КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.04.2007                                                                                           № 5/36

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача -Валова Г.Ф.,

 від відповідача - Криворучко А.І., Калашников М.Б.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українського державного науково-виробничого Інституту зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха "Укргеоінформ"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.01.2007

 у справі № 5/36  

 за позовом                               ДП "НЕК "Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи

 до                                                   Українського державного науково-виробничого Інституту зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха "Укргеоінформ"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  спонукання до виконання дій та стягнення 40713,93 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2007 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Зобов’язано Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха “Укргеоінформ” виконати в повному обсязі зобов’язання за договором         № 62/282-03 від 19.06.2003, оформити на ім’я Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі Дніпропетровської електроенергетичної системи та отримати від підрозділу Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України, з урахуванням вимог Технічного завдання, державні акти на право постійного користування земельними ділянками, що зайняті під постійними спорудами магістральних кабельних ліній зв’язку, які знаходяться на території Світловодського, Олександрівського, Компаніївського, Устинівського, Бобринецького, Петриківського, Новгородківського районів Кіровоградської області та в місті Кіровограді і передати їх у повному обсязі Державному підприємству “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі Дніпропетровської електроенергетичної системи. Стягнуто з Українського державного науково-виробничого інституту зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха “Укргеоінформ” на користь Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі Дніпровської електроенергетичної системи 40713,93 грн. пені, 492,14 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2007 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

19.06.2003 між позивачем та відповідачем було укладено договір         № 62/282-03, умовами якого передбачено, що замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов’язання по виконанню топографо-геодезичних робіт по інвентаризації меж земельних ділянок, зайнятих під постійними спорудами магістральних кабельних ліній зв’язку (НУП у кількості 21, НРП у кількості 1, які знаходяться на території Світловодського, Олександрівського, Компаніївського, Устинівського, Бобринецького, Петриківського, Новгородківського районів Кіровоградської області та в місті Кіровограді і з видачею Державних актів на право постійного користування земельними ділянками).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна сума договору складає 55772,50 грн.

У відповідності до умов договору замовник сплачує виконавцю попередню оплату у розмірі 50% від загальної суми договору – 16731,75 грн. протягом 3 банківських днів з дня укладення договору та 11154,50 грн. у період з 25.06.2006 до 27.06.2003.

Як підтверджується платіжним дорученням № 2632 від 10.07.2003, позивач перерахував на поточний рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 50% від суми договору, у сумі 16731,75 грн., а також 11154,50 грн. згідно з платіжним дорученням № 1867 від 30.07.2003.

Пунктом 2.3. передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 15 банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Умовами договору передбачається, що виконавець після виконання робіт надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт, технічну документацію та Державні акти на право постійного користування землею.

Замовник протягом 5 днів з дня отримання акту здачі-приймання та звітних документів, зобов’язаний направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання науково-технічної продукції або відмову від прийняття вказаних робіт. У разі мотивованої відмови, сторони складають двосторонній акт, який включає перелік необхідних доробок та строки їх виконання.

Як підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт № 172/10-04 від 30.06.2004 та на думку позивача, відповідач частково виконав свої зобов’язання за договором, оскільки провів роботи по збору та систематизації матеріалів землевпорядних і топографо-геодезичних робіт минулих років, польові та камеральні роботи для інвентаризації меж земельних ділянок, зайнятих під постійними спорудами магістральних кабельних ліній зв’язку на території Кіровоградської області та в місті Кіровограді, проте не надав позивачу жодного акту на право користування земельними ділянками.

Під час розгляду справи судом відповідач посилався на те, що “Укргеоінформ” тлумачив пункт договору про видачу актів, як складання актів, а не їх видача.

У відповідності до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Також відповідач зазначив, що згідно з п. 4.3. Інструкції № 43 начальник районного (міського) державного органу земельних ресурсів Держкомземі України отримує для заповнення чистий бланк державного акта за письмовою заявкою у разі наявності позитивного висновку державної землевпорядної експертизи технічного звіту зі складання державного акта, але умовами договору не передбачається обов’язок відповідача подавати вказані документи для проходження державної землевпорядної експертизи.

Проте, п. 1.1 договору передбачено обов’язок відповідача виконати топографо-геодезичні роботи по інвентаризації меж земельних ділянок і з видачею державних актів на право постійного користування земельними ділянками, п. 3.1 договору передбачено, що після виконання робіт виконавець надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт, технічну документацію та Державні акти на право постійного користування землею.

Згідно п. 12 кошторису на виконання топографо-геодезичних робіт по інвентаризації землі, зайнятої під постійними спорудами магістральних кабельних ліній зв’язку, вартість робіт розрахована з урахуванням проведення державної землевпорядної експертизи.

Строк виконання договору встановлено до 01.11.2003, але у зв’язку з тривалою процедурою узгодження документів, отримання висновків, рішень, розпоряджень, експертизи та уточнень територіального розташування об’єктів строк виконання за договором було продовжено додатковою угодою №1 до 01.10.2004, а додатковою угодою №2 встановлено новий термін до 31.10.2005.

15.04.2004 Додатковою угодою №1 пункт 1.1 договору було викладено в іншій редакції, яка передбачає, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання по виконанню таких робіт: топографо-геодезичні роботи по інвентаризації меж земельних ділянок, зайнятих під постійними спорудами магістральних кабельних ліній зв’язку (НУП у кількості 21, НРП у кількості 1, які знаходяться на території Світловодського, Олександрівського, Компаніївського, Устинівського, Бобринецького, Петриківського, Новгородківського районів Кіровоградської області та в місті Кіровограді і з видачею Державних актів на право постійного користування земельними ділянками).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подання позову термін здачі робіт за договором № 62/282-03 від 19.06.2003 закінчився, проте відповідач не виконав свої зобов’язання в повному обсязі.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

06.09.2006 позивачем на адресу відповідача було направлено лист з вимогою до 01.10.2006 виконати роботи за договором в повному обсязі, а саме надати Державні акти на право постійного користування земельними ділянками та сплатити пеню за несвоєчасне виконання робіт.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовними вимогами в розмірі 40713,93 грн. пені за несвоєчасне виконання відповідачем робіт.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання робіт по цьому договору з вини виконавця він сплачує замовнику пеню в розмірі 0,2% від суми договору за кожен день затримки.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 230 ГК України встановлює, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на ч. 2 ст. 231 ГК України, заперечував проти нарахування пені, оскільки він належить до державного сектора економіки.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду доказів, які підтверджують, що Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха “Укргеоінформ” належить до державного сектора економіки та не надав розрахунку суми пені, яка підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Українського державного науково-виробничого інституту зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха “Укргеоінформ”, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2007 у справі № 5/36 є обґрунтованим і таким, що прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права.

          Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Українського державного науково-виробничого інституту зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха “Укргеоінформ” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2007 у справі № 5/36 без змін.

Матеріали справи № 5/36 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді