УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

                                                                               Справа № 671/1956/17

Провадження № 22-ц/4820/501/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Хмельницького апеляційного суду

в складі: головуючого судді – Гринчука Р.С.,

суддів: Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар – Чебан О.М.,

       розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області, Волочиської міської об’єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради Хмельницької області, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування з апеляційною скаргою Волочиської міської об’єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради Хмельницької області на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2018 року, суддя Бабій О.М.,

встановила:

       В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області, Волочиської міської об’єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради Хмельницької області, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання права на земельну частку (пай) розміром 2,46 умовних кадастрових гектара із земель колективної власності колишнього КСП «Нива» с. Користова Волочиського району Хмельницької області в порядку спадкування за законом.

       На обґрунтування вимог позивач зазначив, що його баба, ОСОБА_2, яка померла 08.01.1996 року, за життя була членом колгоспу «Імені Кагановича», пізніше перейменованого у колгосп «Зоря комунізму», правонаступником якого є КСП «Нива», однак її помилково за життя не було включено до списку громадян – членів КСП, який є додатком до Державного акта та не було видано сертифікат на право на земельну частку (пай).

       Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла його матір, ОСОБА_3, яка померла 01.04.2017 року.

       Після смерті матері він, як єдиний спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину, однак оформити своє право на земельну частку (пай) не має можливості, оскільки його баба за життя не отримала сертифікат на право на зем6ельну частку (пай).

       Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 7 вересня 2018 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміром 2,46 умовних кадастрових гектари з колективної власності КСП «Нива» с. Користова Волочиського району Хмельницької області. В задоволенні вимог до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовлено.

       В апеляційній скарзі Волочиська міська об’єднана територіальна громада в особі Волочиської міської ради Хмельницької області (далі – міська рада) просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким у задоволенні позову відмовити.

       В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи. Зокрема, справа не місить об’єктивних даних того, що ОСОБА_2 на момент розпаювання землі була членом КСП «Нива» і мала права на земельний пай; оскільки на дату відкриття спадщини баба позивача не набула права на земельну частку (пай), тому це право не увійшло до спадкової маси і не було успадковано матір’ю ОСОБА_1, ОСОБА_3, і, відповідно не могло бути предметом спадкування після її смерті; міська рада не є належним відповідачем у справі, оскільки не має повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, яка не перебуває в комунальній власності Волочиської міської ОТГ; суд безпідставно вказав на те, що позовна давність в даному випадку не сплила, оскільки перебіг позовної давності розпочався з дати реєстрації Державного акту 11.09.1995 року, і на дату звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду строк позовної давності закінчився. Крім того, міська рада не була повідомлена про судове засідання, в якому було ухвалено спірне рішення, чим порушено її право на участь в судовому засіданні.

       Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

       Судом встановлено, що 12.01.1996 року померла баба позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 в с. Користова Волочиського району Хмельницької області.

       Після її смерті відкрилася спадщина за законом, яку прийняла дочка ОСОБА_2, матір ОСОБА_1, ОСОБА_3, яка померла 03.04.2017 року.

       Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син, ОСОБА_1

       11.09.1995 року КСП «Нива» було видано державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ041 на підставі рішення Користовецької сільської ради Волочиського району №3 від 24.05.1995 року. ОСОБА_2 не була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), який є додатком до державного акту.

       Вказані обставини підтверджені доказами, які містяться в справі та не оспорюються сторонами.

       Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2, остання, як член колгоспу, мала право на земельну частку (пай), однак помилково не була включена до списку осіб, які мають право на отримання паю, тому позивач, як особа, яка є єдиними спадкоємцем померлої матері, яка, в свою чергу, прийняла спадщину після смерті баби, має право на пай в порядку спадкування за законом.

       Однак такий висновок суду є помилковим з огляду на наступне.

       Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

       Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

       Пунктом 24 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року, №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коди з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

       Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа.

       Згідно роз’яснень, наданих в п. 11 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року, №7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що засвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід враховувати, що згідно з п. 17 Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001 року сертифікати на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власником таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

       Відповідно до положень ч.ч. 9, 10 ст. 5 ЗК України 1990 року, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

       Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

       За ч.ч. 6, 7 ст. 6 ЗК України 1990 року, при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

       Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

       Частина 2 статті 23 ЗК України 1990 року визначила, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

       Пунктом 1 Указу Президента від 08.08.1995 року, № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі – Указ) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

       Відповідно до п. 2 Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

       Згідно ст. 9 ЦК Української РСР, здатність мати цивільні права і обов’язки (цивільна правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами ОСОБА_4 РСР та інших союзних республік. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.

       Право на земельну ділянку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку,Ю доданого до цього акта.

       Тобто, для набуття права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства особа повинна бути членом такого підприємства та мати необхідний обсяг правоздатності на день видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю, і, відповідно, для спадкування такого права воно має існувати у спадкодавця на день відкриття спадщини.

       Відповідно до ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку і виконують його статут.

       Справа не містить доказів, які вказують на те, що баба позивача ОСОБА_1 на момент передачі Державного акта на право колективної власності на землю КСП «Нива» 11.09.1995 року була членом вказаного колективного сільськогосподарського підприємства.

       Матеріли справи, на які суд послався як на докази, які підтверджують цю обставину, про це не свідчать.

       Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Частиною 1 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

       Як вбачається з архівної довідки Волочиського трудового архіву Хмельницької області №01-18/119 від 06.10.2017 року, в книгах обліку колгоспника колгоспу ім. Кагановича с. Користова Волочиського району ОСОБА_2 обліковувалася з січня 1946 року по квітень 1960 року, за цей період їй було нараховано трудодні.

       Відповідно до пенсійного посвідчення члена колгоспу №806/801512, виданого 17.02.1972 року, ОСОБА_2 було призначено пенсію по старості як члену колгоспу.

       Однак ці матеріали не дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_2 станом на 11.09.1995 року була членом КСП «Нива» с. Користова Волочиського району.

       Та обставина, що ОСОБА_2 працювала в колгоспі «Імені Кагановича» с. Користова Волочиського району, який в 1953 році було перейменовано в колгосп «Зоря комунізму», не може бути доказом її членства в КСП «Нива».

       Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, оскільки баба позивача ОСОБА_2 за життя не набула права на земельну частку (пай), тому і ОСОБА_1 не набув права на цей пай в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері, ОСОБА_3

       У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з урахуванням повного задоволення апеляційної скарги та відмови у задоволенні позову, з ОСОБА_1 на користь Волочиської міської об’єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради Хмельницької області підлягає стягнення 960 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

       Апеляційну скаргу Волочиської міської об’єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради Хмельницької області задовольнити.

       Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

       В задоволенні позову ОСОБА_1 до Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області, Волочиської міської об’єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради Хмельницької області, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування відмовити.

       Стягнути з ОСОБА_1 на користь Волочиської міської об’єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради Хмельницької області 960 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 22.12.2018 року.

Головуючий Судді: