ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2018                                                                                              Справа №  908/669/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Елін-2007" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 у справі №908/669/18 (суддя Проскуряков К.В.; рішення ухвалене о 11:40 год. у місті Запоріжжя, повний текст рішення складено 26.07.2018)

за позовом Приватного підприємства "Елін-2007", м.Кам'янське, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", м.Запоріжжя

про стягнення 11357,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Приватне підприємство "Елін-2007" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення 11357,10 грн., з яких: основний борг у розмірі 8416,20 грн.; інфляційні втрати у розмірі 2429,55 грн.; три проценти річних у розмірі 511,35 грн.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки №150244 від 06.10.2015 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 у справі №908/669/18 (суддя Проскуряков К.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач (ПП "Елін-2007") звернувся з апеляційною скаргою, в якій вважає його необґрунтованим у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для справи, неправильним дослідженням та оцінкою доказів, що призвело до невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи. Просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 у справі №908/669/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПП "Елін-2007" задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки правовій природі договору №150244 від 06.10.2015 та дійшов невірного висновку, що за умовами укладеного договору зобов'язання по оплаті отриманого відповідачем товару у останнього не наступило внаслідок того, що сторонами не підписаний акт приймання-передачі, передбачений п.4.2. зазначеного договору. Пунктом 4.2. сторони погодили, що оплата товару має відбутися протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі товару та отримання оригіналу рахунку на оплату товару. Оригінал рахунку відповідач отримав разом з товаром, що засвідчено підписом відповідальної особи вантажоодержувача ПрАТ "ЗЕРЗ" в товарно-транспортній накладній №Р302 від 11.11.2015, таким чином, підписання покупцем накладної, яка фіксує здійснення операції, є підставою для набуття продавцем права вимагати оплати товару. Звертає увагу апелянт і на п.5.5. договору стосовно переходу права власності на товар до замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної та відсутності у замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару; у разі наявності у замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) переходить до замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін ОСОБА_1 приймання-передачі товару. Скаржник також зазначає, що відповідач не заявляв жодних претензій і не повідомляв позивача про недоотримання товару (ст. 665 Цивільного кодексу України) або про порушення договору щодо кількості переданого товару (ст. 670 Цивільного кодексу України), тобто в даному випадку товар відповідачем прийнятий без зауважень.

Відповідач (ПрАТ "ЗЕРЗ") у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що умови здійснення розрахунків між сторонами узгоджено в розділі 4 Договору поставки (п.4.2.). Зазначає, що сторони за договором не підписували відповідний акт приймання-передачі товару згідно з п.4.2. Договору, а позивач вказаний акт відповідачу не направляв. Також вважає, що позивач у апеляційній скарзі помилково зазначає, що обов'язок складати акти приймання-передачі товару покладений на відповідача, вважає, що такий обов'язок покладається на обидві сторони договору, оскільки такий акт підписується обома сторонами. Відповідач просить рішення Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 у справі №908/669/18 залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

Між Приватним акціонерним товариством "Запорізький електровозоремонтний завод" (Замовник) та Приватним підприємством "Елін-2007" (Постачальник) укладено Договір поставки №150244 від 06.10.2015 (далі - Договір, а.с.17-22), за умовами п.1.1. якого, Постачальник зобов'язався у 2015 році поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені в Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, а Замовник прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору.

Ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 119958,00 грн., з урахуванням ПДВ 20% -19993,00 грн. Замовник оплачує поставлений Постачальником товар виключно за ціною, вказаною у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору (п.3.1. Договору).

Відповідно до Специфікації №1 до Договору загальна сума товару складає 119958,00 грн. з ПДВ (а.с.23).

В пункті 4.2. сторони погодили, що Замовник здійснює оплату товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором ОСОБА_1 приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В ОСОБА_1 приймання-передачі товару сторони за цим договором повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату Договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання Постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за Договором, у разі якщо ОСОБА_1 приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за Договором, він вважається не підписаний.

До рахунку на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна й інші документи щодо транспортування товару (п.4.3. Договору).

