Справа № 2а-8894/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Завальнюка І.В.,
при секретарі – Катеренчук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, треті особи – Кучурганська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, Степова сільська рада Роздільнянського району Одеської області, Щербанська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати незаконною бездіяльність Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області щодо розгляду заяви та виконання заходів щодо надання безоплатного у власність позивача земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; визнати незаконною бездіяльність Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області щодо виділення їй земельної частики (паю) при розпаюванні земель, розташованих на території селищної ради; зобов’язати Роздільнянську районну державну адміністрацію Одеської області виконати заходи, які встановлені ст. 118 Земельного кодексу України, щодо безоплатної передачі у власність позивача земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства із земель, які знаходяться у резерві, чи земель запасу Роздільнянського району, які розташовані за межами населених пунктів на території Лиманської селищної ради або на території сусідніх Кучурганської, Степової, Щербанської сільських рад.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України 02.07.2008 року вона звернулась із заявою №07-1068/2758 до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про надання безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства. Проте, на час розгляду справи Роздільнянською РДА Одеської області вказана заява не розглянута, відповідне рішення по ній не прийнято. Бездіяльність Лиманської селищної ради, на думку позивача, відповідно до ст.12 Земельного кодексу України полягає в неінформуванні населення щодо паювання землі, що призвело до порушення її права, як працівника соціальної сфери. Зважаючи на протиправну бездіяльність Роздільнянської РДА Одеської області та Лиманської селищної ради, позивач звернулася до суду.
Ухвалою суду від 14.09.2009 року протокольно до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено Кучурганську сільську раду Роздільнянського району Одеської області, Степову сільську раду Роздільнянського району Одеської області та Щербанську сільську раду Роздільнянського району Одеської області.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги із викладених вище підстав, просив суд їх задовольнити, додатково пояснивши, що предметом спору в даному випадку не є право володіння та користування земельною ділянкою, а фактична бездіяльність відповідачів – суб’єктів владних повноважень, тобто характер спору є саме публічно-правовим, так як приватноправові виникнуть лише після процедури безоплатної передачі земельної ділянки у власність.
В судовому засіданні представник Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області позовні вимоги не визнала, в задоволенні позову просила відмовити, пояснивши, що до Роздільнянської РДА Одеської області надійшла спільна заява трудового колективу вчителів Лиманської ЗОШ № 2 І-ІІІ ступенів за № Ко-193 від 26.06.2008 року, в якому порушено те саме питання, що і у заяві позивача. У зв’язку із тим, що заяви мають спільний характер, листом № Ко-193 від 09.09.2008 року ОСОБА_2, як одному із заявників, було надано відповідь щодо неможливості задовольнити вимоги заявників, у зв’язку із відсутністю вільних земель. У зв’язку із цим вважала, що будь-яка бездіяльність з боку Роздільнянської РДА Одеської області відсутня. В той же час, представник не заперечувала, що до теперішнього часу відповідь на звернення позивача не надано.
Представник Лиманської селищної ради в судове засідання не з’явився, згідно поданої заяви просив розглядати справу без його участі, зазначивши, що відповідно до п. 3 ст. 122, п. 12 Перехідних положень ЗК України землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів розпоряджаються органи виконавчої влади.
Представники третіх осіб в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином. Від Кучурганської сільської ради до суду надійшла заява, згідно якої остання не заперечує проти задоволення позову та виділення позивачу земельної ділянки, однак не на території Кучурганської сільської ради у зв’язку із відсутністю земель сільськогосподарського призначення.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим частковому задоволенню. Судом встановлено, що ОСОБА_1, позивач по справі, працює технічним працівником в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 смт. Лиманське Роздільнянського району Одеської області, що підтверджується довідкою з місця роботи № 35 від 01.06.2009 року. При цьому, 23.06.2008 року позивач звернулася до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області із письмовою заявою про надання безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарських підприємств, розташованих на території Лиманської селищної ради, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду. Зазначена заява зареєстрована в Роздільнянській РДА Одеської області 02.07.2008 року за № 07-1068/2758.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України о ргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час звернення позивача до Роздільнянської РДА Одеської області) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Згідно п. 7 вищевказаної статті відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов'язані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь.
Разом із тим, враховуючи, що на момент розгляду справи заява позивача від 23.06.2008 року про надання земельної ділянки Роздільнянською РДА Одеської області не розглянута, будь-яке рішення по ній у встановленому законом порядку не приймалося, суд вважає, що в даному випадку Роздільнянська РДА Одеської області діяла у спосіб, не передбачений законами України, та допустила порушення вимог ст.118 ЗК України, ст. 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
У зв’язку із цим суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконною бездіяльності Роздільнянської РДА Одеської області щодо розгляду її заяви про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства підлягають задоволенню.
