КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/11640/15-ц Головуючий у 1-й інст. - Козленко Г.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/81/2018 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Клець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 січня 2016 року, ухвалене у складі судді Козленко Г.О. в приміщенні Солом'янського районного суду м. Києва у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора, -

В С Т А Н О В И В :

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд міста Києва, Апеляційний суд Київської області та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За змістом повідомлення, розміщеного в газеті «Голос України», днем початку роботи Київського апеляційного суду визначено 03 жовтня 2018 року.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Київським апеляційним судом.

ПАТ «Родовід Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у розмірі 18 447, 39 дол. США та 3 328 692, 56 грн. та звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Також просило стягнути судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3 654, 00 грн.

Посилається на те, що 04.09.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід банк» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 77.2/СК-323.07.1, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит на споживчі цілі на загальну суму 50 000 дол. США.

Згідно п. 1.3. Кредитного договору процентна ставка за кредитом дорівнює 15% річних, яка змінена Додатковою угодою від 13.11.2008 року на 17% річних.

Термін повернення кредиту до 04 вересня 2017 року включно.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 04.09.2007 року, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку належні їй на праві власності нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 1), (колишня квартира № 1) загальною площею 43, 80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 були допущені порушення виконання умов кредитного договору, в результаті чого станом на 29.12.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 18 447, 39 дол. США, яка складається із: заборгованість за кредитом - 8 300 дол. США; прострочена заборгованість за кредитом - 7 353, 85 дол. США; заборгованість за процентами по кредиту - 211, 44 дол. США; прострочена заборгованість за процентами по кредиту - 2 582, 10 дол. США та 3 328 692, 56 грн., з яких: 3 311 679, 85 грн. - пеня; 17 012, 70 грн. - 3% річних.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 січня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором №77.2/СК-323.07.1 від 04.09.2007 року в сумі 18 447, 39 дол. США та 406 323, 95 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №77.2/СК-323.07.1 від 04.09.2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Родовід банк» та ОСОБА_2 в розмірі 18 447, 39 дол. США та 406 323, 95 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нежитлових приміщень, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Родовід банк» та ОСОБА_1, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 1), (колишня квартира № 1) загальною площею 43, 80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2, ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3654 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що позивач не надав суду належних доказів щодо вартості предмета іпотеки, а ОСОБА_1 не могла їх надати, оскільки не була повідомлена про судовий розгляд, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити початкову ціну предмета іпотеки, що призвело до винесення рішення, яке суперечить вимогам статей 39, 43 Закону України «Про іпотеку». Наданий позивачем розрахунок заборгованості за період з 02.2008 року по 12.2015 року проведено не вірно та не підтверджено жодними належними доказами. Крім того, суд дійшов помилкового висновку, що вимоги позивача про виконання кредитних зобов'язань в добровільному порядку відповідачами не виконані, що є підставою для стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредиту, оскільки ні в матеріалах справи, ні в позовній заяві немає жодного доказу або посилання, яке б підтверджувало існування такої вимоги.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що ПАТ «Родовід Банк» не виконано вимоги ст.35 Закону України «Про іпотеку», що є підставою для відмови у позові, оскільки доказів можливості звернення стягнення на предмет іпотеки без такого повідомлення позивач не надав. Визначений розмір пені в наданому Банком розрахунку не відповідає вимогам ч.2 ст.551 ЦК України. Відповідно до кредитного договору розмір пені складає 584 % річних проти максимального розміру подвійної облікової ставки 60% річних встановленої НБУ, тому відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України може бути зменшений судом. Крім того, в порушення норм ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» суд в резолютивній частині рішення не зазначив початкової ціни предмета іпотеки у цифровому значенні.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідачів підтримала апеляційні скарги з підстав викладених в апеляційних скаргах.

Представник позивача заперечив проти апеляційних скарг. Посилається на те, що лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовне скасування судового рішення, що підтверджується Постановою ВеликоїПалати Верховного Суду у справі № 235/3619/15-ц від 21.03.2018 року. Безпідставні твердження ОСОБА_2 щодо невідповідності розміру пені вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки сфера дії вказаного закону поширюється виключно на підприємців. Крім того, твердження скаржника про те, що позивачем не доведено невиконання відповідачем вимог ПАТ «Родовід Банк» помилкові, оскільки обов'язкове направлення письмової вимоги іпотекодержателем до іпотекодавця передбачено лише в разі застосування позасудового врегулювання. В даному випадку ПАТ «Родовід Банк» як іпотекодержатель обрав спосіб захисту своїх порушених прав шляхом звернення до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто судове врегулювання.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ПАТ «Родовід Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у розмірі 18 447, 39 дол. США та 3 328 692, 56 грн. та звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Також просило стягнути судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3 654, 00 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 неналежним чином виконувались умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась відповідна заборгованість.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 зобов'язання з повернення кредиту згідно графіка та сплати відсотків не виконав, чим порушив умови кредитного договору. З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 04.09.2007 року, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку належні їй на праві власності нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 1), (колишня квартира № 1) загальною площею 43, 80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитним договором станом на 29.12.2015 року становить 18 447,39 дол. США, яка складається із: заборгованість за кредитом - 8 300 дол. США; прострочена заборгованість за кредитом - 7 353, 85 дол. США; заборгованість за процентами по кредиту - 211, 44 дол. США; прострочена заборгованість за процентами по кредиту - 2 582, 10 дол. США та 3 328 692, 56 грн., з яких: 3 311 679, 85 грн. - пеня; 17 012, 70 грн. - 3% річних, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Виходячи з положення ст.551 ЦК України, принципів розумності та справедливості судом зменшено розмір пені із 3 311 679, 85 грн. до 389 311, 25 грн.

Оскільки згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, суд дійшов висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 04.09.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід банк» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 77.2/СК-323.07.1, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит на споживчі цілі на загальну суму 50 000 дол. США.

Згідно п. 1.3. Кредитного договору процентна ставка за кредитом дорівнює 15% річних, яка змінена Додатковою угодою від 13.11.2008 року на 17% річних.

Термін повернення кредиту до 04 вересня 2017 року включно.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 04.09.2007 року, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку належні їй на праві власності нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 1), (колишня квартира № 1) загальною площею 43, 80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно пунктом 1.4 договору іпотеки, сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 98 500 дол. США, що на дату укладання договору еквівалентно 497 000 грн.

Пунктом 1.2.1 договору іпотеки визначено, що термін повернення кредиту до 04 вересня 2017 року включно.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зобов'язання з повернення кредиту згідно графіка та сплати відсотків не виконав, чим порушив умови кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитним договором станом на 29.12.2015 року становить 18 447,39 дол. США, яка складається із: заборгованість за кредитом - 8 300 дол. США; прострочена заборгованість за кредитом - 7 353, 85 дол. США; заборгованість за процентами по кредиту - 211, 44 дол. США; прострочена заборгованість за процентами по кредиту - 2 582, 10 дол. США та 3 328 692, 56 грн., з яких: 3 311 679, 85 грн. - пеня; 17 012, 70 грн. - 3% річних, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно дост. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами ч.1 ст.1050 ЦПК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йомувідповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, як то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що вимоги позивача про виконання кредитних зобов'язань в добровільному порядку відповідачами не виконані, що є підставою для стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки розмір пені за прострочення повернення кредиту значно перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд дійшов правильного виснову про зменшення розміру пені до розміру заборгованості по кредиту 15653, 85 дол. США.

Станом на дату винесення рішення офіційний курс гривні до дол. США становить 2487.0474. (15 653, 85 дол. США * 24.87= 389 311, 25 грн.).

Таким чином, оскільки судом зменшено розмір пені з 3 311 679, 85 грн. до 389 311, 25 грн., розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача задоволено в сумі 18 447, 39 дол. США, яка складається із: заборгованість за кредитом - 8 300 дол. США; прострочена заборгованість за кредитом - 7 353, 85 дол. США; заборгованість за процентами по кредиту - 211, 44 дол. США; прострочена заборгованість за процентами по кредиту - 2 582, 10 дол. США та 406 323, 95 грн., з яких: 389 311, 25 грн. - пеня; 17 012, 70 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Зобов'язання перед позивачем залишаються не виконаними, у зв'язку з чим Банк правомірно просить звернути стягнення на іпотечне майно.

Суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки за кредитним договором утворилась заборгованість, розмір якої доведено, то згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Викладене свідчить про наявність підстав на звернення стягнення банком на предмет іпотеки в рахунок задоволення своїх вимог за кредитним договором №77.2/СК-323.07.1 від 04.09.2007 року.

Відповідно до статей 590, 591 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» суд у своєму рішенні може встановити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів, або із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином і застосування судом процедури продажу іпотекодержателем предмета іпотеки у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» і продаж забезпеченого іпотекою майна з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження є встановленими законодавцем способами звернення стягнення на предмет іпотеки, кожен із яких суд застосовує, враховуючи характер спірних правовідносин сторін.

Якщо при ухваленні рішення, суд із частковим задоволенням позову застосує спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу його з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження, то у такому разі суд не виходить за межі заявлених позивачем позовних вимог, навіть у випадку, якщо стягувач просить звернути стягнення, шляхом продажу предмета іпотеки у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Так, у даному разі, позовною вимогою, яка визначає і предмет позову, є вимога про захист порушеного права іпотекодержателя, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тому суд може застосовувати будь-який із способів звернення стягнення, передбачених законодавцем у ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов правильного висновку прочасткове задоволення позову та звернення стягнення на користь ПАТ «Родовід банк» предмету іпотеки, якими є нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 1), (колишня квартира № 1) загальною площею 43, 80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу їх з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження за початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги щодо невірності проведеного позивачем розрахунку розміру пені колегія суддів не приймає до уваги.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечуючи проти розрахунку пені за період з 29 грудня 2014 року по 29 грудня 2015 року, наданого позивачем, відповідачі на спростування вказаного розміру пені не заявили клопотання про проведення судово - економічної експертизи для визначення розміру пені за кредитним договором, тобто доказів невірного розрахунку відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України суду не надали.

На вимогу апеляційного суду позивачем надано розрахунок пені за договором, який перевірено апеляційним судом та за яким сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за період з 29.12.2014 року по 29.12.2015 року становить 874 377,40 грн.

Виходячи із положень ч.3 ст.551 ЦК України судом зменшено пеню до 389 311,25 грн. до розміру заборгованості по тілу кредиту.

Тому вимоги щодо зменшення пені колегія суддів не приймає до уваги.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції ст.39 Закону України «Про іпотеку» та не зазначення в резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, колегія суддів не приймає до уваги враховуючи наступне.

Суд першої інстанції, встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, порушення обов'язків іпотекодавцем, дійшов вірного висновку про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження.

При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

У спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень,що узгоджується з висновком ВеликоїПалати Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц.

Згідно п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь - якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

В апеляційних скаргах відповідачі посилаються на розгляд справи судом за їх відсутності та їх неповідомлення належним чином про дату та час судового засідання.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо повідомлення відповідачів про день, час та місце розгляду справи на 28 січня 2016 року на 11 год. 00 хв. відповідно з вимогами закону, доводи апеляційної скарги про те, що справу розглянуто за відсутності відповідачів, які не були належним чином повідомлені про розгляд справи, є обґрунтованими.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказамита перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанціїв межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзивіна неї.

Апеляційним судом переглянуто справу за участі представника позивача, відповідача ОСОБА_1 та представника відповідачів.

Виходячи із встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального права, однак допущено порушення норм процесуального права, а саме розглянуто справу за відсутності неналежно повідомлених відповідачів, що призвело до порушення їх процесуальних прав передбачених законом.

Враховуючи вищевикладене рішення суду підлягає скасуванню як ухвалене з порушенням норм процесуального права, з ухваленням рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором №77.2/СК-323.07.1 від 04.09.2007 року в сумі 18 447, 39 дол. США та 406 323, 95 грн. та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №77.2/СК-323.07.1 від 04.09.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Родовід банк» та ОСОБА_2, в розмірі 18 447, 39 дол. США та 406 323, 95 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нежитлових приміщень, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Родовід банк» та ОСОБА_1, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 1), (колишня квартира № 1) загальною площею 43, 80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 січня 2016 року -скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк»(ЄДРПОУ 14349442, 04136, м. Київ, вул. Північно - Сирецька,1-3)заборгованість за кредитним договором №77.2/СК-323.07.1 від 04.09.2007 року в сумі 18 447, 39 дол. США та 406 323, 95 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №77.2/СК-323.07.1 від 04.09.2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Родовід банк» (ЄДРПОУ 14349442, 04136, м. Київ, вул. Північно - Сирецька,1-3) та ОСОБА_2 в розмірі 18 447, 39 дол. США та 406 323, 95 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нежитлових приміщень, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Родовід банк» та ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), а саме нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 1), (колишня квартира № 1) загальною площею 43, 80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» (ЄДРПОУ 14349442) судовий збір по 1827 грн. з кожного.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2018 року.

Головуючий Рубан С.М.

Судді Желепа О.В.

Іванченко М.М.