Справа № 408/229/18-ц

Провадження № 22-ц/810/18/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Єрмакова Ю.В. (суддя-доповідач)

суддів - Назарової М.В., Стахової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сінько А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Луганського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Біловодського районного суду Луганської області (суддя Кускова Т.В.)

від 23 квітня 2018 року

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ»

справа про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, вихідної допомоги у зв'язку із порушенням законодавства про працю, компенсації за затримку розрахунку при звільнені у розмірі середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, вихідної допомоги у зв'язку із порушенням законодавства про працю, компенсації за затримку розрахунку при звільнені у розмірі середнього заробітку.

На обґрунтування наведених позовних вимог позивач послалася на наступне

20 березня 2017 року він був звільнений відповідачем з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, однак всупереч вимог ст.116 КЗпП України ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не провело із ним повного розрахунку в день звільнення, зокрема, не виплатило: заробітну плату за березень 2017 року у сумі 10297 грн. 71 коп., компенсацію за 5 днів невикористаної відпустки у сумі 1471 грн. 12 коп. Також, у зв'язку із порушенням законодавства про працю, у відповідності до ст.44 КЗпП України, є підстави для отримання ним від ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» вихідної допомоги в сумі 46339 грн. 71 коп.

Крім того вважає, що невиплата йому з вини відповідача при звільненні всіх належних працівникові сум надає право на отримання від ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» середнього заробітку (компенсацію) за затримку розрахунку - по день фактичного розрахунку.

Просив стягнути вказані грошові суми з відповідача.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 23 квітня.2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заробітної плати відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 (скаржник) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив:

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 23 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження чи оцінки доказів та неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом незаконно застосовано до врегулювання спірних трудових відносин ч. 1 ст. 9 ЦК України з подальшим посиланням на звільнення від відповідальності за ст. 617 ЦК України внаслідок непереборної сили, оскільки законодавство про працю регулюється спеціальними актами - Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці». Також зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції не було надано належної оцінки можливості відповідача здійснити нарахування та сплату належних позивачу грошових коштів, оскільки відповідно до ст. 93 ЦК України управління і облік фінансово-господарської діяльності товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» здійснює за адресою: Луганська область, м. Сєвєвродонецьк, вул. Гоголя,24А.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 08 червня 2018 року роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» щодо права подання відзиву на апеляційну скаргу у строк до 18 червня 2018 року.

15 червня 2018 року відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим у відповідності до вимог чинного законодавства України, постановленим з врахуванням всіх фактичних обставин справи. Суд першої інстанції вірно зазначив та взяв до уваги, що 13.03.2017 року ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ», яке розташоване на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської області було захоплено терористичним угрупуванням. У зв'язку з цим, ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» втратило можливість здійснення виробничої, торговельної, фінансової та іншої (в тому числі кадрової) діяльності у передбаченому законодавством України порядку; відповідач не має доступу до носіїв інформації, первинних документів та інформаційних ресурсів про заробітну плату позивача за березень 2017 року, так як вони знаходяться на захопленому терористичною організацією виробничому підрозділі, де позивач працювала, перебуваючи у трудових відносинах з товариством, відсутні докази про кількість невикористаних позивачем календарних днів щорічних відпусток в період його роботи на підприємстві. Здійснені позивачем розрахунки позовних вимог ґрунтуються не на доказах, а на припущеннях, що в силу ст. 81 ЦПК України є недопустимим.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 08 червня 2018 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 19 червня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 17 липня 2018 року зупинено провадження по справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судового рішення у цивільній справі № 582/1001/15-ц.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

У зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Луганської області дана справа передана на розгляд до Луганського апеляційного суду.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року поновлено провадження у зазначеній справі.

Учасники справи про час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином (позивач - відповідно до положень ч.1 ст.1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції»).

Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника «ДТЕК Свердловантрацит».

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.89, 263 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» перед позивачем по заробітній платі за березень 2017 року та недоведеність матеріалами справи вини ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені ст. 116 КЗпП України строки, а тому підстав вважати порушеними його трудові права на час розгляду справи немає.

Такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».

Відповідно до наказу № 04-к від 20.03.2017 року позивач був звільнений на підставі ст.38 КЗпП України, за власним бажанням.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частина 1 ст. 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до ст.117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу (ЦК) України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи - ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на час виникнення спірних правовідносин визначено адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк вулиця Гоголя 24-А. Фактично, щоденне керування діяльністю цілісним майновим комплексом ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у складі кожного з його відокремлених підрозділів, управління та облік здійснювалися з офісу, що розташований за адресою: Луганська область, місто Довжанськ (Свердловськ) вулиця Енгельса будинок 1.

Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» місто Свердловськ (після перейменування Довжанськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України.

Встановлено, що згідно з витягом з кримінального провадження № 12017100000000155, порушеного за ч. 3 ст. 206 КК України «Протидія законній господарській діяльності» 18.03.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про те, що у період з 13.03.2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» шляхом заборони відчуження майна, відчуження грошових коштів, встановлення обтяжень на майно, що належить товариству, шляхом захоплення майнового комплексу за адресою: вул. Енгельса, 1, м. Довжанськ, Луганська область, чим заподіяно майнову шкоду у великому розмірі. Орган досудового розслідування - Головне управління національної поліції у м. Києві.

Висновком Торгово-промислової палати України від 24.07.2017 року № 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13.03.2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати (а.с.22-31).

Втрата контролю і доступу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою: вул. Енгельса, 1, м. Довжанськ, Луганська область, у тому числі до оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13.03.2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, а тому немає можливості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» виконати зобов'язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.

Зазначене, на думку колегії суддів, виключає наявність підстав вважати, що ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» недобросовісно виконує свої процесуальні обов'язки, ухиляючись від надання суду інформації та первинних документів, що мають відношення до предмета позову.

Вказане, у свою чергу, унеможливлює застосування судом наслідків, передбачених ч.ч.8, 10 ст.84 ЦПК України, на чому наполягав скаржник.

Крім того, судом встановлено, що, згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 14.03.2018 року, заробітна плата позивачу ОСОБА_1 за березень 2017 року не нараховувалась, страхові внески не сплачувались (а.с.132).

При цьому сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Аналогічні висновки викладені і у постановах Верховного Суду в цивільних справах № 408/2306/17-ц, № 408/4389/17-ц, № 408/2368/17-ц, № 408/4123/17-ц, № 408/2329/17-ц, № 408/2305/17-ц, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини, і які апеляційний суд враховує у відповідності до приписів ч.4 ст.263 ЦПК України.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема позивачем ОСОБА_1 з 13.03.2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, які на ньому працювали, в період існування яких відповідач ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об'єктивно, з причин від нього не залежних був позбавлений можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи апеляційним судом відхиляються, оскільки судом першої інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

При цьому колегія суддів зауважує, що, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

В апеляційній скарзі міститься вимога про постановлення окремої ухвали щодо порушення ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» процесуальних обов'язків, зловживанню правами та створенням протиправних перешкод у здійсненні судочинства під час розгляду справи. Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем зазначалось про неможливість подати докази у зв'язку втратою з 13 березня 2017 року контролю і доступу ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, розташованого на тимчасово окупованій території, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів.

Зазначене, на думку колегії суддів, виключає наявність підстав вважати, що ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» недобросовісно виконує свої процесуальні обов'язки, ухиляючись від надання суду інформації та первинних документів, що мають відношення до предмета позову.

Що стосується вимоги позивача про постановлення окремої ухвали щодо порушення суддею Біловодського районного суду строків розгляду даної справи, то колегія суддів вважає, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду апеляційної інстанції, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом або особою вимог законодавства.

Ураховуючи те, що спір по суті судом першої інстанцій вирішено правильно і законно, а рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 23 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2018 року.

Головуючий

Судді: