П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1057/18

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,

судді -Джабурія О.В.,

судді -Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмову,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 року ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просив визнати протиправною відмову начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України Ігнатьєва А.М. від 10.11.2017 року №11/Б-65, у наданні інформації на адвокатський запит Балтака Д.О. від 01.11.2017 року №370.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відповідач протиправно відмовив у наданні інформації на адвокатський запит Балтака Д.О. із проханням надати відповідну інформацію, оскільки здійснення у даному випадку представництва за договором про надання правової допомоги не змінює природу спірних правовідносин, як таких, що здійснюються у межах відносин між адвокатом та розпорядним інформації, у зв'язку з чим стороною такого спору має бути довіритель.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ст.263 КАС України.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2017 року між адвокатом Балтаком Д.О. та ОСОБА_4 був укладений договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання послуг з представництва інтересів клієнта у Миколаївському окружному адміністративному суді за адміністративним позовом до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень з утримання із грошової суми вихідної допомоги при звільненні із військової служби податку на прибуток з доходів фізичних осіб, військового збору та стягнення зазначених коштів.

На виконання вказаного договору Балтак Д.О. звернувся до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України із адвокатським запитом вих. №370 від 01.11.2017 року із проханням надати відповідну інформацію з приводу чи був утриманий із суми нарахованої його довірителеві вищенаведеної грошової допомоги податок на прибуток з доходів фізичних осіб у розмірі 18%, військовій збір у розмірі 1,5% та чи був врахований під час обрахунку грошової допомоги при звільненні повний розмір грошового забезпечення останнього.

Листом №11/Б-65 від 10.11.2017 року Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України повідомило, що запит задоволенню не підлягає. Інформація, яка зазначена у запиті, стосується третіх осіб та може бути надана лише при умові дотримання вимог чинного законодавства України, а саме: ч.1 ст.10 та ч.1 ст.14 Закону України «Про захист персональних даних» та п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що предмет позову стосується порушення професійного права адвоката на отримання інформації на адвокатський запит, а тому носієм порушених прав та інтересів є адвокат, а не позивач по справі, який в свою чергу не обґрунтував та не довів, що відбулося порушення саме його прав та інтересів. Також суд зазначив, що порушення прав адвоката на отримання ним інформації на запит не стосується індивідуально виражених прав чи інтересів позивача, а стосується лише професійних прав адвоката.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Між тим, суд першої інстанції не звернув уваги, що позов заявлено на захист своїх прав, свобод та інтересів позивачем, та неправильно встановив, що носієм порушених прав та інтересів є адвокат, а не позивач по справі.

Здійснення у даному випадку представництва за договором не змінює природу спірних правовідносин, як таких, що здійснюються у межах відносин між позивачем та відповідачами. Тобто стороною такого спору має бути довіритель.

Так, відповідач, відмовляючи в надані інформації на адвокатський запит, зазначив, що інформація, яка зазначена у запиті адвоката Балтака Д.О., стосується іншої особи, тобто ОСОБА_4, а тому, оскільки така інформація про фізичну особу є конфіденційною, то вона може бути надана на запит самого ОСОБА_4.

Відповідно до ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Підпунктами 1, 2 п.1 ст.1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Стаття 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», маючи на меті забезпечення реалізації конституційних завдань адвокатури по захисту законних прав, свобод та представництву інтересів громадян і юридичних осіб, наділяє адвокатів спеціальними правами при здійсненні професійної діяльності, зокрема, правом звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Таким чином, звернення адвоката Балтака Д.О. із адвокатським запитом до відповідача, здійснено на виконання адвокатом угоди про надання правової допомоги у відповідності до положень Конституції України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому при виконанні таких функцій адвокат виступав як повноправний представник свого довірителя ОСОБА_4.

Відтак, відмова відповідача у надані адвокату позивача інформації на адвокатський запит від 01.11.2017 року №370 є неправомірною, і така відмова безумовно негативно впливає на права та інтереси позивача, як особи, яка надала адвокату Балтака Д.О. весь обсяг повноважень, необхідних для захисту прав позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді даної справи судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно п.1 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4.

Визнати протиправною відмову начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України Ігнатьєва А.М. від 10 листопада 2017 року №11/Б-65 у наданні інформації на адвокатський запит Балтака Д.О. від 01 листопада 2017 року №370.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Кравченко К.В.

Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.