П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 року м. Київ

Справа №757/25645/15-ц

Резолютивна частина постанови оголошена 19 грудня 2018 року

Повний текст постанови складено 20 грудня 2018 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Махлай Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Довгополої А.В.

сторони: позивач Публічне акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк»

відповідач ОСОБА_3

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон- інтенсив», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна»

Справа №757/25645/15-ц

№ апеляційного провадження:22-ц-824/470/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_5, який діє на підставі ордеру в інтересах ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухваленого суддею Остапчук Т.В. 18 травня 2018 року, повний текст рішення виготовлено 21 травня 2018 року в приміщенні Печерського районного суду м. Києва, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» до ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон-інтенсив», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна»про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилався на те, що 16 липня 2014 року між ПАТ «Укрбудінвестбанк» з ТОВ «Петро лайф» укладено кредитний договір №LV/U/04-0280, ліміт кредитної лінії сторони встановили в 26 395 000 гривень. Починаючи з липня 2014 року боржник перестав сплачувати проценти та чергові платежі у строки встановлені кредитним договором. Вимога про повернення всієї суми кредиту та нарахованих відсотків і штрафних санкцій направлено на адресу позичальника 06 березня 2015 року, позичальник повинен був сплатити відповідні суми до 16 березня 2015 року. Станом на 21 липня 2015 року заборгованість за кредитним договором №LV/U/04-0280 становить 32 308 753 гривень 79 копійок. 16 липня 2014 року між ПАТ «Укрбудінвестбанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №LT/U/04-0280/PI, відповідно до якого, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідач порушує взяті на себе зобов'язання та несвоєчасно сплачує кошти за надані послуги. В судовому засіданні представник позивача уточнив розрахунок заборгованості, просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 24 204 353 гривні 79 копійок.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2018 року Позов ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» до ОСОБА_3, 3-ті особи ТОВ «Авалон-Інтенсив», ТОВ «Нафтова компанія «Народна» про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1) на користь ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 204 353,79 грн. , судовий збір в розмірі 3654 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником відповідача ОСОБА_5, який діє на підставі ордеру в інтересах ОСОБА_3, подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим в зв'язку з неповним встановленням обставин справи, неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи. Внаслідок неправильної оцінки доказів рішення суду було ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 липня 2018 року було відкрито провадження у справі.

01 серпня 2018 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2018 року справу прийнято до провадження цього суду.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача ДраненкоЯ.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року позов ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2016 року заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15.07.2016 року скасовано та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2016р. по справі призначено судово - технічну експертизу. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.11.2017р. відновлено провадження у справі, у зв'язку з не проведенням експертизи.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 27.02.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16 липня 2014 року між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ТОВ «Петро лайф» укладено кредитний договір №LV/U/04-0280, ліміт кредитної лінії сторони встановили в 26 395 000,00 грн. Відповідно до пунктів 2.2., 2.3., 2.4. кредитні кошти видаються на поповнення обігових коштів строком з 16.07.2014 р. по 15.07.2015р. під 26% річних.

Отримання відповідачем траншів кредитної лінії підтверджується меморіальними ордерами №21635 від 16.07.2014р. на суму 8 000 000,00 грн.; №7853 від 06.08.2014р. на суму 10 000 000,00грн.; №21982 від 14.08.2014р. на суму 6 550 000,00 грн.; №26913 від 18.08.2014р. на суму 4 000 000,00 грн., № 29294 від 19.08.2014р. на суму 3 074 000,00 грн., № 16104 від 09.09.2014р. на суму 3 000 000,00грн., № 36090 від 19.09.2014 р. на суму 2 730 000,00 грн., №43653 від 24.09.2014р. на суму 3 000 000,00 грн.; № 29236 від 19.09.2014р. на суму 1 876 000,00 грн., всього було видано траншів на загальну суму 40 230 000, 00 грн. Починаючи з липня 2014 року боржник перестав сплачувати проценти та чергові платежі у строки встановлені кредитним договором. Вимога про повернення всієї суми кредиту та нарахованих відсотків і штрафних санкцій направлено на адресу позичальника 06.03.2015 року, позичальник повинен був сплатити відповідні суми до 16.03.2015 року. Станом на 21.07.2015 року заборгованість за кредитним договором №LV/U/04-0280 становить 32 308 753,79 грн.

