Чортківський районний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р. Справа № 608/2597/23

Номер провадження1-кп/608/118/2024

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого суду судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові кримінальне провадження, відомості про яке 13 грудня 2019 року внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019210190000534, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

       На розгляді Чортківського районного суду Тернопільської області знаходиться вищезазначене кримінальне провадження, в якому відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 20 лютого 2024 року.

       Від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

       Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 також подав клопотання про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу, в якому зазначив, що 22 грудня 2023 року обвинуваченому ухвалою Чортківського районного суду було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 20 лютого 2024 року. Станом на дату подання клопотання ОСОБА_4 знаходиться під вартою більше 5 місяців. Як вбачається із матеріалів справи та рішень суду судом фактично не розглядалося питання застосування щодо обвинуваченого можливості застосування альтернативних запобіжних заходів. Це підтверджується тим, що суд як в останньому рішенні від 22 грудня 2023 року, так і в попередніх своїх рішеннях, виправдовуючи тримання ОСОБА_4 під вартою, посилається на одну і ту ж підставу, а саме, що існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. І саме тому суд не має підстав для обрання щодо обвинуваченого іншого, не пов`язаного із триманням під вартою запобіжного заходу, оскільки інший запобіжний захід не забезпечить контролю за його процесуальною поведінкою. Таким чином, із аналізу клопотань сторони обвинувачення та рішень суду щодо їх задоволення в період з часу його затримання та арешту по даний час як аргументи та підстави для утримання його під вартою наводяться одні і ті ж мотиви та підстави: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину; можливість ухилення від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення; можливість впливати на експерта, потерпілих, свідків у кримінальному провадженні.

Такий стан речей на думку захисту не відповідає практиці Європейського суду з прав людини та однозначно порушує право підзахисного на особисту свободу і рішення суду в цій частині видаються стороні захисту свавільними. Виходячи із порівняльного аналізу правових позицій ЄСПЛ, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об`єктивно оцінюючи їх переконливість. При цьому для застосування тримання під вартою як запобіжного заходу прокурор повинен довести, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Сам по собі факт злочину, який інкримінується особі, в даному випадку ОСОБА_4 є злочином "середньої тяжкості", а не "тяжким злочином" і, на думку захисту, з урахуванням особи обвинуваченого, який має місце проживання по АДРЕСА_1 , має захворювання на "цукровий діабет", не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки це суперечить презумпції невинуватості. В цьому аспекті позиція ЄСПЛ зводиться до наступного: небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Наявність сильної підозри в тому, що особа вчинила злочин, є звичайно таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалому утриманню під вартою. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватись не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявність такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув`язнення виявиться невиправданим.

Сторона захисту вважає, що є всі підстави для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, яку суд може застосувати в межах ст. 181 КПК України. Така позиція захисту щодо необхідності застосування більш м`якого запобіжного заходу ґрунтується на обставинах справи, зокрема на тому, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення на побутовому ґрунті, має постійне місце проживання, наявність у нього родини (проживає разом із матір`ю) та стан здоров`я, поведінку обвинуваченого під час судових засідань у справі, а також враховуючи правову позицію в справі ЄСПЛ «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1 (с) Конвенції. Тобто цілодобовий домашній арешт цілком може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою.

       В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважає, що таке клопотання сторони захисту є безпідставним, просить відмовити у його задоволенні.

       Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 клопотання підтримують, просять змінити тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю відповідно до ст. 181 КПК України.

       Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 5 травня 2023 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання щодо нього запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачений не з`являвся до суду для участі в розгляді клопотання про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2023 року щодо ОСОБА_4 , який підозрюється в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.

Ухвалами Чортківського районного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2023 року та від 22 грудня 2023 року запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в вигляді тримання його під вартою продовжувався.

Так, ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2023 року запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою було продовжено на 60 діб, тобто по 20 лютого 2024 року включно.

       Згідно зі ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

       Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

       Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

       Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

       Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       Суд зазначає, що кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах провести судовий розгляд, що включає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини.

