ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-5471/11 Номер провадження 22-ц/814/740/18Головуючий у 1-й інстанції Материнко  М.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Дряниці Ю.В., Бондаревської С.М.

імена (найменування) сторін:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави, постановлену 11 серпня 2011 року в приміщені суду в м. Полтава у складі судді Материнко М.О.

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом.

Разом з позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» подано заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження в межах суми стягнення та обмежити ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов‘язань.

В обґрунтування заявлених вимог вказувало, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2011 року заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову задоволено частково.

Обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов‘язань.

Іншою ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2011 року заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно в межах суми 17 671,54 грн. Заборонено ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії по відчуженню зазначеного майна.

Не погодившись із ухвалою місцевого суду про забезпечення позову шляхом обмеження боржника у праві виїзду за межі України, її в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4, просив скасувати її, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Вказував, що редакцією чинного на час постановлення оскаржуваної ухвали ЦПК України та спеціальним законодавством не визначалось право суду на обмеження особи у праві виїзду за межі України в порядку забезпечення позову.

Ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2011 року про забезпечення позову шляхом арешту майна (а.с. 26) апелянтом не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, у редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали, позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам; встановленням обов'язку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об'єктів права інтелектуальної власності, правомірність використання (розміщення) яких у мережі Інтернет є предметом спору.

Отже, чинне на час постановлення оскаржуваної ухвали процесуальне законодавство не визначало такого способу забезпечення позову, як обмеження особи у праві виїзду за межі України.

Окрім того, згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"

Пунктом 2 ч. 1 ст. 6 вказаного закону передбачено можливість тимчасового обмеження у виїзді з України, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші неврегульовані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

За змістом цього пункту можливість обмеження у виїзді не пов'язується з розглядом цивільних справ, а передбачається така можливість для громадян суб'єктів цивільних відносин, які мають неврегульовані відносини до судового розгляду.

Вирішення судами питання про обмеження у виїзді за межі України на час постановлення оскаржуваної ухвали було можливе тільки у порядку, визначеному ст. 377-1 ЦПК України, та за поданням державного виконавця на підставі п. 18 ст. 11 Закону № 606-XIV у зв'язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні (п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII).

Місцевим судом вказані вимоги чинного, на час постановлення ухвали, законодавства не були взяті до уваги.

Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ним було постановлено помилкову ухвалу про обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для її скасування та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 367 ч. 1, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2011 року скасувати та постановити нову ухвалу.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову шляхом обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов‘язань – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий:                                                        О.Ю. Кузнєцова

Судді                                                                        Ю.В. Дряниця

                                                                       ОСОБА_5