ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а їн и

20 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 804/4054/17

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді  Кругового О.О. (доповідач),

                               суддів:  Шлай А.В., Прокопчук Т.С.,     

за участю секретаря судового засідання  Іотової А.О.

за участю:

          представника позивача: ОСОБА_1,

          представника відповідача: ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 року (суддя суду першої інстанції ОСОБА_3А.) прийняту у письмовому провадженні в м.Дніпро, у справі  за позовом  Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання  протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,-

в с т а н о в и в :

          Приватне акціонерне товариство «Криворіжіндустрбуд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2017 року № НОМЕР_1 в частині збільшення ПАТ «Криворіжіндустрбуд» суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2 125 000 грн., в тому числі: за податковими зобов’язаннями у розмірі 1700 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 425 000 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2017 року № НОМЕР_2, відповідно до якого ПАТ «Криворіжіндустрбуд» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 825 285 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 412 642, 50 грн.

          В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання послуг у ТОВ «Санділ», ТОВ «Астон Інком» ТОВ «Лара груп» є хибними та необґрунтованими. Доводи ревізора-інспектора мають характер припущень. Натомість, реальність господарської операції ПрАТ «Криворіжіндустрбуд» з ТОВ «Санділ», ТОВ «Астон Інком» ТОВ «Лара груп» підтверджена належними первинними документами, у зв’язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.03.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 13.03.2017 року № НОМЕР_1, в частині збільшення ПАТ «Криворіжіндустрбуд» суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2 125 000 грн., в тому числі: за податковими зобов’язаннями у розмірі 1700 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 425 000 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.03.2017 року                                № НОМЕР_2, відповідно до якого ПАТ «Криворіжіндустрбуд» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 825 285 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 412 642, 50 грн.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволені адміністративного позову.

          Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що первинні документи, складені для оформлення господарських відносин з ТОВ «Санділ», ТОВ «Астон Інком» та ТОВ «Лара Груп» не можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку зазначених операцій, оскільки реальність господарських відносин з вказаними контрагентами відсутня.

          Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Так, при здійсненні господарських операцій позивачем було дотримано вимоги податкового законодавства, сам по собі факт порушення кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача не є доказом порушення норм Закону позивачем. Факт здійснення господарських операцій та правомірність їх відображення у податковій звітності підтверджується первинними документами, складеними під час проведення вказаної господарської діяльності позивачем.

          Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Криворіжіндустрбуд».

          Представник позивача в судовому засіданні  заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 19.12.2016 року по 06.02.2017 року  посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області  було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Криворіжіндустрбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.01.2014 р. по 30.09.2016 р., за наслідками якої складено акт від 13.02.2016 року №585/04-36-14-03/01239186.

Перевіркою встановлено, зокрема такі порушення:

1 п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України №2755/VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року всього у сумі 1725285 грн., у тому числі: рік 2014 – 1725285грн.;

2 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України №2755/VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року всього на суму 2   707   676 грн. у т.ч.: квітень 2014 року – 2367 грн.; липень 2014 року – 1001626грн.; листопад 2014 року – 500000 грн.; грудень 2014 року – 1200000 грн.; січень 2015 року – 2516грн.; лютий 2016 року – 1167 грн..

На підставі висновків перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято: 1) податкове повідомлення – рішення від 13.03.2017 року №0002621403, яким ПАТ «Криворіжіндустрбуд» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього на суму 2380173.75 грн., в тому числі за основним платежем 1   904   139 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 476   034.75 грн.; 2) податкове повідомлення – рішення від 13.03.2017 року №0002631403, яким ПАТ «Криворіжіндустрбуд» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на суму 1237927.50 грн., в тому числі за основним платежем 825   285 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 412   642.50 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень – рішень від 13.03.2017 року №0002621403 та №0002631403.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що  реальність здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами. Також, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються висновки податкового органу про порушення позивача приписів ПК України, вказане, на думку суду, є достатньою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень – рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту   138.1   ст.   138 ПК   (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього   Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у   статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених   розділом II цього Кодексу   ( абзац перший пункту 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту   139.1   ст.   139 ПК   до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать, що між ПАТ «Криворіжіндустрбуд» (Замовник) та ТОВ «Лара Груп» (Виконавець) були укладені договори про надання послуг від 28.11.2014 року № 2811, від 28.11.2014 року № 2812, від 28.11.2014 року № 2813, відповідно до яких виконавець приймає на себе зобов’язання про надання замовнику послуг з виготовлення бетону.

На виконання вищезазначених договорів позивачем були надані: рахунки-фактури; податкові накладні; акти виконаних робіт; журнал ордер по бухгалтерському рахунку 6852 «розрахунку з іншими кредиторами»; акт прийому-передачі векселів. Погашення векселів проведено в перевіряємому періоді по бухгалтерському обліку по рахункам Д-т 511, К-т 733, Д-т 6852, К-т 311.

Послуги з виготовлення бетону були включені до акту виконаних робіт по контракту від 05.50.2010 року № 725.

Детальний опис вищезазначених документів міститься в Додатку 5 до акту перевірки.

Також, між ПАТ «Криворіжіндустрбуд» (Замовник) та ТОВ «Санділ» (Виконавець) були укладені договори про надання послуг від 31.10.2014 року № 54/11-14, № 55/11-14, № 56/11-14, відповідно до яких виконавець приймає на себе зобов’язання про надання замовнику послуг зі строкового платного користування опалубкою.

На виконання вищезазначених договорів позивачем були надані: рахунки-фактури; податкові накладні; акти виконаних робіт; журнал ордер по бухгалтерському рахунку 6852 «розрахунку з іншими кредиторами».

Детальний опис вищезазначених документів міститься в Додатку 5 до акту перевірки.

Також, між ПАТ «Криворіжіндустрбуд» (Замовник) та ТОВ «Санділ» (Виконавець) були укладені договори про надання послуг від 28.11.2014 року № 14/54, № 14/55, № 14/56, відповідно до яких виконавець приймає на себе зобов’язання про надання замовнику послуг з виготовлення бетону.

На виконання вищезазначених договорів позивачем були надані: рахунки-фактури; податкові накладні; акти виконаних робіт; журнал ордер по бухгалтерському рахунку 6852 «розрахунку з іншими кредиторами»; акт прийому-передачі векселів. Погашення векселів проведено в перевіряємому періоді по бухгалтерському обліку по рахункам Д-т 511, К-т 733, Д-т 6852, К-т 311.

Послуги з виготовлення бетону були включені до акту виконаних робіт по контракту від 05.50.2010 року № 725.

Детальний опис вищезазначених документів міститься в Додатку 5 до акту перевірки.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

          У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій,  первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на їх відповідність вимогам Закону.

Як вірно зазначив суд першої інстанції контролюючий орган не зазначає, що надані під час перевірки акти виконаних робіт оформлені з порушенням   ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні», як і не зазначає про будь-які недоліки в оформленні документів, наданих під час перевірки.

У звязку з чим, суд зазначає, що ПАТ «Криворіжіндустрбуд» під час перевірки були надані належним чином оформлені документи.

Ненадання позивачем ТТН до перевірки не може свідчити про відсутність реального характеру здійснення господарських операцій, оскільки ТТН не є документом бухгалтерского первинного обліку, що фіксує здійснення господарської операції.  

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що фактично підставою для висновку про порушення позивачем приписів ПК України послугувала інформація, наявна у податкового органу, щодо:

- ТОВ «Санділ», яке  внесено до Реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва АІС «Податковий блок» з ознакою «зареєстровано (перереєстровано) в органах держреєстрації з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність». Також, порушено криміальне провадження №32014100020000093 від 07.10.2014 року, в рамках якого проведено почеркознавчу екпертизу, висновок екперта №111 від 17.02.2015 року, згідно з яким записи в реєстраційних та установчих документах виконано не гр. ОСОБА_4, а іншою особою.  

- ТОВ «Лара Груп», яке внесено до Реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва АІС «Податковий блок» з ознакою «зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово – господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників». Наявна інформація про смерть посадової особи ОСОБА_5 (згідно з довідкою відділу реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову гр. ОСОБА_5 помер 13.08.2013 року).

- ТОВ «Астон Інком», яке внесено до  Реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва АІС «Податковий блок» з ознакою «зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність». Порушено кримінальне провадження №32014100020000093 від 07.10.2014 року, в рамках якого проведено почеркознавчу екпертизу, висновок екперта 112 від 17.02.2015 року, згідно з яким підписи в реєстраційних та установчих документах виконано не гр. ОСОБА_6, а іншою особою, а також відібрано пояснення гр. ОСОБА_6І, про його непричетність до господарської діяльності підприємства.

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність самої лише інформації в електронних системах податкового органу не може бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

У відповідності до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах І ««Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), а саме: «… коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відтак, наявність у податкового органу інформації, яка може свідчити про порушення третіми особами податкової дисципліни, не може вказувати на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту, за відсутності у податкового органу доказів участі платника в таких зловживаннях.

Більш того, з метою з’ясування обставин, щодо відкритих кримінальних проваджень, пояснень посадових осіб контрагентів позивача, факту смерті гр. ОСОБА_5, на які податковий орган посилається як на підставу для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень, судом апеляційної інстанції ухвалою від 05.12.2018 року було витребувано у ГУ ДФС у Дніпропетровській області окази та їх документальне підтвердження стосовно: стану кримінального провадження № 320141000200000093 від 07.10.2014 року, а в разі наявності копію вироку або іншого          судового рішення у відношенні винних осіб по вказаному кримінальному провадженню; завірені належним чином копії документів по вказаному кримінальному провадженню, зокрема пояснень громадянина ОСОБА_4 та громадянина ОСОБА_6; смерті ОСОБА_5, який був підписантом первинної документації від імені ТОВ “Лара Груп”.

18.12.2018 року від ГУ ДФС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій службових записок Начальника слідчого управління фінансових розслідувань ОСОБА_7 про відсутність у провадженні підрозділів фінансових розслідувань кримінальних проваджень, у тому числі за №32014100020000093, стосовно посадових осіб ТОВ «Астон Інком», ТОВ «Лара Груп», ТОВ «Санділ».

Жодної інформації та її документального підтвердження стосовоно підтвердження факту смерті гр. ОСОБА_5 до суду не надано. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що по гр. ОСОБА_5 відповідачем ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не зазначено жодної конкретної інформації, зокрема такої як: дата народження, місце реєстрації, повне ім'я та по-батькові, яка могла б сприяти ідентифікації вказаної особи та самостійного вистребування судом інформації щодо її можливої смерті у відповідного реєстраційного органу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78   цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем, на якого приписами ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов'язок щодо доведення проавомірності прийнятого ним рішення, не доведено дійсності  обставин, з яких він виходив при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень – рішень.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про достатність підстав для скасування податкових повідомлень – рішень від 13.03.2017 року №0002621403 та №0002631403.

З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування постанови суду першої інстанції – відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 року у справі №804/4054/17 – залишити без змін.

                    Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

          Постанова в повному обсязі складена 22.12.2018р.

Головуючий - суддя                                                                      О.О. Круговий

                               суддя                                                                      А.В. Шлай

                               суддя                                                                      Т.С. Прокопчук