КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01.03.07 р. № 40/114
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від прокурора -не з'явились
від позивача - ДятелЮ.В.
від відповідача - ТуркотаС.М.
від третьої особи – 1.СтепанецьО.П., 2. Шпирь А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.10.2006
у справі № 40/114
за позовом Прокурора Голосіївського р-ну м.Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву
до Державного управління справами
третя особа відповідача Національний комплекс "Експоцентр України"
ЗАТ "Страхова компанія "Фенікс"
третя особа позивача
про визнання недійсним розпорядження та аукціону
у розгляді справи оголошувалася 08.02.2007 перерва відповідно до ст. 150 КАС України
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду міста Києва від 19.10.2006 у справі№ 40/114-А задоволено скаргу про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2005 по справі № 40/114 в частині визнання недійсним Розпорядження керівника Державного управління справами № 473 від 22.07.2004 “Про відчуження майна” скасовано. В частині визнання Розпорядження керівника Державного управління справами № 473 від 22.07.2004 “Про відчуження майна” у позові відмовлено.
Не погоджуючись з такою постановою Національний комплекс “Експоцентр України” (третя особа-1) подав апеляційну скаргу та просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким залишити рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2005 по справі № 40/114 без змін, а заяву Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Фенікс” про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2005 по справі № 40/114 за нововиявленими обставинами без задоволення. Третя особа-1 у апеляцій скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було належним та не повно з’ясовані обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому оскаржувана постанова була прийнята в невідповідності до чинного законодавства.
У запереченні на апеляційну скаргу, Закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Фенікс” проти апеляційної скарги заперечує, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить постанову Господарського суду міста Києва від 19.10.2006 по справі № 40/114-А залишити без змін, апеляційну скаргу Національного комплексу “Експоцентр України” без задоволення.
Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до того, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Відповідно до Указу Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” встановлено способи оприлюднення нормативно-правових актів, а саме акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися за рішенням відповідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надіслання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність. Неопубліковані акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності.
Указ Президента України “Про Положення про Державне управління справами” № 1180/2002 від 17.12.2002 та Указ Президента України “Питання державного управління справами” № 144/2004 від 03.02.2004 мають обмежувальні грифи “Опублікуванню не підлягають” і не були оприлюднені в офіційних друкованих виданнях, проте вказані акти набули чинності до винесення спірного розпорядження та до розгляду справи № 40/114 судом, а тому мали бути застосовані під час розгляду справи.
За таких обставин, оскільки позивач не є відповідним державним органом чи органом місцевого самоврядування, або підприємством , установою чи особою, на яку поширюється чинність вищезазначених нормативних актів, а також те, що при розгляді справи № 40/114 не були досліджені вказані нормативні акти, то позивач на момент розгляду справи судом першої інстанції не знав і не міг знати їх зміст, в тому числі положення цих актів про повноваження Державного управління справами з управління переданим йому майном.
Невідповідність акту вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт є підставою для визнання його недійсним. Обов’язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акту прав та інтересів підприємств чи організацій – позивача у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що наявність у відповідача, на момент видання спірного розпорядження, повноважень є нововиявленими обставинами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України.
Відповідно до ст. 247 КАС України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було порушено строк звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Згідно з п. 1 Положення про Державне управління справами, Державне управління справами є спеціальним державним органом з матеріально-технічного, соціально-побутового та іншого забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і охорони України, інших державних органів.
Відповідно до п. 10 Положення встановлено, що керівник Державного управління справами наділений повноваженнями видавати в межах повноважень, наданих Управлінню, на основі та на виконання актів законодавства, розпорядження, організовувати та контролювати їх виконання.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 165-р від 06.04.2000 згідно Указу Президента України № 278 від 23.02.2000 “Про державне управління справами” передано в управління Державному управлінню справами об’єкти державної власності за додатком. Відповідно до п. 15 Додатку Кабінетом Міністрів України в управління Державного управління справами передано Національний комплекс “Експоцентр України”.
Пунктом 4 Указу Президента України “Про положення про Державне управління справами” встановлено, що Державному управлінню справами надано повноваження погоджувати в установленому порядку питання щодо відчуження (крім випадків, заборонених законодавством) жилих і нежилих будинків та приміщень підприємствами Державного управління справами.
