ділянка не може бути використана для погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку із господарською діяльністю фізичної особи-підприємця, і на неї не може бути звернуто стягнення на погашення будь-якої іншої заборгованості крім тієї, яку вони забезпечують. Тобто до ліквідаційної маси банкрута - фізичної особи-підприємця не входять спірна земельна ділянка, які перебуває в обтяженні на підставі договору іпотеки, згідно договору, що був укладений між банком та громадянкою Познякової Г.Г. як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем.

Проте, ліквідатор ФОП Познякової Г.Г. - арбітражний керуючий Дарієнко ВД. не дав належної оцінки зазначеним договором, як кредитного так і договорам іпотеки.

Відповідно до п. 4.5.3.іпотечних договорів від 10.08.2007, Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в тому числі шляхом передачі Іпртекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2017 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп» укладено вісім договорів (№№ 1360, 1361, 1362, 1363, 1364, 1365, 1366, 1367) про відступлення прав за восьми договорами іпотеки (14359, 14353, 14357, 14361, 14349, 14355, 14351, 14347) від 10.08.2007, предметом яких була саме земельна ділянка площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_3.

Договори №№ 1360, 1361, 1362, 1363, 1364, 1365, 1366, 1367 від 22.11.2017 року про відступлення прав за договорами іпотеки №№ 14359, 14353, 14357, 14361, 14349, 14355, 14351, 14347 від 10.08.2007 відповідно були посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В.

Відповідно до частини першої та другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

У статті 392 ЦК України передбачено, що визнання права власності не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Під час перегляду цієї справи колегія суддів врахувує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання спору, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З огляду на відсутність доказів виконання боржниками зобов'язань за кредитним договором, на підставі іпотечного застереження (п. 4.5.3. договору іпотеки) ТОВ «Стандарт Фінанс Групп» набув право власності на спірну земельну ділянку.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які визначають загальні засади державної реєстрації прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Колегія суддів враховує, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Щеплоцькою Христиною Богданівною на підставі заяви-повідомлення ТОВ «Стандард Фінанс Групп» № 19 від 01.02.2018 були прийняті рішення та 02.01.2018 року проведені в державному реєстрі дії щодо припинення обтяжень за іпотечними договорами №№ 14359, 14353, .4357, 14361, 14349, 14355, 14351, 14347 від 10.08.2007 року.

Отже, твердження ліквідатора банкрута, у заяві про витребування майна з чужого незаконного володіння про те, що ТОВ «Стандарт Фінанс Групп» незаконно набуло право власності на спірну земельну ділянку, з яким погодився і суд першої інстанції є помилковим, оскільки враховуючи вищевикладені приписи Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

02.02.2018 між ТОВ «Стандард Фінанс Групп» та ОСОБА_1 (розмір частки 2354/8409), ОСОБА_9 (розмір частки 1250/8409), ОСОБА_8 розмір частки 4805/8409) укладено договір купівлі-продажу № 43 земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г.

За змістом статей 317 і 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В свою чергу, особа, яка має речові права на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника цього майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (захист права власності).

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з'ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 10.08.2007 укладеного між ОСОБА_10 (Продавець) та ОСОБА_11, Познякової Г.Г., ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_20 (Покупці), за яким:

Громадянка ОСОБА_10 продала, а громадянин (ка) ОСОБА_11, Познякова Г.Г., ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_20 купили в рівних частинах кожний земельну ділянку площею 1,68 га., розташовану на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_3. Характер земель: рілля.

Згідно Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_6 від 15.10.2017 виданого Познякової Г.Г., остання є власником земельної ділянки площею 1,6818 га., масив АДРЕСА_3 у межах згідно з планом, у разі виникнення права спільної власності на земельну ділянку до акта додається список її співвласників.

Так, відповідно до списку співвласників земельної ділянки, зазначеному в Державному Акті на право власності Серія НОМЕР_6, співвласниками є: ОСОБА_11 - 1/8 частка у спільній власності, ОСОБА_12 - 1/8 частка у спільній власності, ОСОБА_13 - 1/8 частка у спільній власності, ОСОБА_14 - 1/8 частка у спільній власності, ОСОБА_15 - 1/8 частка у спільній власності, ОСОБА_16, ОСОБА_20 - 1/8 частка у спільній власності.

Згідно зі статтею 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише за умов, визначених п.п.1-3 ч.1 статті 388 ЦК України.

Зі змісту вказаних нормативних приписів вбачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Отже, для застосування приписів статті 388 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з незаконного володіння, як у добросовісного так і у недобросовісного набувача, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі статі 388 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у володінні іншої особи, залишається право на це майно.

Таким чином колегія суддів встановила, що ліквідатором ФОП Познякової Г.Г. - арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. не доведено наявності у нього права власності на земельну ділянку, яке на даний час зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, оскільки, як зазначено вище, спірна земельна ділянка не може бути використана для погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку із господарською діяльністю фізичної особи-підприємця, і на неї не може бути звернуто стягнення на погашення будь-якої іншої заборгованості крім тієї, яку вони забезпечують, отже у місцевого господарського суду були відсутності підстави для захисту прав ліквідатора ФОП Позднякової Г.Г. на підставі статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

При цьому необхідно зазначити, що стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477 IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Колегія судів вважає за необхідне звернути увагу на положення частини шостої статті 42 Закону про банкрутство, ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

Таким чином, задовольняючи заяву арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про витребування майна із чужого незаконного володіння, місцевий господарський суд порушив право розпоряджатися своїм майном інших співвласників земельної ділянки, а саме ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_20, де кожний володіє 1/8 частки у спільній власності.

При цьому, виходячи з вимог частини третьої статті 98 Закону про банкрутство під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Одеської області від 07.08.2018 підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені заяви ліквідатора ФОП Познякової Ганни Георгіївни про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Керуючись статтями 240, 277, 275, 276, 277, 281- 283 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2018 по справі № 916/458/14 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2018 у справі № 916/458/14 - скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволені заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про витребування майна із чужого незаконного володіння (від 28.03.2018 вх. №3-351/18) - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.12.2018.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Мишкіна М.А.