Справа №761/7738/23

2-о/760/207/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Митрофанова А.О., дослідивши заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року заяву залишено без руху з наданням заявникам строку для усунення її недоліків протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Одночасно роз`яснено заявникам, що у випадку невиконання ухвали щодо усунення недоліків, заява буде вважатися неподаною та повернута.

Зазначену ухвалу суду було направлено заявнику ОСОБА_1 за вказаним у заяві місцем проживання ( АДРЕСА_1 ). Разом з тим, до суду повернувся поштовий конверт із вказаною ухвалою з відміткою поштового відділення «відправлення не вручене під час доставки: інші причини».

Крім того, зазначену ухвалу суду було направлено заявнику ОСОБА_2 за вказаним у заяві місцем проживання ( АДРЕСА_2 ). Разом з тим, до суду повернувся поштовий конверт із вказаною ухвалою з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Станом на 30 січня 2024 року недоліки заяви заявникамине усунуто.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та у рішенні від 30 травня 2013 року «Наталія Михайленко проти України» зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Однак, у встановлений судом строк заявники не усунули зазначені в ухвалі суду недоліки.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач у встановлений судом строк не виконає всі перелічені в статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України вимоги, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя - повернути заявникам.

Роз`яснити заявникам, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її вручення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.О. Митрофанова