КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1        

Справа № 520/5682/18

Провадження № 2/520/4668/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

       головуючого – судді Петренка В.С.,

       за участю секретаря – Шевчук В.О.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк», Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу»

про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2018року ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк», Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», в якій просить суд скасувати право власності на квартиру №81 в корпусі 5 у будинку №10 по проспекту Героїв Небесної Сотні в місті Одесі, зареєстроване за Публічним акціонерним товариством «УкрСоцбанк», номер запису про право власності: 25849292.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 03 грудня 2007 року між нею - ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», назву якого в подальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», було укладено договір кредиту №2007/24-24/218, відповідно до умов якого, їй надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти в сумі 40 000,00доларів США, кінцевою датою повернення кредиту є 02 грудня 2022року.

В забезпечення виконання кредитного договору, як зазначає позивач, між нею - ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», назву якого в подальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», 03.12.2007року було укладено договір іпотеки, предметом якого є трьохкімнатна квартиру, загальною площею 70,7 кв.м., житловою площею 40,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Україна, м. Одеса, проспект Жукова Маршала (зараз ОСОБА_3 Сотні)АДРЕСА_1, в якій, окрім неї, зареєстровані та постійно мешкають її неповнолітні діти, а саме:ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач зазначає, що 05 травня 2018 року їй на телефон зателефонувала раніше невідома особа, яка повідомила, що право власності на квартиру переоформлено на банк, і вона вже не є власницею квартири, а 08 травня 2018 року інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно їй стало відомо, що 17.04.2018 року реєстратором ОСОБА_6 Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» було перереєстровано право власності на квартиру, яка їй належала - номер запису про право власності: 25849292.

Зазначені дії реєстратора позивач вважає неправомірними, оскільки будь-якого повідомлення по перереєстрацію права власності йому не надходило, рішення про державну реєстрацію прийнято реєстратором без підтвердження фактів укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, без підтвердження завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги та повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог кредитора, а також без вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідачами не були дотримані положення Закону України «Про іпотеку», оскільки не перевірено отримання іпотекодавцями іпотечної вимог, а також зазначені дії не відповідають положенням Закону України «Про мораторій», оскільки майно, на яке було звернуто стягнення кредитором в позасудовому порядку було придбано за кредитні кошти, отримані в іноземній валюті, це є єдиним житлом позивача і його розмір не перевищує, встановленого законом розміру загальної площі.

Також, у наданих письмових поясненнях позивач вказала про те, що відповідач фактично здійснив позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності поза межами позовної давності, що свідчить про неправомірність такого набуття і позбавлення її можливості здійснити захист свого порушеного права.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 звернулася до суду з відповідним позовом про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 16.05.2018року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк», Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16.05.2018року було частково задоволено заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру №81 в корпусі 5 у будинку №10 по проспекту Героїв Небесної Сотні в місті Одесі, до розгляду справи по суті. Заборонено виселення осіб, що зареєстровані та проживають в квартирі №81 в корпусі 5 у будинку №10 по проспекту Героїв Небесної Сотні в місті Одесі. В решті вимог заяви відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.08.2018року було витребувано з Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» належним чином завірені копії документів, які стали підставою для перереєстрації права власності на квартиру №81 в корпусі 5 у будинку №10 по проспекту Маршала Жукова (на даний час проспект Героїв Небесної Сотні) в місті ОСОБА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк» від 17.04.2018року, номер запису про право власності: 25849292. Витребувано з Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» Чернігівська дирекція докази реєстрації поштового відправлення на ім’я ОСОБА_2 за №1400035379863 від 15.09.2017року, та відомості про отримання поштового відправлення на ім’я ОСОБА_2 за №1400035379863 від 15.09.2017року.

У підготовочому засіданні 28.08.2018року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Також, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.08.2018року було витребувано у Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк» належним чином завірену копію кредитної справи ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1) номер кредитного договору №2007/24-24/218 від 03.12.2007року. Витребувано у Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» належним чином завірену копію реєстраційної справи та всі документи, що стали підставою для реєстрації права власності на квартиру №81 в корпусі 5 у будинку №10 по проспекту Героїв Небесної Сотні (колишній проспект Маршала Жукова) в місті ОСОБА_1.

У судове засідання 13.12.2018року позивач не з’явилась, однак її представник надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, а також вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк» про час та місце підготовчих та судових засідань повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні у матеріалах справи, у підготовчі та судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Крім того, представник Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк» неодноразово надсилав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, що також свідчить про те, що представнику відповідача відомо про розгляд вказаної справи.

