Справа №710/437/18

       Номер провадження  2/710/381/18

УХВАЛА

про залишення без розгляду

17.12.2018                                                м. Шпола

Шполянський  районний  суд  Черкаської області  в  складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участі секретаря судового засідання – Цяпкало Г.П.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в підготовчому провадженні у залі суду цивільну справу за позовом Смілянської місцевої прокуратури до ОСОБА_2, ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Черкаській області про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

10.04.2018 прокурор звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати незаконними і скасувати накази ОСОБА_4 управління Держземагентства у Черкаській області:

-        про надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 22 га кадастровий номер: 7125782000:03:001:0123 в оренду № 23-6248/14-15-СГ від 04.12.2015;

-        про надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 13 га кадастровий номер: 7125780400:06:001:0116 в оренду № 23-2581/14-15-СГ від 24.04.2015;

-        про надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 13,5 га кадастровий номер: 7125780400:04:001:0074 в оренду № 23-2582/14-15-СГ від 24.04.2015;

-        про надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 6,6 га кадастровий номер: 7125780400:06:001:0115 в оренду № 23-2583/14-15-СГ від 24.04.2015;

-        про надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 7,5 га кадастровий номер: 7125780400:06:001:0114 в оренду №23-2580/14-15-СГ від 24.04.2015;

визнати недійсними договори оренди землі:

-        між ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_2 від 04.12.2015, про передачу ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки площею 22 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Водянської сільської ради Шполянського району за межами населеного пункту строком на 18 років, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25.12.2015 за номером 12819869;

-        між ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_2 від 24.04.2015, про передачу ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки площею 13 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Антонівської сільської ради Шполянського району за межами населеного пункту строком на 10 років, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.04.2015 за номером 9521430;

-        між ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_2 від 24.04.2015, про передачу ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки площею 13,5 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Антонівської сільської ради Шполянського району за межами населеного пункту строком на 10 років, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.04.2015 за номером 9520584;

-        між ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_2 від 24.04.2015, про передачу ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки площею 6,6 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Антонівської сільської ради Шполянського району за межами населеного пункту строком на 10 років, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.04.2015 за номером 9521181;

-        між ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_2 від 24.04.2015, про передачу ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки площею 6,6 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Антонівської сільської ради Шполянського району за межами населеного пункту строком на 10 років, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.04.2015 за номером 9521705.

Позов прокурор мотивує тим, що наказами ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_2 із земель державної власності надані в оренду земельні ділянки та укладені договори оренди даних земельних ділянок. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 є засновником та власником фермерського господарства "АГРОДАР 14Р", яке зареєстровано та здійснює свою діяльність з 15.08.2014, номер запису: 10201020000006030. Таким чином, ОСОБА_2 вже створено фермерське господарство - ФГ "АГРОДАР 14Р", основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Тобто, жодних підстав для передачі ОСОБА_2 в користування вказаних вище земельних ділянок для ведення фермерського господарства немає. Разом з тим, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»). Залучення третіх осіб до обробітку землі та сплати орендної плати орендодавцю з нездійсненням орендарем господарської діяльності, з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки виходить за межі діяльності, яку може здійснювати орендар. Відповідно до ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» та ст. ст. 124, 137 Земельного кодексу України без конкурентних засад земельні ділянки можуть передаватися в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам, а тому передача земельних ділянок юридичній особі - фермерському господарству "АГРОДАР 14Р" в оренду без проведення земельних торгів є незаконними. Таким чином, з огляду на норми статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України громадянин право на отримання земельної ділянки комунальної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Окрім цього, відповідно до договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_4 управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_2, розмір орендної плати у договорах оренди визначений за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки площі ріллі по Черкаській області, з розрахунку за 1 га площі ріллі з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 01.01.2015. Такі умови суперечать вимогам чинного законодавства. Наведені норми з урахуванням обставин справи, відповідно до ст. ст. 203, 216 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України дають підстави для визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України.

У судове засідання представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав, вказав, що наявні підстави для призначення справи для розгляду по суті.

Представником відповідача ОСОБА_2 надане до суду клопотання в якому просив позов заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок у справі №710/437/18 - залишити без розгляду на підставі п. 2 ч.1 ст. 257 ЦПК України. Відповідач мотивував клопотання тим, що станом на дату подання позовної заяви у цій справі визначено державний орган, до повноважень якого віднесено звернення до суду із вимогами зазначеними у позовній заяві, то прокурор не може набути статусу позивача у даній справі, відповідно відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави і подання позову у даній справі, а тому просив залишити позов без розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання з’явився, проти задоволення позову заперечував, щодо клопотання про залишення позову без розгляду підтримав.

Представник позивача - Смілянської місцевої прокуратури заперечував щодо задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, так як Головне Управління Держгеокадастру є відповідачем у даній справі, атому прокурор не може діяти в інтересах даного Управління, щодо виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» про повідомлення суб’єкта владних повноважень про звернення до суду, то подання позову і є повідомлення ОСОБА_4 Управління Держгеокадастру.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 11.05.2018 було відкрито провадження у справі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, вислухавши думку сторін прийшов до висновку, що наявні підстави для задоволення клопотання на підставі наступного.

Відповідно до п.3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію:

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

 З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Наведена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 25.09.2018 у справі №822/238/15.

 Аналіз частини третьої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до суду прокурор зазначає, що, по-перше, ОСОБА_4 Управлінню Держгеокадастру не надані повноваження звертатися до суду з позовами про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевго самоврядування щодо розпоряджень землею, визнання недійсним правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння законодавством не передбачено, а по – друге, Головне Управління Держгеокадастру є відповідачем у даній справі.

Твердження прокурора спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з постановою КМУ «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» від 14.01.2015 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. 25 1 вказаної постанови Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно з Положенням  про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства  аграрної політики  та продовольства України  29.09.2016  № 333 Головне управління Держгеокадастру в області (далі – Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області діє на підставі Положенням  про Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016  № 308.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Дана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 справа №304/1196/16-ц.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Прокуратурою не надано даказів виконання вимог ч.4 ст.23 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», натомість вказано що такого повідомлення не було та позов і є повідомленням в розумінні даної правової норми.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Суд вважає, що прокурором не наведено наявність виключного випадку для подання позову в інтересах держави та не надано доказів що Головне Управління Держгеокадастру у Черкаській області не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави. Отже наявні підстави для залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 12, 13, 56, 76-81, 141, 189-200, 257, п.16 ч.1 ст.353, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву Смілянської місцевої прокуратури до ОСОБА_2, ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Черкаській області про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договору оренди землі.

Роз’яснити, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Роз’яснити відповідачам, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Шполянський районний суд Черкаської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) до Апеляційного суду Черкаської області.

Ухвала в повному обсязі складена 21.12.2018.

Суддя                                                                                   Н. П. Побережна