АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-466/2010 р.             Головуючий у 1-й інстанції: Федченко І.М.

Суддя-доповідач:  Кочеткова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

            1 лютого 2010 р.                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Савченко О.В.,

суддів:                 Кочеткової І.В.,

                             Сапун О.А.,

при секретарі      Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 2 грудня 2009 року по справі за позовом Комунального підприємства „Водоканал” до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з водопостачання,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року КП „Водоканал” звернувся до суду з вищевказаним позовом і просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за послуги з водопостачання, яка станом на 1 березня 2009 року склала 612 грн. 50 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 2 грудня 2009 року позов задоволений. Стягнуто на користь КП „Водоканал” з ОСОБА_4, ОСОБА_5. і ОСОБА_3 солідарно заборгованість за водопостачання у розмірі 612 грн.50 коп., а також 301 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, апелянт зазначає, що в межах строків позовної давності заборгованості за комунальні платежі відповідачі не мають, оскільки останні регулярно сплачували поточні платежі. Суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ст.ст.258, 267 ЦК щодо  строків позовної давності, хоча в засіданні суду   ОСОБА_4 і ОСОБА_3 просили про її застосування.

Відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 рішення суду не оскаржили, до апеляційної скарги не приєдналися.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на порушення вимог ст.67 ЖК України відповідачі не сплачували комунальні послуги, які надавалися їм КП „Водоканал”, а тому вся сума заборгованості підлягає стягненню в солідарному порядку. Позовна давність до спірних правовідносин не застосовується, оскільки відповідачі  періодично вносили платежі, що свідчить про визнання ними боргу.

Проте такі висновки суду не  ґрунтуються на зібраних у справі доказах, суд дійшов їх з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитись.

За змістом ст.ст.256, 257, 261 ЦК України позовна давність – це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як закріплено у ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Визнання боргу зобов’язаною особою, вчинене після закінчення позовної давності, може бути враховане при вирішенні спору судом, якщо сторона не заявила про застосування позовної давності до винесення судом рішення, але воно не перериває перебігу позовної давності, яка вже сплила.

Встановлено, що відповідачі постійно проживають і зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, являються споживачами послуг з водопостачання, які надаються КП „Водоканал” (а.с.6).

На порушення вимог ст.67 ЖК України, ст. 20 ч. 3 п.5 Закону України Про житлово-комунальні послуги”, п.12.9 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу №65 від 01.07.1994 року, споживачі нерегулярно і несвоєчасно вносили плату за спожиті послуги, внаслідок чого склалася заборгованість, яка станом на червень 2000 року складала 113 грн.72 коп., а на березень 2009 року – 612 грн. 50 коп. (а.с.5,7).

З вимогою про погашення заборгованості за надані послуги КП „Водоканал” звернувся у червні 2009 року. Клопотання про поновлення пропущеного строку представник позивача в суді не заявляв, доказів в обґрунтування причин поважності пропуску суду не надавав (а.с.4).

Відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_3 просили суд першої інстанції про застосування позовної давності, про що подали відповідну заяву.

Із наданих відповідачами платіжних документів, які узгоджуються з витягом із особистого рахунку, наданого позивачем, вбачається, що в межах строку позовної давності – з травня 2006 року до червня 2009 року заборгованості з водопостачання і послуг каналізації у них не має; поточні платежі сплачуються ними у відповідності з нарахуваннями, із зазначенням в платіжних документах періоду, за який вноситься оплата (а.с.5, 22-34).

Аналіз внесення платежів на особистий рахунок відповідачів свідчить про те, що з серпня 2002 року і до березня 2009 року останніми регулярно вносились поточні платежі у розмірі, визначеному водопостачальником (а.с.5).

Допустимих доказів, які б свідчили про визнання споживачами боргу, позивач суду не надав.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про переривання строку позовної давності, визнання відповідачами боргу, суперечить фактичним обставинам справи і вимогам діючого законодавства.

Рішення суду оскаржене тільки відповідачем ОСОБА_3, співвідповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5. судове рішення не оскаржили, до апеляційної скарги в установленому законом порядку не приєдналися, свого сина ОСОБА_3 не уповноважували оскаржити рішення від їх імені.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції відповідно до ст.ст.303, 309 ЦПК, ухвалене щодо апелянта ОСОБА_3, підлягає скасуванню з ухваленням нового – про відмову у позові.

В іншій частині рішення суду відповідно до ст.223 ЦПК набуло чинності і в апеляційному порядку не переглядалося.

Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,  -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 2 грудня 2009 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь КП „Водоканал” заборгованості за послуги з водопостачання і судових витрат скасувати.

Позовні вимоги КП „Водоканал” про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за послуги з водопостачання залишити без задоволення.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :