Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

Справа № 2-а-1891/10/1512

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судці - ОСОБА_1

за участю секретаря - Забегловської Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду в Київському районі м. Одеси - «Про визнання неправомірною бездіяльність, стягнення заборгованості, зобов'язання виплачувати довічне грошове утримання у встановленому законом розмірі», -

ВСТАНОВИВ:

8.12.2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірною бездіяльність, стягнення заборгованості, зобов'язання виплачувати довічне грошове утримання у встановленому законом розмірі, по якому просить суд поновити позивачу строк звернення до суду з вказаним позовом, визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка виразилась в не нарахуванні та невиплаті її довічного грошового утримання як судді у відставці з січня 2008 року по листопад 2010 року в повному розмірі, стягнути з відповідача на її користь невиплачене належне позивачу щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 19280,33 грн. за період з січня 2008 року по листопад 2010 року включно, а також зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання з грудня 2010 року в розмірі 90 % заробітної плати працюючого судді апеляційного суду Одеської області, посилаючись на те, що відповідач безпідставно занижує розмір щомісячного грошового утримання, яке виплачується позивачу, а також позивачем був пропущений строк звернення до суду через хворобу.

Позивач, будучи людиною похилого віку, до суду не з'явилась, просила суд справу розглянути у її відсутність.

Відповідач про час, дату та місце судового розгляду сповіщався належним чином, однак до суду його представник без поважних причин не з*явився, заяв та клопотань про відкладення розгляду по справі чи можливий розгляд за його відсутності суду не заявляв та не надавав.

Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, надані докази, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

У грудні 1988 року позивач була звільнена з посади судді Одеського обласного суду за заявою про відставку, у зв'язку з виповненням пенсійного віку.

Відповідно до ст. 43 п. 4 Закону України „Про статус суддів" позивачу як судді обласного суду у відставці, виплачується щомісячне грошове утримання в розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, з урахуванням всіх надбавок.

Щомісячне довічне грошове утримання - це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в тому, що його правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України, Законом України «Про статус суддів», постановою ВРУ від 15.12.1992 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів». Даним законом передбачено, що у разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

До 1.01.2007 року щомісячне довічне грошове утримання позивачу нараховував та виплачував апеляційний суд Одеської області, рахунок зберігся і для оплати відповідачем, на який з 1.01.2007 року покладений обов'язок пересилати позивачу через Ощадбанк щомісячне грошове утримання, при цьому інформацію про розмір щомісячного довічного грошового утримання, як і раніше, здійснює апеляційний суд Одеської області, однак відповідач - УПФ України у Київському районі м. Одеси самочинно зменшував щомісячне довічне грошове утримання, порушуючи вимоги Закону України „Про статус суддів".

Щомісячне грошове утримання згідно розрахунку апеляційного суду Одеської області з червня 2008 року по червень 2009 року складало 6112,49 грн., про що свідчать відповідні розрахунки апеляційного суду Одеської області на виплату довічного утримання, через що за період з червня 2008 року по червень 2009 року позивач мав отримати 73349,88 грн., а фактично відповідач нарахував та перерахував позивачу лише 65402,47 грн., з червня 2009 року по квітень 2010 року позивач мав отримувати щомісячно по 5949,09 грн., що становить 59490,9 грн., але фактично позивач отримала 54862 грн., з квітня 2010 року по листопад 2010 року позивач мала отримувати щомісячну виплату у розмірі 5635,98 грн., що становить 45087,84 грн., але фактично позивач отримала лише 44235,83 грн.

Таким чином, позивач за період з червня 2008 року по листопад 2010 року мала отримати виплату довічного утримання у розмірі 177928,62 грн., але фактично позивачу було нараховано та виплачено відповідачем грошове утримання у розмірі 164500,3 грн., тобто недоплаченою сумою довічного грошового утримання є 13428,32 грн.

У зв'язку з неправомірними діями відповідача позивачу недоплачено щомісячне довічне грошове утримання за період з червня 2008 року по листопад 2010 року у розмірі 13428,32 грн.

З метою правильного нарахування та відповідної виплати відповідачем позивачу щомісячного грошового утримання головою апеляційного суду Одеської області був направлений розрахунок відповідачу, але який було повернуто відправнику без задоволення.

Відмова відповідача обґрунтовувалась Законом України „Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких Законодавчих актів України" з виключенням норми щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судцям у відставці.

Відповідач обґрунтовував свої висновки опираючись на Закони, які щодо оплати щомісячного грошового утримання були признані в травні місяці 2008 року Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України.