Представник відповідача - Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» про час та місце підготовчих та судових засідань також повідомлявся належним чином, у підготовчі та судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 03.12.2007року між АКБ СР «Укрсоцбанк», назву якого в подальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2007/24-24/218, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 40 000, 00доларів США зі сплатою 12,5% річних та наступними порядком погашення суми основної заборгованості: з січня 2007року по листопад 2022року щомісячно до 10 числа рівними частками по 222,22 доларів США; в грудні 2022року – 222,62долари США, з кінцевим терміном повернення 02 грудня 2022року, на умовах, визначених цим договором.

У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 03.12.2007року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір відповідно до умов якого, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов’язань за договором кредиту №2007/24-24/218 від 03 грудня 2007року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру, загальною площею 70,7кв.м., житловою площею 40,2кв.м., що знаходиться за адресою: Україна, місто Одеса, проспект Жукова маршала, будинок №10, корпус №5, квартира №81, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідченого ОСОБА_9 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 03 грудня 2007року за реєстровим №2579, та зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів 03 грудня 2007року за №2537695.

Відповідно до п.п. 4.1.- 4.4. договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов’язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодавець в будь-який час до моменту реалізації предмета іпотеки має право припинити звернення на нього стягнення шляхом повного виконання забезпечених іпотекою зобов'язань. Після прийняття рішення про звернення стягнення на Предмет іпотеки, з метою забезпечення його належного господарського використання згідно з його цільовим призначенням, а також отримання доходів, Предмет іпотеки передається іпотекодержателю, або третій особі за погодженням між іпотекодавцем та іпотекодержателем, в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Договором. Управління предметом іпотеки відповідно до цього пункту може здійснюватись, зокрема, шляхом його передачі в найом (оренду), лізинг, інше платне користування тощо.

П. 4.5. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

на підставі рішення суду; або

на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України „Про іпотеку”; або

шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України „Про іпотеку”; або

шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”.

П.п. 4.6.-4.7. договору іпотеки передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація Предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме:

шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України „Про іпотеку”; або

або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до п. 6.2. договору іпотеки усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур’єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв’язку одержувача.

Крім того, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 08.05.2018року вбачається, що право власності на іпотечну квартиру, яка розташована за адресою: місто Одеса, проспект Жукова маршала (на даний час проспект ОСОБА_3 Сотні), будинок №10, корпус №5, квартира №81, було зареєстровано за ПАТ «УкрСоцбанк» шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Реєстрація квартири була здійснена державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_6 17.04.2018, запис про право власності №25849292, підстава виникнення права власності: іпотечний договір, серія та номер: 2581, виданий 03.12.2007, видавник: Приватний нотаріус ОСОБА_9; повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 14.092017, видавник: ПАТ «УкрСоцбанк»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 1400035379863, виданий 15.09.2017, видавник: Укрпошта. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40771516 від 23.04.2018року ОСОБА_6, Комунальне підприємство «Реєстрація нерухомості та бізнесу», Одеська обл.

Спірні відносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004  № 1952-IV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про іпотеку» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127   та Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державній реєстрації прав підлягають:

1) право власності;

2) речові права, похідні від права власності:

право користування (сервітут);

право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

право господарського відання;

право оперативного управління;

право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки;

право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;

іпотека;

право довірчої власності;

інші речові права відповідно до закону;

3) право власності на об’єкт незавершеного будівництва;

4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  до повноважень суб’єктів державної реєстрації прав належить: забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ. Зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Акредитовані суб’єкти можуть здійснювати визначені у частині першій цієї статті повноваження в повному обсязі або здійснювати їх виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі договору з суб’єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом.

Частина 1 та частина 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, ч.ч.1-5 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства. Заява на проведення реєстраційних дій в електронній формі подається за умови ідентифікації заявника (фізичної або юридичної особи) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи. Про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об’єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву. Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об’єкта нерухомого майна про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.  Заява про державну реєстрацію прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва одночасно з завершенням такої дії обов’язково формується та реєструється нотаріусом, яким вчинено таку дію. Заява про проведення реєстраційних дій не приймається за відсутності документа, що підтверджує оплату послуг, та у разі внесення відповідної плати не в повному обсязі. У разі подання заяви про проведення реєстраційних дій у паперовій формі така заява формується, реєструється у базі даних заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється власним підписом заявника. З оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим частини першої цієї статті, поданих для проведення реєстраційних дій, виготовляються електронні копії шляхом сканування, що долучаються до заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав проводиться в порядку черговості їх надходження.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Між тим, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких, державний реєстратор може відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме:

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч.2 ст. 24 Закону).

Правовими положеннями ч.5 ст. 24 Закону, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Аналіз зазначених правових положень дає підстави для висновку, що в межах спірних правовідносин необхідно встановити наявність підстав для проведення державної реєстрації прав та внесення запису про державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за Публічним акціонерним товариством «УкрCоцбанк»,.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку»  іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч.1 ст. 3 вищезазначеного Закону, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127, для державної реєстрації права власності  на  підставі  договору  іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом  набуття права власності  на предмет  іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень,  надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує  наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не заз начений у відповідній письмовій вимозі;

3) застав на (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження май на,  накладеної нотаріусом під час посвідчення  договору  іпотеки,  на  підставі якого  набувається право власності  на предмет  іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації  іпотеки інших речових прав, у тому числі  іпотеки,  на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Так, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25.12.2008 року №800-VI, норми ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

При цьому, відповідно до положень ст. 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення змін до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

П. 4.5.3. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України „Про іпотеку”.

Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку, умовами договору іпотеки прямо передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України „Про іпотеку”, що, за своїми правовими наслідками, прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до п. 6.2. договору іпотеки усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур’єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв’язку одержувача.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів щодо направлення іпотекодержателем іпотечної вимоги іпотекодавцю щодо усунення порушень кредитного договору та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, яка повинна була бути надана державному реєстратору при здійсненні реєстрації права власності.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 08.05.2018року вбачається, що однією з підстав виникнення права власності є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 1400035379863, виданий 15.09.2017, видавник: Укрпошта.

Однак, матеріали справи, як і копії витребуваних судом матеріалів кредитної справи, не містять відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 1400035379863, виданий 15.09.2017, видавник: Укрпошта.

А, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, листом від 17.09.2018року за №32-05-1173/П-31909 ПАТ «Укрпошта» Філія Чернігівська дирекція повідомила про те, що надати інформацію про приймання до пересилання поштового відправлення у 2017році № 1400035379863 немає можливості, так як згідно даних пошукової системи: дані про відправлення за номером 1400035379863 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У свою чергу, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Тому, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з п. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, тому є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

При цьому, положеннями цього Закону не встановлено, що іпотека припиняється, а лише передбачено заборону примусового стягнення нерухомого житлового майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16     вересня 2015 року.

Таким чином, суд вказує на те, що положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлена загальна заборона примусового стягнення такого майна без згоди власника, незалежно від суб'єкта, який здійснює таке стягнення.

Також суд зазначає про те, що Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» здійснило звернення стягнення на предмет іпотеки поза межами позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність –  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що строк позовної давності сплив і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частинами першою, п’ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Згідно з пунктом 4.5. кредитного договору, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених п.п. 3.3.7., 3.3.8. цього договору, протягом більше, на 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. 

Таким чином, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Зі змісту копії кредитної справи вбачається, що у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, двічі надіславши лист – повідомлення від 24.07.2009року №24-42/96-2539 про наявність несплаченого чергового платежу за кредитом та/або процентів, та лист – претензію від 25.08.2009 №24-42/96-2540 про наявність несплачених чергових платежів за кредитом та/або процентів та вже припинення терміну дії кредитного договору.

Отже, пред'явивши вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені,  кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після одержання такої вимоги.

Пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України по справі 6-23цс13 закріплено, що пункт 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою частиною 11 статті 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Банк скористався правом на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки у квітні 2018 року, тобто здійснив позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності поза межами позовної давності, що свідчить про неправомірність такого набуття.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про відсутність належних доказів на підтвердження прав ПАТ «УкрСоцбанк» та, відповідно, про відсутність правових підстав для прийняття рішення про реєстрацію права власності та проведення відповідних реєстраційних дій.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування права власності на квартиру №81 в корпусі 5 у будинку №10 по проспекту Героїв Небесної Сотні в місті Одесі, зареєстроване за Публічним акціонерним товариством «УкрСоцбанк», номер запису про право власності: 25849292, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн. в рівних частинах.

У зв’язку з перебуванням судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. у відрядженні, повний текст рішення складено 22.12.2018року.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-282ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк», Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно – задовольнити.

Скасувати право власності на квартиру №81 в корпусі 5 у будинку №10 по проспекту Героїв Небесної Сотні (колишній проспект Маршала Жукова) в місті ОСОБА_1, зареєстроване за Публічним акціонерним товариством «УкрСоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, номер запису про право власності: 25849292.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019) на користь ОСОБА_2 (13.11.1974року народження, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 65121, АДРЕСА_2) витрати по сплаті судового збору у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» (місцезнаходження: 49000, м. Київ, площа ОСОБА_10, будинок 1, офіс 248, код ЄДРПОУ 41325472) на користь ОСОБА_2 (13.11.1974року народження, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 65121, АДРЕСА_2) витрати по сплаті судового збору у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою складення судового рішення є 22 грудня 2018 року.

Суддя                                                        Петренко В. С.