УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 676/3766/17

Провадження № 22-ц/4820/446/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Хмельницького апеляційного суду

в складі: головуючого судді - Гринчука Р.С.,

суддів: Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар - Чебан О.М.,

за участю представників апелянта,

представника позивача,

третьої особи,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення майнової шкоди, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Другий державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, ОСОБА_2, з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2018 року, суддя Вдовичинський А.В.,

встановила:

В липні 2018 року ОСОБА_1звернулася в суд з позовом до ПАТ «Укртелеком» про стягнення майнової шкоди.

На обґрунтування позову зазначила, що 12.12.2016 р. приблизно о 21.30 год. її чоловік, ОСОБА_1керував належним їй автомобілем RENAULT Kangoo l,5dCi, д.н.з. НОМЕР_1.

Біля будинку № 171 по вул. Чкалова у с. Мукша Китайгородська Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на проїзну частину дороги перед зазначеним автомобілем раптово упала опора лінії електрозв'язку, внаслідок чого транспортний засіб було пошкоджено. Даний факт задокументовано співробітниками Кам'янець-Подільського РВ НПГУНП в Хмельницькій області, які були викликані на місце пригоди.

За результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 05.01.2017 року було визначено вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля у розмірі 84448,32 грн. (а.с. 10, 14). На проведення автотоварознавчого дослідження нею понесено витрати у розмірі 1000 грн. (а.с. 35).

ПАТ «Укртелеком» є балансоутримувачем опори лінії електрозв'язку, яка є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до законодавства України відповідальність за шкоду, заподіяну особі і майну, покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки.

Хмельницькою філією ПАТ «Укртелеком» їй було відмовлено у добровільному відшкодуванні заподіяних збитків за пошкоджений автомобіль.

Посилаючись на ст.ст. 22, 1166, 1187 ЦК України, позивач просила суд стягнути з ПАТ «Укртелеком» вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі 84448,32 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1000 грн. та судові витрати.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 82033,18 грн. майнової шкоди, 1000 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 830,33 грн. судового збору, 2224,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укртелеком» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги було зазначено, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, прийняте внаслідок неповного встановлення судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, складення висновку поліції лише зі слів водія автомобіля, відсутність очевидців події, проведення огляду місця події без участі представників ПАТ «Укртелеком» свідчать про неповне з'ясування судом обставин у справі.

Одним із доказів відсутності факту падіння стовпа повітряної лінії зв'язку на автомобіль позивача є протокол огляду місця події, оформлений працівниками поліції 12.12.2016 року. В даному протоколі були відсутні дані про падіння стовпа на автомобіль, в той час як було зазначено, що автомобіль позивача знаходився на відстані 29 метрів від пошкодженого стовпа, що спростовує доводи ОСОБА_1 про падіння стовпа на автомобіль. У випадку падіння опори на легковий автомобіль пошкодження носили б інший характер і були б більш значними.

Апелянт вважає, що пошкодження автомобіля могло відбутися внаслідок наїзду транспортного засобу на стовп або іншу перешкоду, на що вказує характер пошкоджень автомобіля і чому могли б сприяти погодні умови, ожеледиця.

При контрольному огляді опор повітряної лінії зв'язку по вул. Чкалова в с. Мукша Китайгородська, який був проведений ПАТ «Укртелеком» в період з 06.04.2016 р. до 01.05.2016 р. дефектів стану опори не було виявлено. З того часу жодних заяв чи скарг щодо стану опори на адресу ПАТ «Укртелеком» не надходило.

Висновки, викладені в автотоварознавчому дослідженні та за наслідками проведення автотоварознавчої експертизи не дають підстав вважати, що механічні пошкодження належного позивачу транспортного засобу сталися внаслідок винних дій ПАТ «Укртелеком».

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, адвокат ОСОБА_3, вказав на законність рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача та ОСОБА_2 в суді проти апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін. Адвокат ОСОБА_3 просив суд апеляційної інстанції також стягнути на користь ОСОБА_1 5180 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному провадженні.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд першої інстанції застосував закон, який не підлягав застосуванню до спірних правовідносин, в зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні.

Частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 12.12.2016 р., приблизно о 21.30 год. ОСОБА_2, третя особа в справі, керував належним позивачу автомобілем RENAULT Kangoo l,5dCi, д.н.з. НОМЕР_1.

Біля будинку № 171 по вул. Чкалова у с. Мукша Китайгородська Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на проїзну частину дороги перед зазначеним автомобілем раптово впала опора лінії електрозв'язку, балансоутримувачем якої і відповідальним за її належний стан є ПАТ «Укртелеком». Внаслідок падіння опори транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Факт пошкодження автомобіля позивача саме з вини відповідача підтверджується матеріалами перевірки Кам'янець-Подільського РВП Кам'янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області (висновок № 3045) та висновком по матеріалах перевірки від 28.12.2016 р.

Висновком № 3045 по матеріалах перевірки від 28.12.2016 р. встановлено, що опора лінії зв'язку була пошкоджена на початку грудня, ще до вказаної події падіння на автомобіль невстановленим автомобілем, що призвело до нахилення стовпа опори лінії зв'язку та пошкодження лінії зв'язку. Однак під час попереднього пошкодження, на місце події виїздила бригада лінії зв'язку, яка лише відновила обрив, а на саму опору звернуто уваги не було та її залишено нахиленою.

Суд прийшов до обґрунтованого висновку, що падіння опори лінії електрозв'язку на автомобіль позивача сталося з вини відповідача, який всупереч вимогам закону неналежно утримував своє майно.

На підставі висновку судової автотоварознавчої експертизи від 27.06.2018 р. № 774/18-26 вартість відновлювального ремонту пошкодження автомобіля на дату проведення експертизи складала 82033,18 грн., у зв'язку з чим суд правильно зазначив про необхідність її стягнення з відповідача на користь позивача.

При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції керувався, зокрема, 1187 ЦК України, однак при цьому не звернув увагу на ту обставину, що опора лінії зв'язку не може вважатися джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Опора лінії зв'язку призначена для кріплення кабелю, який, в свою чергу, безпосередньо забезпечує зв'язок.

Таке функціональне призначення опори лінії зв'язку не дає підстав вважати, що вона є джерелом підвищеної небезпеки, адже не створює підвищену небезпеку для осіб.

За таких обставин, до даних правовідносин необхідно застосовувати загальні підставивідповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені цивільним законодавством, не застосовуючи спеціальні норми, які регулюють відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Як було встановлено судом, балансоутримувачем опори лінії зв'язку, внаслідок падіння якої 12.12.2016 року було пошкоджено автомобіль та заподіяно збитків ОСОБА_1,є ПАТ «Укртелеком» (див. арк. 8 висновку № 3045 Кам'янець-Подільського РВП Кам'янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області по матеріалах перевіркивід 28.12.2016 р.). Належність опори відповідачу та відповідальність останнього за її належний технічний стан не заперечувалася в суді обома сторонами.

Частина 4 статті 319 ЦК України зазначає, що власність зобов'язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З фотознімків висновку по матеріалах перевірки № 3045 від 28.12.2016 року вбачаються характерні пошкодження автомобіля внаслідок падіння важкої споруди, оскільки пошкодження отримала верхня права частина транспортного засобу (арк. 13 висновку).

Висновком по матеріалах перевірки від 28.12.2016 року інспектора, ОСОБА_4, встановлено, що на автомобілі РЕНО сірого кольору було виявлено пошкодження переднього вітрового скла, деформація верхньої кришки капоту, розбиття освітлювальних приладів, розлом передніх двірників, розбиття правого крила.

Враховуючи характер пошкоджень та те, що в матеріалах справи відсутні дані наїзду автомобіля на опору, водія пошкодженого автомобіля не було визнано винним у вчиненні кримінального або адміністративного правопорушення, слід прийти до висновку про відсутність вини ОСОБА_2 у спричиненні пошкоджень автомобільному транспорту.

Докази вказують на те, що механічні пошкодження транспортному засобу позивача сталися саме внаслідок падіння опори електрозв'язку на автомобіль, а не будь-яким іншим чином.

Безпідставними є також доводи апелянта про відсутність в протоколі огляду місця події від 12.12.2016 року даних про падіння стовпа на автомобіль, адже таким протоколом фіксується опис подій/речей/явищ, які є очевидними на момент складення вказаного документу, а не дослідження фактів тієї чи іншої події.

Та обставина, що висновок поліції складений лише зі слів водія автомобіля, відсутність очевидців події та проведення огляду місця події без участі представників ПАТ «Укртелеком» не спростовують висновків суду. Висновок поліції ґрунтується не лише на поясненнях водія автомобіля, а й свідченнях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Присутність представників ПАТ «Укртелеком» при цьому не носить обов'язкового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що за ініціативи позивача було проведено автотоварознавче дослідження, за результатом якого було сформовано висновок № 484/16 від 05.01.2017 року. Висновком було встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складала 84448,32 грн., а вартість матеріального збитку складала 50435, 95 грн.

За клопотанням представника відповідача судом було призначено автотоварознавчу судову експертизу. Висновком експерта № 774/18-26 від 27.06.2018 року (а.с. 184-195) було встановлено, що на автомобілі проведено ремонтно-відновлювальні роботи з заміною та пофарбуванням складових частин, з використанням матеріалів, складових деталей, які вказані у доданій позивачкою до позову накладній про придбання матеріалів № 9 від 22.12.2016 р. (а.с.43), за винятком: відсутнє праве бокове дзеркало, фара ліва пошкоджена, тріщини розлому кріплення, решітка обтічника вітрового скла пошкоджена, розломи в правій частині.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на дату проведення експертизи складала 82033,18 грн., а вартість матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1, власнику автомобіля «RENAULT Kangoo l,5dCi», д.н.з. НОМЕР_1, складала 49500,58 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як вказано у ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Проаналізувавши вимоги закону та матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову в частині стягнення майнової шкоди в розмірі, визначеному судовою експертизою для відновлювального ремонту транспортного засобу, 82033,18 грн., враховуючи, що на дату експертного дослідження ремонт вже був проведений власником автомобіля.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів, за їх місцем знаходження, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Питання розподілу судових витрат між сторонами було вирішено у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересам до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які піддягають розподілу між сторонами.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком витрат витрати складаються з наступного: 500 грн. - вивчення матеріалів справи; 800 грн. - консультація клієнта, узгодження правової позиції; 2100 грн. - підготовка та відправлення відзиву на апеляційну скаргу (3 год. х 700 грн.); 2000 грн. - участь у судовому засіданні; 780 грн. - вартість проїзду в м. Хмельницький та зворотній напрямок.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера №44 від 15.12.2018 року ОСОБА_1 сплатила 5180 грн. адвокату ОСОБА_3 на виконання умов договору про надання правової допомоги №4 від 17.09.2018 року.

Повноваження адвоката ОСОБА_3 на надання ОСОБА_1 правничої допомоги в даній цивільній справі підтверджені угодою №4 про надання парової допомоги,ордером від 15.12.2018 року.

В суді представники апелянта вказали на не співмірність витрат, заявлених до відшкодування.

Колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заявлених до відшкодування сум.

Як вбачається з матерів справи, адвокат ОСОБА_3 надавав правничу допомогу ОСОБА_1 в суді першої інстанції в даній справі, зокрема, знайомився з матеріалами справи, брав участь в судовому засіданні. Суд першої інстанції стягнув з ПАТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 2224,50 грн. витрат на правничу допомогу адвоката ОСОБА_3

Зважаючи на зазначені вище обставини, за яких представник ОСОБА_3 брав участь у справі, починаючи з першої інстанції, та не міг бути необізнаним з матеріалами справи, про позицію учасників справи, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги та інші обставини, колегія суддів апеляційного суду критично сприймає наданий адвокатом розрахунок визначення вартості та обсягу отриманих позивачем юридичних послуг.

Колегія суддів вважає неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, необґрунтованими вимоги про стягнення 500 грн. за вивчення матеріалів справи та 800 грн. за консультацію клієнта, узгодження правової позиції та приходить до висновку про необхідність зменшення компенсації витрат за вивчення матеріалів справи до 200 грн. та консультацію клієнта до 300 грн.

Витрати адвоката на підготовку відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 2100 грн. (3 год. х 700 грн.) також не можна вважати співмірними. Відзив на апеляційну скаргу займає дві повних сторінки, до якого додано копію ордера, тому колегія суддів вважає співмірним визначити компенсацію вартості підготовки адвокатом відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 1000 грн.

Стягнення витрат на проїзд адвоката ОСОБА_3 в м. Хмельницький для прийняття участі в судовому засіданні апеляційного суду, які визначені в розмірі 780 грн. не підлягають до задоволення, враховуючи зміст угоди про правову допомогу №4 від 17.09.2018 року, вимоги ч. 2 ст. 137, ст. 138 ЦПК України. Можливість відшкодування такого виду витрат в якості витрат на професійну правничу допомогу не передбачена умовами вищевказаної угоди та процесуальним законом.

Вимоги про стягнення 2000 грн. за участь у судовому засіданні слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, загальний розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу складатиме 3500 грн. (200 грн.+300 грн.+1000 грн.+2000 грн.).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» задовольнити частково.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2018 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2018 року посилання на статтю 1187 ЦК України.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 3500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22.12.2018 року.

Головуючий Судді: