ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р.                                                                 Справа №914/1353/16

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого – судді  -  О.Л. Мирутенко

суддів                           -  О.В.Зварич

                                     -  ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання К.Кострик

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мегабанк»

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.08.2018

у справі № 914/1353/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» в особі ліквідатора ОСОБА_2

до відповідача: публічного акціонерного товариства «Мегабанк»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс»

2.          Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум»

3.          Галицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

4.          Приватного підприємства «Львівдах»

5.          ОСОБА_3

6.          ОСОБА_4

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.          Приватного підприємства «Елітон-2011»

2.          Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5

про:    витребування майна із чужого незаконного володіння

у межах справи про банкрутство № 914/1353/16

за заявою:  товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет»

про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет»

з участю представників:

від апелянта – ОСОБА_6 – адвокат (довіреність № 13-413/18д від 13.12.2018); ОСОБА_7 – адвокат (довіреність № 13-649/18д від 21.01.2018)

від позивача – ОСОБА_8 – адвокат (довіреність б/н від 03.05.2018)

від третіх осіб на стороні позивача – не з’явились

від третіх осіб на стороні відповідача – не з’явились

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2018 в межах справи № 914/1353/16 (суддя Артимович В.М.) про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» в особі ліквідатора ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Мегабанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння, а також задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на об’єкти нерухомого майна та заборонено всім державним реєстраторам та приватним нотаріусам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, що знаходиться за адресою: 79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3, а саме:

нежитлове приміщення площею 47,7 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15301717; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10057646101;

нежитлове приміщення площею 286,7 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3465117; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10049746101;

нежитлові приміщення площею 322,3 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 2055678; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10037646101;

нежитлові приміщення загальною площею - 508,35 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464641; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10025846101;

нежитлові приміщення підвалу площею 258,9 кв.м.; приміщення 1-го поверху площею 464,6 кв.м., загальною площею 723,5 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464938; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10010646101.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідач може відчужити нерухоме майно на користь третіх осіб, що ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову у межах справи про банкрутство та в подальшому продаж такого майна у процедурі банкрутства ТзОВ «Мальви-Маркет». Як зазначає позивач у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідач вчинив ряд незаконних реєстраційних дій в частині продажу майна, отримання майна в іпотеку від ПП «Елітон-2011», внесення змін до даних договорів, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними довідками, хоча відповідач знав про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з реалізації спірного нерухомого майна банкрута.

Не погоджуючись з даною ухвалою в частині вжиття заходів до забезпечення позову відповідач – публічне акціонерне товариство «Мегабанк» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу в цій частині та скасувати заходи забезпечення посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваної ухвали скаржник вважає те, що позивачем не надано жодних доказів та пояснень щодо захисту його порушених прав протягом більше ніж шести років з дня прийняття постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі № 5015/537/12, на яку він посилається як на підставу позовних вимог. Відтак, на думку апелянта, із позовом про повернення майна із чужого незаконного володіння позивач звернувся поза межами строку позовної давності. Окрім того, позивач обрав невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки між позивачем і відповідачем існували договірні відносини, що в свою чергу виключає можливість пред’явлення віндикаційного позову. Також апелянт зазначає, що ліквідатор в позовній заяві стверджує, що йому стало відомо про те, що спірне майно вибуло з володіння позивача лише після отримання звернення кредитора ПП «Львівдах» від 04.04.2018, проте, дані обставини не відповідають дійсності, оскільки 15.05.2016 тією ж особою – ОСОБА_2 – ліквідатором ТОВ «Мальви-Маркет», було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Мегабанк» про кредиторські вимоги до боржника та мотивами такої відмови було зазначено, що в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на майно товариства. Обізнаність ліквідатора щодо переходу права власності на спірне майно підтверджується також і тим, що вказане майно не перебуває на обліку та балансі позивача, не включене до ліквідаційної маси та ПАТ «Мегабанк» не включено до реєстру кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» як іпотекодержателя зазначеного майна всупереч приписам статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Апелянт вважає, що судом першої інстанції прийнято до розгляду та задоволено заяву про забезпечення позову особи, яка не мала права на подання такої заяви та не мала прав, які вважає порушеними чи кимось оспореними. Відсутність права власності чи володіння у позивача підтверджується і відсутністю доказів того, що позивачем вживались заходи з утримання даного майна, сплати податків за користування земельною ділянкою під спірним майном та здійснення інших витрат і вжиття інших заходів, необхідних для утримання об’єкта нерухомості у належному стані. Також скаржник зазначає, що позивачем порушено порядок подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а подане ним клопотання про зобов’язання вчинити дії не відповідає вимогам ГПК України і саме лише посилання в заяві про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.   

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2018 справу № 914/1353/16 передано судді-доповідачу ОСОБА_9 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Данко Л.С., Бойко С.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2018 по справі № 914/1353/16 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Мегабанк».

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 справу № 914/1353/16 призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.10.2018.

03.10.2018 почав роботу Західний апеляційний господарський суд та відповідно припинив роботу Львівський апеляційний господарський суд.

Відповідно до ч.5 ст.31 ГПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2018 справу № 914/1353/16 було передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_9 – головуючий суддя, ОСОБА_10, ОСОБА_1

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 прийнято до провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мегабанк» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.08.2018 у справі № 914/1353/16 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26.11.2018.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.12.2018.

В судове засідання 17.12.2018 представники апелянта з’явились, надали усні пояснення по суті справи, вимоги апеляційної скарги підтримали повністю.

Також, 17.12.2018 до Західного апеляційного господарського суду надійшла заява від АТ «Мегабанк» про залучення до участі у справі правонаступника.

Розглянувши подану заяву, колегія суддів встановила, що на підставі рішення позачергових зборів акціонерів було змінено тип акціонерного товариства з Публічного на Приватне, змінено повне та скорочене найменування (назви) банку з Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (скорочена назва – ПАТ «Мегабанк») на Акціонерне товариство «Мегабанк» (скорочена назва – АТ «Мегабанк»), що підтверджується Витягом із Статуту АТ «Мегабанк», затвердженого Протоколом Позачергових загальних зборів акціонерів № 73 від 25.09.2018 та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.11.2018 № НОМЕР_1.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залучення до участі у справі № 914/1353/16 Акціонерне товариство «Мегабанк» як правонаступника Публічного акціонерного товариства «Мегабанк».   

В судове засідання 17.12.2018 з’явився представник позивача, проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду в частині вжиття заходів забезпечення позову залишити без змін.

В судове засідання 17.12.2018 представники третіх осіб не з’явились, причин неявки повноважних представників в судове засідання суду не повідомили.

У відповідності до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37  Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.  

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 17.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» в особі ліквідатора ОСОБА_2 звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача – публічного акціонерного товариства «Мегабанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», публічного акціонерного товариства «Банк «Форум», Галицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, приватного підприємства «Львівдах», ОСОБА_3, ОСОБА_4; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного підприємства «Елітон-2011», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння, що знаходиться за адресою: 79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3.

Відповідно до пункту 2 частини 1 та частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у звязку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобовязань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Вказане положення кореспондується з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI, що набрав чинності 19.01.2013) згідно з вимогами якого суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Системний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави дійти висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються переважно щодо інших законодавчих актів. За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (така правова позиція викладене в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 р. у справі № 908/4804/14).

Дослідивши матеріали позовної заяви, враховуючи предмет позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження у межах справи про банкрутство № 914/1353/16.

Також, ліквідатором до позовної заяви долучено заяву про забезпечення позову з проханням вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на обєкти нерухомого майна та заборонити всім державним реєстраторам та приватним нотаріусам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єктів нерухомого майна, що знаходиться за адресою: 79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3, а саме: нежитлове приміщення площею 47,7 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15301717; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10057646101; нежитлове приміщення площею 286,7 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3465117; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10049746101; нежитлові приміщення площею 322,3 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 2055678; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10037646101; нежитлові приміщення загальною площею - 508,35 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464641; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10025846101; нежитлові приміщення підвалу площею 258,9 кв.м.; приміщення 1-го поверху площею 464,6 кв.м., загальною площею 723,5 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464938; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10010646101.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Частиною 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як зазначає позивач, 31.12.2011 відбулися прилюдні торги з реалізації предметів іпотеки, які перебували у власності банкрута. Право власності на дані приміщення за результатами проведених торгів було зареєстровано за ПП «Елітон-2011», яке передало дані спірні приміщення в іпотеку ПАТ «Мегабанк» згідно договору про внесення змін до іпотечного договору від 30.01.2012 р. за № 5240 та договору іпотеки від 30.01.2012 р. за № 252, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі № 5015/537/12 визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, яке належить позивачу. 12.02.2016 зареєстровано право власності на дані приміщення за ПАТ «Мегабанк» приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Заявник зазначив, що відповідач може відчужити нерухоме майно на користь третіх осіб, що ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову у межах справи про банкрутство та в подальшому продаж такого майна у процедурі банкрутства ТзОВ «Мальви-Маркет».

Також, позивач зазначив, що відповідач вчинив ряд незаконних реєстраційних дій в частині продажу майна, отримання майна в іпотеку від ПП «Елітон-2011», внесення змін до даних договорів, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними довідками, хоча відповідач знав про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з реалізації спірного нерухомого майна банкрута.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням; розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди боржнику.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.

За змістом пункту 8 частини 1 статті   20   та частини 9 статті   30 ГПК України, спори з майновими вимогами до боржника, в тому числі вимога ліквідатора про витребування майна до ліквідаційної маси банкрута, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Отже, майнові спори є окремою процедурою у справі про банкрутство та розглядаються в її межах за правилами позовного провадження, передбаченого   ГПК України, що надає господарському суду можливість вживати заходів забезпечення вимог ліквідатора, який звернувся з позовом в інтересах банкрута, в порядку статей   136,   137,   140 ГПК України шляхом винесення ухвали.

Виходячи з приписів статей   136,   137 ГПК України, заходи для забезпечення позову, в тому числі з майновими вимогами в межах справи про банкрутство, застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, приймаючи ухвалу про вжиття заходів для забезпечення віндикаційного позову ліквідатора банкрута шляхом накладення арешту на нерухоме майно, щодо якого виник спір, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення майнових вимог, які вимагаються до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів. Право здійснення забезпечення вимог боржника у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд, зокрема, у постанові від 19.06.2018 року по справі №910/24994/15.

Судом першої інстанції встановлено обставини виникнення спору в межах справи №914/1353/16 про банкрутство ТОВ "Мальви-Маркет" щодо витребування майна із чужого незаконного володіння, відчуженого в ліквідаційній процедурі ТОВ "Мальви-Маркет" з прилюдних торгів, результати яких було визнано недійсними в судовому порядку; ліквідатор ТОВ "Мальви-Маркет" ОСОБА_12на виконання вимог частини 2   статті 41 Закону про банкрутство   звернувся з віндикаційним позовом до відповідача - ПАТ "Мегабанк", як набувача майна та заявив вимогу про вжиття заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні об'єкти нерухомого майна.

В частині вимог про накладення арешту на спірне нерухоме майно місцевий господарський суд правомірно визнав заявлені позивачем до застосування заходи для забезпечення позову адекватними та достатньо обґрунтованими, оскільки відповідач набув майно у власність на аукціонах, що були визнані недійсними в судовому порядку та задовольнив вимоги ліквідатора ТОВ "Мальви-Маркет" ОСОБА_12 в цій частині, в порядку статей   136,   138,   140 ГПК України   наклав арешт на спірні нежилі приміщення по вул. Литвиненка, 3 у м. Львові.

Враховуючи вищевикладене, на основі наведених обґрунтувань та наданих доказів, дослідивши подану заяву, з метою недопущення можливості вчинення неправомірних дій щодо спірного нерухомого майна та забезпечення реального виконання рішення суду, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив заяву ліквідатора банкрута про забезпечення позову повністю та вжив заходи забезпечення заяви у вигляді накладення арешту на обєкти спірного нерухомого майна та заборони всім державним реєстраторам та приватним нотаріусам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів такого нерухомого майна.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 03.08.2018 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Судовий збір за перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 03.08.2018 у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269,270,271,275,276,281,282 ГПК України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.08.2018 у справі №914/1353/16 - залишити без змін.

          2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» - залишити без задоволення.

3. Постанова набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку до Верховного Суду.

ОСОБА_13 ОСОБА_9   

Судді:                                                                                                 О.В.Зварич

                                                                                                                           ОСОБА_1

“Повний текст постанови виготовлено 20.12.2018”