В той же час, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Роздільнянської РДА по виконанню заходів щодо надання безоплатно у власність позивача земельної ділянки та зобов’язання виконати такі заходи у вигляді надання безоплатно у власність позивача земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства із земель, які знаходяться у резерві, чи земель запасу Роздільнянського району, які розташовані за межами населених пунктів на території Лиманської селищної ради або на території сусідніх Кучурганської, Степової, Щербанської сільських рад, оскільки вирішення цих питань та виконання зазначених позивачем заходів є виключною компетенцією Роздільнянської РДА Одеської області.
При цьому в даному конкретному випадку, з метою гарантування дотримання і захисту прав та інтересів позивача, про захист яких вона просить, від порушень з боку суб’єкта владних повноважень – Роздільнянської РДА Одеської області, відповідно до вимог ч.2 ст.11 та ч.2 с.162 КАС України суд вважає за необхідне зобов’язати Роздільнянську РДА Одеської області у встановленому законом порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2008 року, зареєстровану в Роздільнянській РДА 02.07.2008 року за № 07-1068/2758, про надання безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарських підприємств, розташованих на території Лиманської селищної ради, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду.
Суд не приймає до уваги заперечення представника Роздільнянської РДА щодо належного розгляду заяви позивача з огляду на наступне. Так, дійсно 26.06.2008 року до Роздільнянської РДА Одеської області надійшов лист колективу працівників Лиманської ЗОШ № 2 І-ІІІ ступенів від 18.06.2008 року щодо безоплатного виділення у власність кожному працівнику школи для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки розміром 2,0 гектара із земель сільськогосподарських підприємств, розташованих на території Лиманської селищної ради, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, який був зареєстрований в Роздільнянській РДА за № Ко-193 від 26.06.2008 року. Саме на зазначене звернення відповідач 09.09.2008 року надав відповідь ОСОБА_2, як одному із його авторів, про неможливість задоволення заяви через відсутність вільних земель. В той же час, судом встановлено, що прізвище позивача у зазначеному колективному зверненні відсутнє, остання не уповноважувала ні ОСОБА_2, ні інших осіб, зазначених у зверненні за № Ко-193 від 26.06.2008 року, на представлення її інтересів, а звернулася із самостійною заявою, яка Роздільнянською РДА не розглядалася та до теперішнього часу не розглянута, про що також повідомила представник відповідача в судовому засіданні. Таким чином, розгляд колективного звернення за № Ко-193 від 26.06.2008 року не є доказом розгляду заяви позивача про надання земельної ділянки. У зв’язку із цим по зовні вимоги ОСОБА_1 до Роздільнянської РДА підлягають частковому задоволенню.
Крім того, не підлягають задоволенню вимоги щодо визнання незаконною бездіяльності Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у зв’язку з наступним.
Так, в обґрунтування зазначених позовних вимог позивач вказала, що бездіяльність Лиманської селищної ради полягає в порушенні останньою вимог ст. 12 ЗК України, пунктом «і» якої передбачено інформування сільськими, селищними та міськими радами населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, що призвело до порушення прав позивача, як працівника соціальної сфери.
Дійсно, відповідно до п. і ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед інших, інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок. Проте, порядку та обсягу такого інформування ЗК України та інші акти земельного законодавства України не визначають. Відносини щодо інформування населення про різні аспекти діяльності рад врегульовані актами екологічного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування.
Інформація щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок за своєю природою може розглядатися також як екологічна інформація, відносно якої встановлено позитивний обов'язок державних органів. Однак, слід відзначити недостатню формалізованість обов'язку саме по відношенню до інформації щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок.
Так, згідно ст. 4 Орхуської конвенції, ратифікованої 06.07.1999 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля», громадяни мають право на отримання інформації щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок за своєю власною ініціативою шляхом подання інформаційного запиту.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про інформацію» громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом. Ця ж стаття визначає, що під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.
Оскільки позивач в силу ст.11 КАС України не надала суду доказів звернення до Лиманської селищної ради із відповідними запитами щодо інформування її про паювання землі, суд вважає, що Лиманська селищна рада не допустила бездіяльності в цьому питанні та не порушувала вимоги п. і ст. 12 ЗК України, у зв’язку із чим в задоволенні даних вимог слід відмовити.
Також суд враховує, що спір, що виник між сторонами, не пов'язаний із захистом права позивача на володіння і користування земельною ділянкою, є публічно-правовим, оскільки в даному випадку відповідачі виступають як суб’єкти владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства. Таким чином, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11,69,71,86,159-162 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .
Визнати незаконною бездіяльність Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства .
Зобов’язати Роздільнянську районну державну адміністрацію Одеської області у встановленому законом порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2008 року, зареєстровану в Роздільнянській районній державній адміністрації 02.07.2008 року за № 07-1068/2758, про надання безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарських підприємств, розташованих на території Лиманської селищної ради, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано «29» січня 2010 року.
Суддя ____________________ І.В. Завальнюк