ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді – Семененка Я.В.
судді – Дадим Ю.М., Божко Л.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2009 року у справі № 2а-1525/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді щодо зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії,-
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді, в якому просила:
відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів;
визнати дії Пенсійного фонду в м. Кіровограді неправомірними;
зобов’язати відповідача нарахувати на користь позивача щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 роки;
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що має статус «дитини війни», тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивача відповідач керувався положеннями нормативних актів, що на підставі Рішення Конституційного Суду України були визнані неконституційними, а тому застосуванню не підлягали.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2009 року адміністративний позов задоволено частково, а саме відновлено позивачу пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав; визнано дії відповідача щодо невиплати 30% від щомісячної соціальної допомоги, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язано відповідача зробити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 30% від щомісячної соціальної допомоги, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з вересня 2007 року до 01.01.2008 року, та з червня 2008 року по 31.12.2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач народився 1939 року та відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення та відповідною відміткою в ньому (а.с.4).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги за 2007 рік суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги ст..99КАС України, відповідно до якої адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2007 рік, подано до суду 28.04.2009р., тобто з пропуском встановлено строку звернення до суду.
У відповідності до ст. 100 КАС України пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії» рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980р.).
Представник відповідача, подав до суду заперечення на адміністративний позов в якій наполягав на відмові у задоволенні позову, в тому числі, і з підстав пропуску позивачем річного строку звернення до суду (а.с.14).
Вказані доводи представника відповідача залишені судом першої інстанції поза увагою.
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду з позовом про захист порушених прав позивач посилався на те, що про факт порушення його прав йому стало відомо лише після висвітлення таких фактів у засобах масової інформації. Інших поважних причин пропуску строку для звернення до суду позивачем не наведено.
Колегія суддів вважає, що наведені причини пропуску процесуального строку не можливо визнати поважним, оскільки будь-які об’єктивні чи суб’єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.
За таких обставин, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (28.04.2009р.) та огляду на те, що відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з вересня 2007 року по 01.01.2008р. - скасувати, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок підвищення до його пенсії як «дитині війни» за 2008 роки але, разом з тим, суд І інстанції неправильно визначив період починаючи з якого необхідно зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії, а саме з червня 2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.14 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії «дітям війни», були визнанні неконституційними та втратили чинність з дня прийняття вказаного рішення.
Отже, Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді повинно було провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачу згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22 травня 2008 року, та сплатити на його користь заборгованість з цих виплат.
Проте, Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді будь-яких дій з цього приводу не здійснювало.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов’язання Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 22 травня 2008 року.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків ( справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).
Таким чином, з огляду на викладене, при розгляді позову судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись п. 3 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді задовольнити частково.
Скасувати постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2009 року та прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді в не нарахуванні та невиплаті 30% від щомісячної соціальної допомоги, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням 30% від щомісячної соціальної допомоги, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.
Головуючий: Я.В. Семененко
Судді: Ю.М. Дадим
Л.А. Божко