ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" червня 2006 р. Справа № 2/103-05
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Дворянській О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Одеської залізниці в особі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №4 Одеської залізниці ЄДРПОУ 01072148, м. Херсон;
до Виконавчого комітету Херсонської міської ради. м. Херсон;
про стягнення 13500грн. 00коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Мишак Е.А.;
від відповідача: Мороз А.І.;
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся із позовом до відповідача з вимогами про стягнення на його користь коштів у сумі 13500.00грн. на відшкодування різниці в тарифах на поставку води для населення м.Херсона у січні місяці 2005р. Вимоги мотивуються тим, що позивач є виробником питної води, яку постачає населенню міста Херсона. Населення, яке споживає воду розраховується із позивачем за тарифом 0.70грн. за один метр кубічний води, вказаний тариф затверджений для населення рішенням відповідача від 21.10.2003р. за №338, введений в дію з 01.11.2003р. Позивач стверджує, що відповідач відмовився узгодити позивачеві тариф у розмірі економічно-обґрунтованих витрат в сумі 3.50грн. та не відшкодовує різницю між тарифом в 3.50грн. та 0.70грн., відповіді на лист від 14.02.2005р. щодо відшкодування різниці в тарифах не надав, що призводить до збитків позивача.
Відповідач позову не визнає, надав суду відзив у якому зазначає, що право на позов заявник обґрунтовує част. 6 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (надалі Закон), але на його думку вказана норма встановлює, що коли орган місцевого самоврядування офіційно встановлює заздалегідь нижчі від розміру економічно обґрунтованих тарифів, останній зобов'язаний одночасно передбачити відшкодування відповідної різниці особам для яких такі тарифи встановлені. У даному ж випадку для позивача тарифи не встановлені, а тому він не має права на відшкодування різниці в тарифах.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову у позові на підставі наступного.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (надалі Закон).
У відповідності із ст.31 Закону виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.
Як стверджує позивач та на цьому наполягає відповідач, відповідачем не встановлено для позивача тарифи для водопостачання населенню м.Херсона. Тобто, відповідачем не приймалося відповідне рішення щодо конкретного постачальника води населенню, його економічно-обґрунтовані розрахунки витрат на водопостачання не розглянуті відповідачем.
Посилання позивача на рішення відповідача від 21.10.2003р. за №338 про встановлення тарифів на водопостачання є безпідставним та не приймається судом.
Позивач з дня опублікування Закону в газетах “Голос України” від 30.07.2004р. №140 та “Урядовий кур'єр” від 03.08.2004р. №144 та до 01.01.2005р. мав право звернутися до відповідача із своїми розрахунками для встановлення конкретно для нього тарифу на його послуги з 01.01.2005р., а відповідач в такому разі був би зобов’язаний встановити такий тариф у межах економічно обґрунтованих розрахунків витрат, або затвердити тариф у меншому розмірі з відповідним відшкодуванням різниці. Доказів про Факт відмови відповідачем у затвердженні тарифу чи зволікання із прийняттям рішення про його затвердження не є підставою для стягнення різниці в тарифах, оскільки не відомий для позивача сам тариф.
Правовідносини між позивачем і відповідачем з находяться у стадії формування відповідних тарифів та їх затвердження, де і виник даний спір.
Відповідно до п.9 ст.31 Закону спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку. Отже, без вирішення спору щодо встановлення тарифів для позивача позивач не може вимагати відшкодування різниці в тарифах.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.82-84 ГПК України, суд
в и р і ш и в :
У позові відмовити.
Суддя П.Д. Пригуза