Тому, розглядаючи справу повно, всебічно та об'єктивно, суд вважає такі дії відповідача - УПФ неправомірними, оскільки Законом України „Про статус судців" передбачено, що позивачу повинні виплачувати довічне грошове утримання, як судді у відставці зазначеному у довідці заробітної плати судді, а не як державному службовцеві із середньої заробітної плати.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 18.06.2007 року по справі № 1-23/2007 про гарантії незалежності суддів п. 3.2, абзац 3, судцям, які вийшли в відставку, призначається утримання на умовах, передбачених Законом України „Про державну службу", що визначено ст. 43 Закону України „Про статус судців".

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України „Про статус судців" судді у відставці виплачується, за його вибором, пенсія або щомісячне грошове утримання. При цьому розмір такого утримання необмежений, тому посилання відповідача на Закон України „Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких Законодавчих актів України" являється недоречним, а роз'яснення Конституційного суду України про необхідність виконання Закону України „Про статус суддів" являється обов'язковим.

Крім наведеного роз'яснення Конституційного суду України по зазначеній справі про гарантії незалежності суддів, Конституційний суд України в травні місяці 2008 року підтвердив що Закон України „Про статус суддів" діє без змін, а положення Закону України „Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких Законодавчих актів України" визнані неконституційними, такими, що не відповідають Конституції України.

22.05.2008 року у справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (Конституційності) окремих положень ст. 65 розділу І п. 61,62,63,66, розділу II п. З, розділу III Закону України „Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких Законодавчих актів України" і запиту 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (Конституційності) положень ст. 67, розділу І пунктів 1-4, 6-22, 24- 100, розділу II Закону України „Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких Законодавчих актів України" (справа щодо предмета змісту закону „Про Державний Бюджет України на 2008 рік") положення п. 63 розділу II Закону України „Про Державний Бюджет України на 2008 рік" визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдицільне значення для судців загальної юрисдикції при розгляді судами позовів у зв'язку із правовідношеннями, які виникли внаслідок дії положень Закону України „Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких Законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Таким чином відповідач - Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси винесло незаконне рішення щодо розрахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, ігноруючи інформаційну довідку-рахунок апеляційного суду Одеської області про призначення щомісячного довічного грошового утримання позивачу, як судці у відставці, порушивши Закон України „Про статус суддів".

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, приймаючи до уваги, що рішення Конституційного Суду України ухваленні 18.06.2007 року та 22.05.2008 року, у зв'язку з чим недоплачене щомісячне грошове утримання на користь позивача з відповідача слід стягувати із розрахунку не всього 2008 року, а з 22 травня 2008 року, практично з 1.06.2008 року.

Положення Європейської хартії про закон про статус суддів від 10.07.1998 року передбачає, що судді, які досягли встановленого законом віку для виходу на пенсію з посади судді та які виконували професійні обов'язки судді протягом визначеного строку, повинні отримувати виплати після виходу на пенсію, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня їх останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Довічне грошове утримання нараховане позивачу відповідачем - УПФ не вірно, без урахування вимог Закону України „Про статус судців".

Згідно до ст. 43 п. 4 Закону України „Про статус судців" суддям у відставці виплачується щомісячно довічне грошове утримання в розмірі 80 % заробітної плати працюючого на відповідної посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Позивач має суддівський стаж понад 28 років. Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік" розділ 2 ст. 61 внесені зміни у Закон України „Про статус суддів" ст. 44 ч. 4 абзац другий „щомісячна надбавка за вислугу років" виплачується від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Позивач є суддею третього кваліфікаційного класу.

Приймаючи до уваги, що позивач є людиною похилого віку, яка тяжко хворіє, про що свідчать копії медичних документів, які знаходяться у матеріалах справи, суд вважає за можливе поновити позивачу строк для звернення до суду з даним позовом, оскільки причина його пропуску є поважною та обгрунтованою.

Суд, виконавши всі вимоги адміністративно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 17, 19, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду в Київському районі м. Одеси - «Про визнання неправомірною бездіяльність, стягнення заборгованості, зобов'язання виплачувати довічне грошове утримання у встановленому законом розмірі» - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду з адміністративним позовом Ю Управління Пенсійного фонду в Київському районі м. Одеси - «Про визнання неправомірною 5ездіяльність, стягнення заборгованості, зобов'язання виплачувати довічне грошове утримання у встановленому законом розмірі».

Визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, яка проявилась в незабезпеченні своєчасної та не в повному обсязі виплати ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з червня 2008 року ю листопад 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Одеси нарахувати та виплачувати ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судці у відставці з рудня 2010 року у розмірі 5635,98 грн. до зміни розміру заробітної плати працюючих суддів апеляційного суду Одеської області.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Одеси на користь ОСОБА_2 недоплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 13428,32 грн., яка виникла за період з червня 2008 року по листопад 2010 року.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом одання до Київського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя