ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/527/13-ц Номер провадження 22-ц/814/835/18Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д.О. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

У Х В А Л А

27 грудня 2018 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі судді-доповідача: Абрамова П.С., суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня 2015 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня 2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволено частково.

16 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду. У скарзі просила суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення. Поважність причин пропуску цього строку вмотивовувала тим, що при проголошення рішення вона не була присутня, з повним текстом ознайомилася лише 14 листопада 2018 року при ознайомленні з матеріалами справи.

Також вказувала на те, що вона обгрунтовано очікувала, що необхідні дії по отриманню судового рішення та його оскарженню вчинять її праедставники, які приймали участь у розгляді справи.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року скаргу залишено без руху та надано строк для наведення інших можливих причин поважності пропуску ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження.

При цьому апеляційний суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 13 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України визначено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її ) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно діючого на момент ухвалення судом рішення процесуального законодавства, строк на апеляційне оскарження рішення суду був визначений тривалістю у десять днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно норм ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадженя у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгялд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або)обов'язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин неперебоної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учаснка справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З матеріалів справи вбачається, що 27 травня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту було ухвалено заочне рішення.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 29 серпня 2014 року за заявою ОСОБА_2 заочне рішення було скасовано, справа призначена до розгляду (а.с. 95-95).

В судовому засіданні при постановленні цієї ухвали був присутній представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4

В матеріалах справи мається довіреність ( а.с. 90), у відповідності до змісту якої представництво інтересів ОСОБА_2, внасідок укладення договору про надання правової допомоги з ТОВ "Правозахисна організація "Праза", було доручено ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Апелянт у доводах апеляційної скарги також не заперечувала того факту, що нею були уповноважені особи на представництво інтересів у цій справі.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 12 січня 2015 року, у якому було ухвалено оскаржуване рішення, була присутня предствник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 (а.с. 141).

З урахуванням норм ч. 5 ст. 74 ЦПК України (в редакції кодексу, що діяла на час ухвалення рішення) апелянт ОСОБА_2 не можу вважатися такою, що не була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином.

Посилання ОСОБА_2 на її правомірні очікування, що рішення суду буде оскаржено представниками, не підтверджують належним чином поважність причин пропуску нею строку на апеляційне оскарження, оскільки нею не надано жодних доказів недобросовісної поведінки осіб, уповноважених нею на представництво її інтересів у цій справі, як не надано і доказів того, що нею вживалися якісь дії, спрямовані на оскарження рішення протягом майже трьох років.

З урахуванням викладеного, наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку на апеляційне оскарження не були визнані поважними.

На виконання ухвали апеляційного суду 27 грудня 2018 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_2, у якому вказує на те, що про наявність судового рішення апелянт дізналася саме у листопаді 2018 року, після чого невідкладно звернулася до суду з метою ознайомлення зі змістом рішення, так як вважала, що її представником у повній мірі вчинені дії, спрямовані на захист її прав та у позові до неї відмовлено.

Цим доводам апелянта апелянційним судом вже була надана оцінка ри постановленні ухвали без руху.

Нових доказів поважності причин пропуску нею строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 не навела.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України ( в редакції, що діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України в нинішній редакції також визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги відсутність доказів того, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу (більше трьох років) виявляла хоч би яку цікавість щодо результатів розгляду справи, достовірно знаючи про наявність спору в суді, та відсутність доказів недобросовісної поведінки її представників, апеляційний суд приходить до висновку, що апелянт не довела належним чином поважність причин пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня 2015 року.

Наведені ОСОБА_2 підстави і у клопотанні, що надійшло на адресу апеляційного суду 27 грудня 2018 року, також не можуть бути визнані поважними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня 2015 року слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 127, 185, 357, 358 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня 2015 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя : П.С. Абрамов

Судді: Г.Л. Карпушин

Л.М. Хіль