Згідно п. 10.1. цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

На виконання умов Договору Постачальником поставлений товар: склотекстоліт листовий електротехнічний СТЄФ-У т.10 мм і текстоліт електротехнічний листовий Ат.15мм на загальну суму 8416,20 грн. з ПДВ.

Отримання товару Замовником підтверджується підписаними ним видатковою накладною №302 від 11.11.2015 (а.с.24) і товарно-транспортною накладною №Р302 від 11.11.2015 (а.с.26-27).

На оплату товару Постачальником виставлено рахунок №390 від 11.11.2015 (а.с.25).

Замовник поставлений товар не оплатив, у зв'язку з чим Постачальник звернувся до господарського суду з позовом про стягнення основного боргу у сумі 8416,20 грн., інфляційних втрат у сумі 2429,55 грн. і трьох процентів річних у сумі 511,35 грн.

Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору поставки товару.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина перша статті 265 Господарського кодексу України визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень частини шостої статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За вимогами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.1.1. укладеного Договору на Замовника покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. В свою чергу за п.6.4.1. Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Замовник відмовляється оплатити поставлений товар посилаючись на відсутність ОСОБА_1 приймання-передачі товару, який би відповідав умовам п. 4.2. Договору.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п. 5.12. Договору підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 5.5. Договору сторони погодили, що право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної та відсутності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару. Цим же пунктом визначено, що у разі наявності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін ОСОБА_1 приймання-передачі товару.

Відповідач не заперечує наявність підписаної видаткової накладної, не пред'являв зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, отже право власності на товар є набутим. З огляду на п. 5.5 Договору колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 приймання-передачі товару є обов'язковим при наявності у Замовника зауважень до товару та для пред'явлення претензії відповідно до п. 5.9. Договору. ОСОБА_1 приймання-передачі товару враховуючи обставини справи і вищенаведені норми не позбавляє відповідача обов'язку оплатити поставлений товар.

Крім того, п. 6.2.4. Договору Замовнику надано право повернути рахунок Постачальнику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів або відсутності документів, зазначених у пункті 4.3. розділу ІV цього Договору (відсутність документів, відсутність печатки, підписів тощо).

Відповідачем доказів повернення рахунку позивачу не надано. Документи, визначені в. п. 4.3. Договору наявні в матеріалах справи і відповідають вимогам до їх оформлення.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За встановлених вище обставин строк виконання грошових зобов'язань відповідача відповідно до п. 4.2. Договору і за правилами ч.1 ст.692 та ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, настав з моменту прийняття такого товару за означеною видатковою накладною .

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням строку оплати вартості зазначеного товару, позивач нарахував відповідачеві інфляційні втрати у сумі 2429,55 грн. за період нарахування - квітень 2016 - лютий 2018 і три проценти у сумі 511,35 грн. за період нарахування 23.03.2016-01.04.2018.

Перевіривши розрахунки, враховуючи наведені обставини справи та приписи законодавства, колегія суддів визнає їх правильними, а вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь означеної заборгованості обґрунтованими та правомірними.

Частина перша статті 277 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За вищевикладених обставин колегія суддів доходить висновку про наявність встановлених пунктом 3 і 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у даній справі нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням результатів розгляду справи, колегія суддів покладає на відповідача судові витрати позивача (скаржника за апеляційною скаргою) зі сплати судового збору за подання позову в сумі 1762,00 грн. та зі сплати судового збору у сумі 2643,00 грн. у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277 ч.1 пп. 3 і 4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Елін-2007" - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 у справі №908/669/18 - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Приватного підприємства "Елін-2007" до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Приватного підприємства "Елін-2007" (51925, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, тупик Прохідний, буд. 2, офіс 9г, код ЄДРПОУ 35577263) суму основного боргу у розмірі 8416 грн. 20 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 2429 грн. 55 коп., суму трьох процентів річних у розмірі 511 грн. 35 коп., суму 1762 грн. 00 коп. витрат на судовий збір, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та суму 2643 грн. 00 коп. судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.12.2018.

Головуючий суддя                                                                                І.М. Подобєд

Суддя                                                                                                    І.Л. Кузнецова

Суддя                                                                                                    Е.В. Орєшкіна