АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД    ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

21 січня 20010 року                                                                                     м. Тернопіль

Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області Ваврів І.З.

розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Підволочиського районного суду від 14 грудня 2009 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Підволочиського районного суду від 14 грудня 2009 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.41 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 (п’ятсот десять) гривень в дохід держави.

Як визнав суд, ОСОБА_1, який є власником магазину «Промтовари», що знаходиться в с. Богданівка Підволочиського району Тернопільської області, протягом 2009 року допустив порушення законодавства про працю а саме: вимог ст.115 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про оплату праці» – виплата найманим працівникам місячної заробітної плати, без сплати авансу; вимог ст.79 КЗпП України та                               п.11 ст.10 Закону України «Про відпустки» – графік надання основних щорічних відпусток на 2009 рік  розроблено не було;  вимог ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» – табель обліку робочого часу працівників не вівся; вимог                              ч.2 ст.97 КЗпП України, ч.1 ст.15 Закону України «Про оплату праці»,                                     п.2.8 Генеральної угоди на 2008-2009 роки від 15 квітня 2008 року щодо оплати праці найманим працівникам протягом 2009 року.

 В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду, перекваліфікувавши його дії з ч.1 на ч.2 ст.41 КУпАП та накласти адміністративне стягнення в межах санкції даної правової норми. На думку апелянта суд допустився помилки, кваліфікувавши його дії та застосувавши санкцію за ч.1 ст.41 КУпАП, оскільки вважає в його діях має місце порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, яке передбачено ч.2 ст.41 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився і не повідомив суд про причини неявки, хоча належним чином був повідомлений про лату, час та місце розгляду справи

    Розглянувши  матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що вона  задоволенню не підлягає з наступних підстав.

____________________________________________________________________ Категорія – ч.1 ст.41 КУпАП                                  Головуючий у 1 інстанції – Могачевська В.Й. Справа 33-5                                                                            Доповідач – Ваврів І.З.

    Відповідно до ч.1 ст.41 КУпАП адміністративна відповідальність наступає за порушення термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплату їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

    З протоколу про адміністративне правопорушення від   27 листопада 2009 року, яким зафіксовано факт вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, вбачається, що останній виплачував заробітну плату найманим працівникам з порушенням вимог КЗпП України та Закону України “Про оплату праці”, а також не дотримувався вимог Закону України “Про відпустки” при наданні основних щорічних відпусток найманим ним працівникам.

    Вищенаведені порушення відповідають диспозиції ч.1 ст.41 КУпАП, оскільки є порушеннями вимог законодавства про працю.

      Як слідує з матеріалів справи, зокрема — постанови суду від                                          14 грудня 2009 року, ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП визнав повністю, розкаявшись у вчиненому.

    Таким чином, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення належним чином доведена на підставі досліджених судом першої інстанції доказів і кваліфікація його дій за ст.41 ч.1 КУпАП є правильною.

    Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції  допустився помилки, кваліфікувавши його дії за ч.1 ст.41 КУпАП, а також про необхідність перекваліфікації їх на ч.2 ст.41 КУпАП, як порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, є необгрунтованими та безпідставними і повністю спростовуються матеріалами справи.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст.ст.33-34 КУпАП, з урахуванням його особи та характеру вчиненого ним правопорушення в межах санкції статті КУпАП, за якою він притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому підстав для зміни постанови Підволочиського районного суду від 14 грудня 2009 року, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Підволочиського районного суду від 14 грудня 2009 року щодо нього – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати в кримінальних справах

апеляційного суду Тернопільської області                                                         Ваврів І.З.