ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

22 грудня 2018 року м. Херсон

номер справи: 2-о-35/08

номер провадження: 22-ц/819/404/18

Херсонський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Пузанової Л.В., розглянувши матеріали відновленого втраченого провадження в справі за заявою прокурора Іванівського району Херсонської області, діючого в інтересах держави в особі Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Відділ земельних ресурсів в Іванівському районі Херсонської області про визнання спадщини відумерлою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_5, на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 24 листопада 2008 року,

встановив:

24 листопада 2008 року Іванівський районний суд Херсонської області ухвалив у зазначеній справі рішення, яким спадщину ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, що складається із земельної ділянки, площею 7,42 га, розташованої на території Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області, визнано відумерлою та зазначене майно передано в комунальну власність територіальної громади Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області.

17 липня 2018 року ОСОБА_2 подала на рішення суду апеляційну скаргу, в той час, як визначений ЦПК України в редакції, що діяла на час ухвалення рішення суду, строк його апеляційного оскарження закінчився 04 грудня 2008 року.

Пропущений процесуальний строк ОСОБА_2 просила суд поновити з тих підстав, що про ухвалення судом рішення, яким визнано спадщину після смерті її батька відумерлою, їй відомо не було, а його копію вона отримала після звернення 02 липня 2018 року із відповідною заявою до Іванівського районного суду Херсонської області

Враховуючи, що ОСОБА_2 брала участь у справі як заінтересована особа, 23 жовтня 2008 року надавала свої пояснення в порядку виконання Мелітопольским районним судом судового доручення Іванівського районного суду Херсонської області про відібрання від неї пояснень у зв'язку із розглядом зазначеної цивільної справи, а також 16 вересня 2008 року зверталась до суду першої інстанції із заявою про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_6, ухвалою апеляційного суду від 03 грудня 2018 року вказані ОСОБА_2 підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними та відповідно до положень ст.357 ЦПК України апеляційна скарга залишена без руху для зазначення інших підстав для поновлення строку.

Вказати інші підстави для поновлення процесуального строку заявнику належало протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Оскільки наведена ухвала суду вручена представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_5 07 грудня 2018 року, строк для вчинення процесуальної дії закінчився 17 грудня 2018 року.

18 грудня 2018 року до апеляційного суду надійшла направлена поштою 15 грудня 2018 року заява представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій остання виклала інші обставини, що перешкоджали ОСОБА_2 оскаржити рішення суду у встановлений законом строк.

Так, представник ОСОБА_2 як на підставу пропуску строку послалась на ту обставину, що про наявність судового рішення щодо визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_6 останній відомо не було, його копію вона не отримувала та із відповідною заявою до суду не зверталась за станом здоров'я, оскільки у період часу з 21 листопада 2008 року по 26 грудня 2008 року проходила лікування з діагнозом «Остиартроз колінного сустава», що перешкоджало їй вільно рухатися та реалізувати своє право на оскарження рішення у встановлений законом строк.

Крім того зазначила, що оскільки у неї була відсутня фінансова можливість оформити прийняту нею в передбаченому частиною 3 статті 1268 ЦК України порядку спадщину, тому вважала, що пояснення від неї відбирались саме із цих підстав.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин його пропуску не забезпечить рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного ст.8 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, яка регламентує принцип верховенства права у цивільному судочинстві, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Ryssia»). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року).

ОСОБА_2, стверджуючи про наявність поважних причин для пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду, не підтвердила належними доказами обставини, які б свідчили про істотні перешкоди чи труднощі, які протягом майже 10 років унеможливили вчинення необхідних дій з отримання інформації про рух порушеного судом провадження, у якому вона брала участь як заінтересована особа, надавала пояснення та подавала заяву про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_6.

Доводи ОСОБА_2 щодо наявності непереборних обставин, зокрема проходження нею у період із 21 листопада 2008 року по 26 грудня 2008 року лікування, внаслідок яких вона не мала можливості отримати рішення суду та оскаржити його у встановлений законом строк, судом до уваги не приймаються, оскільки лише підтверджують неможливість подати апеляційну скаргу у зазначений період, однак не свідчать про наявність обставин, що перешкоджали їй реалізувати відповідне право протягом майже 10 років, починаючи із 27 грудня 2008 року.

Посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що вона не мала наміру відмовлятися від спадщини, а пояснення надавала щодо неможливості оформлення її права на спадщину, спростовуються протоколом судового засідання Мелітопольского міськрайонного суду від 23 жовтня 2008 року та змістом особисто поданої нею заяви до Іванівського районного суду Херсонської області, із яких вбачається, що ОСОБА_2 повідомила суд про те, що вона відмовилась від прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_6 ще 5 років тому назад. Приймати спадщину не бажає.

Беззаперечні докази, що свідчать про невідповідність викладених у протоколі даних в матеріалах справи відсутні і на такі ОСОБА_2 не посилається, як і не стверджує про те, що у встановлений процесуальним законом строк подавала зауваження на зазначений протокол судового засідання.

Крім того, в матеріалах справи також відсутні докази, які б свідчили про заінтересованість ОСОБА_2 у збереженні спадкового майна, на користування, володіння яким, а також на здійснення нею необхідних дій щодо його утримання з моменту смерті батька та вирішення судом даної справи вона не посилалась.

Відповідно до ч.4 ст.357 ЦПК України, якщо заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку не буде подано особою у зазначений судом строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Отже, враховуючи наведені вище обставини, положення норм процесуального права, та зважаючи на подання відповідачем апеляційної скарги після спливу більше ніж десяти років з моменту проголошення судового рішення, суд вважає, що вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, тому у відкритті апеляційного провадження за поданою нею апеляційною скаргою слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.357, 358 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_5, на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 24 листопада 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя Херсонського

апеляційного суду Л.В.Пузанова