       Разом з тим, щодо обґрунтованої підозри суд зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст.ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

       В даному кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

       Суд бере до уваги той факт, що в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру, отже воно здійснюється за підозрою конкретної особи. Відповідно до ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

       Отримані в ході судового засідання відомості є достатньо переконливими в тому, що кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а обвинувачений до нього причетний, отже на даному етапі підозра є обґрунтованою.

       Разом з тим, на даному етапі суд не вправі вирішувати ті питання, які він повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 201 КПК захисник підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу. Згідно із ч. 4 цієї статті таке клопотання розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

       При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а ст. 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

       Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

       Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не перевіряє обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді/суду. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин підозри, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу судового розгляду.

       Тому при розгляді питання про зміну запобіжного заходу суд має виходити з того, чи доводить особа, яка подала відповідне клопотання, наявність обставин, які безпосередньо можуть вплинути на висновок про наявність обґрунтованої підозри або свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

При цьому, такі обставини мають бути новими, тобто які з`явилися після постановлення попередньої ухвали про застосування/продовження запобіжного заходу, або не були відомі суду.

       Проаналізувавши вказане клопотання, додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін щодо наявності таких обставин, суд приходить до висновку про те, що стороною захисту не наведено таких обставин, які можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.

Так, виходячи зі змісту клопотання, сторона захисту висловлює незгоду із ухвалою суду 22 грудня 2023 року про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та вдається до його переоцінки по суті. У той же час, така незгода не може бути сама по собі бути підставою для зміни запобіжного заходу, а сторона захисту не була позбавлена права оскаржити відповідне рішення до апеляційного суду, проте таким право не скористалася.

Ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були при обранні запобіжного заходу продовжують існувати, виходячи з того, що обвинувачений не з`являвся в судове засіданні, а тому відносно нього слідчим суддею було винесено ухвалу про дозвіл на затримання з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До часу винесення ухвали слідого судді від 12 вересня 2023 року про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як вбачається з витягу з ЄРДР № 12023216090000127 та обвинувального акту в кримінальному провадженні № 12023211110000606 2 та 11 вересня 2023 року були вчинені кримінальні правпорушення, передбачені ч. 2 ст. 190 КК України, в яких підозрюється ОСОБА_4 ..

Існування ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків, у першу чергу, із процедурою отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, відповідно до якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав.

       З огляду на це, ризик незаконного впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів від свідків та дослідження їх судом.

       А тому на переконання суду наведені доводи стороною захисту жодним чином не дають підстав для висновку про відсутність існування ризику незаконного впливу на свідків чи потерпілих у цьому кримінальному провадженні.

       Доводи сторони захисту щодо стану здоров`я також не є новими обставинами, які не були відомі суду та не переглядалися судами під час попередніх засідань щодо запобіжного заходу. При цьому, суд зауважує, що працівниками слідчого ізолятора та медичної частини створюються умови для задоволення потреб обвинуваченого та організації надання йому необхідної медичної допомоги, про що свідчать надані стороною захисту відповідні довідки щодо обстеження та лікування обвинуваченого.

При цьому, із наданої стороною захисту медичної документації не встановлено обставин про наявність у підозрюваного таких захворювань, які би унеможливлювали подальше перебування під вартою.

Окрім цього, суд відзначає, що сам по собі факт тривалого перебування під вартою не може бути єдиною підставою для зміни запобіжного заходу. Дійсно з моменту застосування вказаного запобіжного заходу минуло понад 4 місяці. При цьому, такий запобіжний захід не є винятковим, а передбачає альтернативний захід - застава, розмір якої визначено у сумі 54 680 гривень та відповідає майновому стану обвинуваченого.

З огляду на наявні матеріали, суд приходить до висновку, що застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід наразі достатньою мірою нівелює наявні ризики.

Враховуючи, що стороною захисту не наведено обставин, які можуть слугувати підставою для зміни запобіжного заходу, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. 176-178, 181-183, 201, 290, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електроннних засобів контролю - залишити без задоволення.

       Копію ухвали негайно вручити прокурору, підозрюваному та його захиснику.

       Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

       Суддя                                                                 ОСОБА_1