Відповідно до Розпорядження керівника державного управління справами № 473 “Про відчуження майна” від 22.07.2004, Національному комплексу “Експоцентр України” надано повноваження у встановленому законодавством порядку здійснити відчуження на конкурентних засадах гуртожитку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 132.
Згідно Указу Президента України “Питання Державного управління справами” викладено у новій редакції п. 4 Положення про Державне управління справами, відповідно до якого Державне управління справами набуло право відчужувати майно, передане йому, погоджувати в установленому порядку питання приватизації або передачі в оренду цілісних майнових комплексів чи відокремленого майна підприємств Державного управління справами.
Законом України “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” визначено перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. До вказаного переліку входить Національний виставковий центр України, правонаступником якого є Національний комплекс “Експоцентр України”. Також визначається, що не підлягають приватизації об’єкти права державної власності, а саме цілісні майнові комплекси, а не окреме майно цих об’єктів. Об’єктом права державної власності визначається майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються.
Законом України “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” забороняється приватизація Національного комплексу “Експоцентр України” як цілісного майнового комплексу, проте цим Законом не забороняється відчуження окремого майна (основних засобів) третьої особи 1 при здійсненні нею господарської діяльності, за умови, що відчуження такого майна не порушує технологічної єдності виробництва з основної діяльності третьої особи 1.
Основною діяльністю третьої особи 1 є виставкова діяльність, що підтверджується Положенням про Національний комплекс “Експоцентр України”, затвердженого Розпорядженням керівника Державного управління справами № 531 від 11.11.2002.
Як вбачається з матеріалів справи, відчуження вищевказаного гуртожитку не суперечить нормам Закону України “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” тому, що не забезпечує здійснення основної діяльності і не порушує технологічної єдності виробництва з основної діяльності третьої особи 1.
Проте, ст. 3 Закону України “Про приватизацію” встановлюється, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів, у тому числі і гуртожитків. Статтею 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” передбачено, що кімнати в гуртожитку не підлягають приватизації. Таким чином, вказаний гуртожиток не може бути відчужений шляхом приватизації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав доказів, що Державним управлінням справами було прийнято рішення про приватизацію вказаної будівлі гуртожитку або, що було прийнято рішення щодо проведення корпоратизації третьої особи 1.
Тому апеляційним господарським судом не приймаються до уваги твердження позивача, щодо порушення норм законодавства України про приватизацію при продажу вказаного гуртожитку на аукціоні.
Відповідно до Розпорядження керівника Державного управління справами № 531 від 11.11.2002, майно третьої особи 1 знаходиться у останньої на балансі та закріплене за нею на праві оперативного управління.
Згідно з Постановою Верховної Ради України № 2558 від 07.07.1992 “Про тимчасове положення про Фонд державного майна України”, Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Також вказане положення визначає повноваження Фонду державного майна України, а саме здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі приватизації, створення спільних підприємств, здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності, продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об’єктів незавершеного будівництва.
Статтями 7 та 12 Закону України “Про приватизацію” встановлено, що Фонд державного майна України здійснює державну політику в сфері приватизації.
Статтею 11 Закону України “Про приватизацію державного майна” визначено порядок приватизації державного майна, який передбачає прийняття рішення про приватизацію об’єкта на підставі поданої заяви покупців або виходячи із завдань державної програми приватизації.
Статтею 12 Закону України “Про приватизацію державного майна” встановлено, що державні органи приватизації протягом місяця розглядають заяви та приймають рішення щодо приватизації об’єкта і в п’ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, адміністрацію та трудовий колектив підприємства, що приватизується, а також відповідний орган виконавчої влади, уповноважений управляти цим майном.
Факт виникнення підстав для здійснення функцій з управління Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву об’єктом державної власності (гуртожиток Національного комплексу “Експоцентр України”, за адресою м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 132), адже позивачем не надано доказів, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву прийняло рішення про приватизацію Національного комплексу “Експоцентр України”, тобто спірної будівлі гуртожитку.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Отже апеляційний господарський суд враховуючи вище наведене прийшов до висновку, що місцевим господарським судом норми матеріального та процесуального права не були порушені, тому постанова Господарського суду міста Києва від 19.10.2006 відповідає чинному законодавству і не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Національного комплексу “Експоцентр України” не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Національного комплексу “Експоцентр України” залишити без задоволення. Постанову Господарського суду міста Києва від 19.10.2006 у справі № 40/114-А залишити без змін.
Матеріали справи № 40/114-А повернути до Господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя
Судді