Справа № 2-а-4\2010р.
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2010 року Талалаївський районний суд Чернігівської області
в складі:
головуючої судді Василенко Ю.Л.
з участю: секретаря судового засідання Божко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області (далі – УПФУ в Талалаївському районі) в якому зазначив, що він є дитиною війни, і, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01 січня 2006 року йому щомісячно повинно виплачуватися підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Всупереч того, що згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно – правовими актами, розмір пенсії щомісячно протиправно не підвищувався на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В зв’язку з цим просить визнати протиправними дії УПФУ в Талалаївському районі, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 2009 рік включно недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 2661 гривня 45 копійок, також просить зобов’язати відповідача і в подальшому нараховувати та сплачувати йому щомісячну грошову державну соціальну допомогу враховуючи компенсацію втрати частини доходів.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, але надав заяву, в якій позов підтримує повністю та просить розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача подав письмові заперечення на позов, в яких позов не визнає, просить в його задоволенні відмовити, а також просить розглянути справу без участі представника відповідача. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Відповідач зазначив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Крім того, частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсії особам, які мають статус дитини війни , не застосовується. Також просить застосувати термін позовної давності відповідно до статей 99,100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_1 народився 22 липня 1939 року і є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення № 0025675 ( а.с.5), і цей факт не заперечується відповідачем -УПФУ в Талалаївському районі.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до соціального закону, є дітьми війни.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд не бере до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Ст.. 72 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного Фонду України є також кошти Державного бюджету, які спрямовуються на фінансування пенсійних програм. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину не виконання своїх зобов’язань, судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину не виконання своїх зобов’язань.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу і існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано таким, що не відповідають Конституції України( є неконституційними), такі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції (набрала чинності з 01 січня 2008 року): «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України «У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61,62,63,66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)» від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195- IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року і діяли також протягом 2009 року.
З матеріалів справи вбачається, що управлінням Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області було виплачено ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з січня 2008 року по грудень 2009 року в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Оскільки Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлений прожитковий мінімум для непрацездатних осіб у розмірі 470 грн., то починаючи з 01 січня 2008 року ОСОБА_1 щомісячно виплачувалась надбавка у розмірі 47,00 грн., з 1 квітня 2008 року прожитковий мінімум складав 481 грн., а розмір надбавки до пенсії - 48,10 грн., з 01 липня 2008 року прожитковий мінімум склав 482 грн, а розмір надбавки -48,20 грн., з 01 жовтня 2008 року прожитковий мінімум становив 498 грн, а розмір надбавки - 49,80 грн. Протягом 2009 року ОСОБА_1 щомісячно виплачувалася вказана надбавка в сумі 49 грн.80 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Ст. 100 КАС України визначенні наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду. Так, відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на ньому наполягає одна із сторін.
Позивач просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 2661 гривня 45 копійок за період 09 липня 2007 року по 2009 рік включно.
Оскільки відповідач в заперечені наполягає на застосуванні строків звернення до адміністративного суду, згідно статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивач, який звернувся до суду з позовом 04 січня 2010 року, не підтвердив поважність причин пропущення строку, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, який має статус дитини війни, має право на виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 05 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, в зв’язку з чим необхідно визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області щодо виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни», та зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії.
В частині вимог про зобов’язання відповідача сплатити доплату до пенсії, як дитині війни, в сумі 2661 гривня 45 копійок позивачу слід відмовити, оскільки наведена сума нічим не підтверджена, а самостійні розрахунки позивача не можуть бути прийняті як докази.
Вимоги позивача про зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати та сплачувати йому щомісячну грошову державну соціальну допомогу як дитині війни, враховуючи компенсацію втрати частини доходів, не можуть бути задоволені, так як суд не може врахувати всіх змін до законодавства України з даного питання, що будуть застосовуватися до даних правовідносин у майбутньому.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195- IV суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області щодо виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни», з 05 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення її розміру, як дитині війни, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" з 05 січня 2009 року про 31 грудня 2009 року та виплатити її на користь позивача за виключенням суми фактично виплаченого підвищення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 гривні 40 копійок.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Талалаївський районний суд Чернігівської області протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови суду.
Суддя Ю.Л. Василенко