КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.03.2007                                                                                           № 7/491

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                           

 при секретарі: :                      

 За участю представників:

 від позивача - Паламарчук Ю.М.

 від відповідача - Долич О.В.

від третьої особи - Самойленко К.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 09.11.2006

 у справі № 7/491  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська енергетична компанія"

 до                                                   Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 третя особа відповідача           ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 956819,13 грн

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2006 позов задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства “Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Придніпровська енергетична компанія” 43616,83 грн. – індекс інфляції, 32294,11 грн. – 3% річних, 9568,19 грн. витрат по оплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 762935,32 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким в позовних вимогах відмовити. Також відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення від 09.11.2006 без змін.

Третя особа надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2006 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити.

Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

15.01.2003 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 6-03, за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов’язаний прийняти та оплатити вказану продукцію.

Відповідно до п. 5.6, п. 5.7 та п. 5.9 Договору протягом 3-х днів з моменту подання позивачем повного комплекту документів, між позивачем і замовником підписується акт прийому-передачі продукції.

Відповідно до п. 4.2 Договору, на підставі рахунку-фактури, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі продукції та надходження коштів від НАК “Нафтогаз України” або споживача продукції, відповідачем проводяться остаточні розрахунки за поставлену продукцію.

Як підтверджується актами прийому-передачі продукції, які знаходяться у матеріалах справи, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1350000 грн.

Проте відповідач оплатив отриману продукцію лише частково, а саме на загальну суму 587064,68 грн. А тому на момент подання позову до суду основний борг відповідача складав 762935,32 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2006 позивач направив претензію     № 049 відповідачу. В матеріалах справи містяться докази отримання відповідачем вказаної претензії.

Згідно п. 4 перехідних та прикінцевих положень ЦК України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується платіжними дорученнями, відповідач після порушення провадження у справі сплатив суму боргу.

З огляду на вищезазначене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 762935,32 грн. підлягає припиненню.

Оскільки, як передбачено п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 43616,83 грн. – збитків від інфляції, 32294,11 грн. – 3% річних.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Дочірнього підприємства “Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2006 у справі № 7/491 є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105  ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2006 у справі № 7/491 - без змін.

Матеріали справи № 7/491 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді