Справа № 3-30
2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2010 р. смт. Веселе
Суддя Веселівського районного суду Запорізької області Нагорний А.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла з Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, 11.10.1964 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого керівником ДП „ДГ „Ізвєстія”, протягом року адміністративному стягненню не піддавався, мешкає за адресою: вул. Калініна, 24, смт. Веселе, Веселівського району, Запорізької області, за ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
До Веселівського районного суду Запорізької області з Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КпАП України.
У протоколі про адміністративні правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КпАП України посадовими особами Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області зазначено, що під час перевірки ДП „ДГ „Ізвєстія”, код ЄДРПОУ 00853317, юридична адреса: вул. Комсомольська, 1, с. Широке, Веселівський район, Запорізька область, було встановлено порушення, а саме: ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 42 198 грн., недонарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 718,28 грн., про що складено акт перевірки № 689 від 25.12.2009 р.
В результаті цього було порушено: пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, ст. 8.1 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97 ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями; п. 1.3 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, абз. „е” пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6, пп. 8.1.1, п. 8.1 ст. 8, пп. „а” п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889-ІV від 22.05.2003 р. ,,Про податок з доходів фізичних осіб” із змінами та доповненнями.
Факт скоєння правопорушення підтверджується протоколом та доданими до нього доказами, і тому суд приходить до висновку, що державним податковим інспектором дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КпАП України – порушення керівниками підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку та неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів.
При вирішенні питання про застосування положень ст. 22 КпАП України, суд також вирішує з урахуванням Узагальнення практики Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України та Управління узагальнення судової практики Верховного Суду України щодо розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, де зазначено, що визначення малозначного правопорушення законодавчо не закріплено.
У кожному конкретному випадку судом має вирішуватися питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної шкідливості, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Встановлення зауваження, як заходу впливу, дає підстави говорити про невідворотність реагування на кожне правопорушення, хоча це не є заходом державного примусу та адміністративним стягненням.
По суті правопорушник звільняється від правових наслідків свого протиправного діяння виходячи із засад гуманності, хоча саме по собі це діяння як під час вчинення, так і під час звільнення від відповідальності, залишається правопорушенням.
Висновки щодо малозначності діяння обгрунтовуються наявністю пом'якшуючих обставин, зокрема, щирим каяттям винного, вчинення адміністративного правопорушення уперше, а також відсутністю суспільної шкідливості вчиненого діяння правопорушника та наявністю доказів, що підтверджують наведене.
У судовому засіданні з даних, які містяться у адміністративному матеріалі, встановлено, що ОСОБА_1 протягом року адміністративному стягненню не піддавався, суспільно шкідливі наслідки вчиненого діяння відсутні.
Таким чином, враховуючи викладене та оцінюючи докази, суд вважає за необхідне за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КпАП України, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що, по переконанню суду, буде сприяти виправленню та попередженню скоєння ним в подальшому нових правопорушень.
Керуючись ст. 36 КпАП України, яка передбачає, що в разі вчинення особою кількох адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, та ст. ст. 221, 283-284, 287, п. 3 ч. 1 ст. 284 КпАП України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КпАП України, звільнити у зв’язку із малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Копію постанови направити для відома начальнику Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області та ОСОБА_1
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, на яку винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою) правомочним розглядати скаргу.
Суддя А.О. Нагорний