16 липня 2014 року між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №LT/U/04-0280/PI, відповідно до якого, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Після ухвалення заочного рішення, позивач задовольнив свої вимоги за рахунок продажу об'єктів нерухомого майна-предметів іпотеки за іпотечним договором, отримані кошти в розмірі 8 104 400, 00 грн. спрямовані на часткове погашення заборгованості за кредитним договором № LT/U/04-0280/PI. Таким чином, заборгованість за кредитним договором складає 24 204 353, 79 грн., в тому числі: 21 338 193, 33 грн. - сума основної заборгованості за кредитом за період з 16.06.2015 року по 21.07.2015 року; 652 080, 84 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за період з 16.06.2015 року по 21.07.2015 року; 2 214 079, 62 грн. - пеня за період з 16.07.2014 року по 21.07.2015 року.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надав ТОВ «Петро лайф» кредитні кошти. ТОВ «Петро лайф» же взяті за договором зобов'язання порушує, заборгованість за кредитним договором відповідачем у строки встановлені кредитним договором погашена не була. Відповідна вимога про погашення заборгованості за кредитним договором була направлена на адресу поручителя ОСОБА_3 10.03.2015р. та отримана ним 16.03.2015р. Поручитель повинен був добровільно сплатити заборгованісь за кредитним договором у строк до 20.03.2015р. Проте, своїх зобов'язань за договором поруки ОСОБА_3 не виконав. Виконання зобов'язання за кредитним договором забезпечено порукою.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Керуючись положеннями ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором є законними та такими, що підлягають задоволенню, в розмірі 24 204 353, 79 грн. (в тому числі: 21 338 193, 33 грн. - сума основної заборгованості за кредитом за період з 16.06.2015 року по 21.07.2015 року; 652 080, 84 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за період з 16.06.2015 року по 21.07.2015 року; 2 214 079, 62 грн. - пеня за період з 16.07.2014 року по 21.07.2015 року).

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції безпідставно прийнято кошти, отримані внаслідок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотеко держатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Як убачається з матеріалів справи, набуття права власності на предмети іпотеки відбувалось за вартістю, визначеною експертним шляхом, що підтверджується звітами про незалежну оцінку № 127 128, 129, що були виготовлені в грудні 2015 року оцінювачами ТДВ ДТ «Європейське бюро приватизації».

Отже, на час ухвалення судом першої інстанції рішення, заборгованість за кредитним договором становила 24 204 353, 79 грн. та складалась з:

-21 338 193,33 (двадцять один мільйон триста тридцять вісім тисяч сто дев'яносто три гривні тридцять три копійки) - сума основної заборгованості за кредитом за період з 16 червня 2015 року по 21 липня 2015 року;

- 652 080,84 (шістсот п'ятдесят дві тисячі вісімдесят гривень вісімдесят чотири копійки) - заборгованість по сплаті відсотків за період з 16 червня 2015 року по 21 липня 2015 року;

- 2 214 079,62 (два мільйони двісті чотирнадцять тисяч сімдесят дев'ять гривень шістдесят копійки ) - пеня за період з 16 червня 2015 року по 21 липня 2015 року.

Відповідно до вимог статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до договору поруки № LV/U/04-0280/Р1 від 16 липня 2014 року ОСОБА_3, як поручитель за кредитним договором, взяв на себе обов'язок солідарно з позичальником відповідати перед Банком за виконання позичальником усіх його зобов'язань за кредитним договором.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, що передбачено ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5, який діє на підставі ордеру в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: А.М.Стрижеус

Судді: Л.Д. Махлай

О.І.Шкоріна