Справа № 133/2598/17

Провадження № 22-ц/801/328/2018

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сорока Д. В.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 рокуСправа № 133/2598/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах:

судді-доповідача Денишенко Т.О.,

суддів Рибчинського В.П., Голоти Л.О.,

за участі секретаря судового засідання Топольської В.О., скаржниці, позивачки ОСОБА_3, розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за по-зовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про

стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Козятинсь-кого міськрайонного суду Вінницької області від 01 жовтня 2018 року, ухвале-не в приміщенні суду в м. Козятині Вінницької області за головування судді Со-роки Д.В.,

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернулася у Козятинський міськрайон-ний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, посилаючись з урахуванням заяви про збіль-шення позовних вимог на наступні обставини. Позивачка є матір'ю малоліт-нього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач є батьком хлопчика, про що свідчить відповідний запис у свідоцтві про наро-дження дитини. Сторони у справі проживають окремо, не ведуть спільне госпо-дарство. ОСОБА_3 зверталася до відповідача з проханням матеріально під-тримувати сина, але крім обіцянок це не дало позитивних наслідків, позивачка сама утримує та виховує сина. За останній рік ОСОБА_4 не сплатив на утри-мання власної дитини жодної копійки. Рішенням Козятинського міськрайонно-го суду Вінницької області від 21 серпня 2017 року, залишеним без змін ухва-лою Апеляційного суду Вінницької області від 26 вересня 2017 року у справі № 133/745/17, провадження № 22-ц/772/2448/2017, з ОСОБА_4 на користь по-зивачки на утримання сина стягнуті аліменти у розмірі 1/4 частини усіх його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини від-повідного віку, починаючи з 27 квітня 2017 року і до повноліття хлопчика. Станом на 27 грудня 2017 року від ОСОБА_4 аліменти не надходили, не дивлячись на те, що виконавчий лист поданий на примусове виконання у Дар-ницький районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві і 02 листопада 2017 року від-крито виконавче провадження. Станом на 01 грудня 2017 року заборгованість по сплаті аліментів боржником ОСОБА_4 згідно виконавчого листа від 17 жовтня 2017 року № 133745/17, виданого Козятинським міськрайонним судом Вінницької області, становила 28569,12 гривень, що підтверджується розрахун-ком державного виконавця від 13 червня 2018 року № 5501284/24. За період з 27 квітня 2017 року по 01 січня 2018 року пеня становить 7948,31 гривень, які ОСОБА_3 просила стягнути на її користь з відповідача у справі ( а. с. 1-5, 120-123 ).

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стяг-нення пені за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, за період з 27 квітня 2017 року по 27 грудня 2017 року відмовлено. Судовий збір компенсований за рахунок держави в по-рядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( а. с. 186-192 ).

Не погоджуючись з ухваленим 01 жовтня 2018 року рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_3 оскаржує його в апеляційному порядку, про-сить скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове рішення про задо-волення її позовних вимог у повному обсязі. Скаржниця вважає оскаржуване рі-шення незаконним, необґрунтованим, ухваленим за неповного з'ясування об-ставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають зна-чення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповід-ності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржниця вказує на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо відсутності вини відповідача через відсутність цьому до-казів. ОСОБА_4 неналежним чином виконує покладений на нього обов'язок щодо утримання дитини, дії відповідача щодо оскарження рішення Козятинсь-кого міськрайонного суду Вінницької області від 21 серпня 2017 року про стяг-нення аліментів підтверджують його небажання утримувати сина, наслідком чого є наявна заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини. Тобто в даному випадку, відповідно до норм статті 196 СК України вона має право на стягнення пені у визначеній нею сумі внаслідок несвоєчасної виплати прису-джених аліментів з часу набуття рішенням суду законної сили. Однак суд пер-шої інстанції положення вказаної статті Кодексу не врахував, допустивши по-милкове застосування до спірних правовідносин норм статей 180-181, 187, 195 СК України, що стосуються стягнення аліментів. ОСОБА_3 вважає хибними висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, щодо не-обхідності сплати аліментів з моменту примусового виконання судового рішен-ня, вона звертає увагу на безпідставне порушення судом першої інстанції ро-зумних строків розгляду даної справи, незазначення в оскаржуваному рішенні скоригованого розрахунку пені за прострочення сплати аліментів та додатково зазначає, що постановою Апеляційного суду Вінницької області від 05 жовтня 2018 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного право-порушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП щодо нена-лежного виконання своїх батьківських обов'язків, однак докази щодо цієї об-ставини суду першої інстанції не подавалися, оскільки фактично були відсутні на час розгляду цієї справи судом першої інстанції ( а. с. 196-205 ).

03 грудня 2018 року до апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_4 на апеляційну скаргу ОСОБА_3, де зазначається про її безпідставність, надума-ність, необґрунтованість, викладення оціночними судженнями та припущення-ми. Відповідач стверджує про виникнення заборгованості зі сплати аліментів саме з вини позивачки та її особистих дій з відмови від добровільної сплати ним аліментів на утримання сина. Наявність вини відповідача у виникненні за-боргованості або неналежного виконання рішення суду щодо стягнення з нього аліментів не встановлена. Наразі ж заборгованість зі сплати аліментів цілком відсутня. ОСОБА_4 вважає, що суд першої інстанції належним чином, у пов-ному обсязі встановив та дослідив усі фактичні обставини справи, надав їм пра-вильну оцінку та дійшов висновків, які відповідають обставинам справи, пра-вильно застосувавши норми матеріального права, не допустивши порушень процесуального закону ( а. с. 215-227 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши в сукупності наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржува-ного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суд-дів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам, воно є правильним, об'єктивним, справедливим.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Хлопчик проживає з матір'ю, позивачкою у справі, що підтвер-джується свідоцтвом про народження дитини від 06 лютого 2015 року НОМЕР_1 ( а.с.6 ).

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 серпня 2017, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької об-ласті від 26 вересня 2017 року, з ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 квітня 2017 і до повноліття дитини ( а. с. 8-12 ).

Відповідно до звернень ОСОБА_4 до ОСОБА_3 від 04 та 30 червня 2017 року відповідач пропонував ОСОБА_3 укласти у письмовій формі та нотаріально посвідчити договір про добровільну сплату аліментів на дитину, тобто їхнього сина ОСОБА_5 ( а. с. 61, 62 ). 05 липня 2017 року ОСОБА_3 у власній відповіді на звернення батька дитини повідомила, що вона готова розглянути пропозицію про укладення договору про сплату аліментів на дитину лише після набрання законної сили рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області про стягнення аліментів та негайного виконання цього рішення в межах суми платежу за один місяць. Вона вказала, що не заперечує укласти у письмовій формі договір про добровільну сплату аліментів на дитину, але лише як додаткову сплату, тобто 1/4 частину з усіх видів доходу за рішен-ням Козятинського міськрайонного суду та ще 1/4 частку доходів за договором про сплату аліментів на дитину, що сумарно буде становити 1/2 частину з усіх доходів платника аліментів ( а. с. 63 ).

02 листопада 2017 року постановою старшого державного виконавця Дар-ницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 133/745/17, виданого 17 жовтня 2017 року Козятинським міськрайонним судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 алі-ментів на утримання сина ( а. с. 13-14 ). 18 грудня 2017 року державним вико-навцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пен-сію, стипендію та інші доходи боржника, копію якої направлено у бухгалтерію Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізни-ця» ( по місцю роботи ОСОБА_4 ) для виконання. 17 березня 2018 року до відділу ДВС надійшов звіт з бухгалтерії Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» про здійснені відрахування та виплати із заробітної плати боржника, відповідно до якого у січні 2018 року на рахунок ОСОБА_3 перераховано кошти у розмірі 7669,92 гривень, заборгованість станом на 01 лютого 2018 року становила 21553,19 гривні. Того ж дня держав-ним виконавцем на адресу боржника направлено лист про внесення останнього до Єдиного реєстру боржників. 19 березня 2018 року державним виконавцем винесені постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у пра-ві виїзду за межі України та тимчасового обмеження боржника у праві користу-вання вогнепальною мисливською, пневматичною та охолодженою зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гу-мовими чи аналогічним за своїми властивостями матеріальними нарядами не-смертельної дії, тимчасового обмеження боржника у праві полювання, винесено постанову про арешт майна боржника ( а. с. 126-128 ).

Згідно з повідомленням заступника директора Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» від 13 лютого 2018 року після надходження постанови дер-жавного виконавця локомотивне депо Київ-Пасажирський у примусовому по-рядку розпочало відрахування аліментів із заробітної плати ОСОБА_4 з пе-рерахуванням утриманих коштів позивачці ( а. с.87-88 ).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, ке-руючись нормами статті 196 СК України, Законом України «Про виконавче провадження», дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог у заявлених межах та відсутність правових підстав для їх задоволення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного су-ду повністю погоджується, оскільки вони є вірними, зробленими з урахуванням усіх фактичних обставин справи; суд правильно застосував до спірних право-відносин норми матеріального права, що їх регулюють, не порушив вимог про-цесуального законодавства.

Відповідно до частини першої статті 196 СК України у разі виникнення за-боргованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стяг-нення неустойки ( пені ) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Правило про стягнення неустойки ( пені ) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різ-ною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим міся-цем, у якому не проводилося стягнення.

Отже зобов'язання зі сплати аліментів має періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі части-ни першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд пови-нен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних пла-тежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені, виходячи із суми не-сплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником алі-ментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із простроче-них платежів та визначивши її загальну суму.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхов-ного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 14-37цс18.

Неустойка ( пеня ) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її зав-дання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту по-рушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'-язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це до-даткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встанов-лено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Згідно роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду Укра-їни від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сі-мейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки ( пені ) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті об-ставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, за змістом статті 196 СК України умовою виникнення в одер-жувача аліментів права на стягнення неустойки ( пені ) є вина у виникненні за-боргованості особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду. От-же саме позивачка повинна довести не лише факт наявності заборгованості зі сплати аліментів та її розмір, а й ту обставину, що заборгованість виникла з ви-ни особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.

Колегія суддів визнає правильним висновок суду першої інстанції про від-мову у стягненні пені за прострочення сплати аліментів ОСОБА_4 за ви-значений позивачкою період, оскільки ухвалюючи таке рішення, суд першої ін-станції обґрунтовано виходив з відсутності його вини у несплаті таких плате-жів.

Встановлено, що рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 серпня 2017, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 вересня 2017 року, з ОСОБА_4 стягнуто на ко-ристь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина, починаючи з 27 квітня 2017 і до повноліття дитини. Виконавче провадження з виконання цього судового рі-шення відкрите 02 листопада 2017 року.

18 грудня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про звер-нення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржни-ка, копію якої направлено до бухгалтерії Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» для виконання. Згідно листа заступ-ника начальника Головного територіального управління юстиції з питань дер-жавної виконавчої служби - начальника Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Че-пурного В.М. від 02 квітня 2018 року № Т-1697 до відділу ДВС 17 березня 2018 року з бухгалтерії Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укра-їнська залізниця» надійшов звіт про здійснення відрахування та виплати із заро-бітної плати боржника, відповідно до якого у січні 2018 року на рахунок пози-вачки перераховані кошти у розмірі 7669,92 гривень.

Тобто відсутність вини ОСОБА_4 у несплаті аліментів на утримання си-на за період з 27 квітня по 27 грудня 2017 року цілком підтверджується, спро-стовуючи таким чином доводи апеляційної скарги.

Щодо помилкового, на думку скаржниці, зазначення у мотивувальній части-ні оскаржуваного рішення норм статей 180, 181, 187, 195 СК України, слід на-голосити, що їх застосування в даному випадку апріорі не свідчить про по-милковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задо-волення позову. Правовою підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_8 є саме норми статті 196 СК України, які безпомилково застосовані су-дом першої інстанції при ухваленні судом оскаржуваного ОСОБА_3 рішен-ня.

Аргументуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_3 зазначає про встановлення обставин умисного ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов'язків, зокрема щодо сплати аліментів, окремим доказом чого є постанова Апеляційного суду Вінницької області від 05 жовтня 2018 року, якою закінче-ний розгляд справи про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопо-рушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП. Однак такі дово-ди також жодним чином не є передумовою встановлення вини відповідача у ви-никненні заборгованості по сплаті аліментів та не можуть бути беззаперечною підставою для задоволення вимог позивачки. Інші аргументи апеляційної скар-ги не спростовують правильний висновок суду першої інстанції та не дають підстав для скасування рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною прак-тикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуд-дя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлу-мачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різ-ною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду визнає доводи апеляційної скарги позивачки такими, що не заслуговують на увагу, вони не є достатніми, суттєвими для задоволення скарги. Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були поруше-ні норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального за-кону тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказа-ми, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в ме-жах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції зали-шає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матері-ального та процесуального права.

Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК Украї-ни, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволен-ня.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 жов-тня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складений 20 грудня 2018 року.

Суддя-доповідач: Т.О. Денишенко

Судді: В.П. Рибчинський

Л.О. Голота