Справа № 1-259/2009 р.
ВИРОК
Ім’ям України
23 грудня 2009.року Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Файдюка В.В.,
при секретарі Базілевич Ю.С.
з участю прокурора Ясінського Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Могилеві-Подільському кримінальнусправу по обвинуваченню, – ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в с. Немія,
Могилів –Подільського р-ну Вінницької обл.,
українець, громадянство України, ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
одружений, виховує двох доньок, працює
робітником ПП «Серебрійське»,
проживає Вінницька обл., Могилів –
Подільський р-н с. Серебрія вул.Леніна 216,
раніше не судимий
злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_3 – Подільського р-ну Вінницької області 14 лютого 2009 року біля 23 год. 30 хв. знаходячись на території кафе « Уют » , що розташоване по вулиці Леніна в селі Серебрія Могилів –Подільського р-ну, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, під час суперечки з ОСОБА_2 долонею правої руки наніс один удар по обличчю ОСОБА_2 в наслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді : синець з забієм м’яких тканин на всю ліву щоку та перелом кута нижньої щелепи зліва, які згідно висновку експерта № 642/237 від 29.09.2009 року відносяться до ушкоджень середньої ступені тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров’я більше 21-ї доби. Так, як нижня щелепа має форму дуги та за архітектурною будовою являє сукупність арок, при ударах збоку – переломи нижньої щелепи в ділянці кутів можуть виникати і від дії ударів невеликої сили .
В судовому засіданні підсудній ОСОБА_1 винність свою у скоєному злочині визнав повністю і дав суду показання, згідно яких 14 лютого 2009 року ввечері він спільно з своєю дружиною Іриною, братом ОСОБА_3 його дружиною Олесею вирішили піти до кафе « Уют », що розташоване в с. Серебрія Могилів –Подільського р-ну. По дорозі біля сільського стадіону їх наздогнали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які разом з ними далі пішли до кафе.
В кафе вони прийшли біля 23 год., Ірина та Олеся відразу зайшли до приміщення кафе, за ними також зайшов і ОСОБА_3 , а він з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишились у дворику кафе, де ще спілкувались та курили. Згодом до них приєднався ОСОБА_3.
Перебуваючи в дворі кафе вони стояли біля огорожі, скільки хвилин вони простояли він вже не пам’ятає, але він пригадує, що коли вони перебували у дворі то ОСОБА_5 відходив від них до туалету, а коли повернувся то розповів йому , що мешканець м. Могилів -Подільського ОСОБА_2 образив його брутальними словами та обіцяв побити за те, що він вступився за дівчину з нашого села ОСОБА_6. Знаючи, що ОСОБА_5 інвалід та сам не в змозі постояти за себе він вирішив підійти до ОСОБА_2 та поспілкуватись з ним не допустивши з його боку агресії по відношенню до ОСОБА_5 .
Підійшовши до ОСОБА_2 він почав з ним спілкуватись, однак останній був на підпитку і його дії були агресивними та не адекватними. Побачивши його він почав кричати на нього, звинувачувати його в тім, що він великий. ОСОБА_1 не придавав цьому спочатку уваги та взявши за руку ОСОБА_2 продовжував його заспокоювати, але останній вирвавшись від нього почав кричати, що він мешканець міста Могилів –Подільського і в нього є впливові знайомі, які за його телефонним дзвінком можуть приїхати до них та всіх побити. Йому набридло вислуховувати незрозумілі крики ОСОБА_2 і він з метою заспокоїти останнього долонею правої руки наніс удар по обличчю ОСОБА_2, після чого він похитнувся , присів та зігнув голову.
В цей час до нього підбіг ОСОБА_3 та ставши між ним та ОСОБА_2 почав просити його заспокоїтись та відштовхував його назад. ОСОБА_1 послухав брата та зробив декілька кроків назад. Потім він пригадує, що ОСОБА_3 вивів його на дорогу, де вже були Олеся , Ірина та ОСОБА_6 і наказав йти додому.
В скоєному розкаюється.(а.с.204)
Оскільки підсудній ОСОБА_1 винність у скоєному злочині визнав повністю в судовому засіданні, в добровільному порядку відшкодував завдані збитки, інші докази стосовно фактичних обставин справи в порядку ст. 299 КПК України, як такі, що ніким неоспорюються, в судовому засіданні не досліджувались за згодою підсуднього.
Таким чином дії підсуднього ОСОБА_1 слід кваліфікувати, як злочин передбачений ч. 1 ст.122 КК України – умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягнуло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя більше 21-ї доби.
При призначенні покарання підсудньому ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу підсуднього те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, а в скоєному щиро розкаюється та активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, що суд вважає обставинами, пом’якшуючими відповідальність підсуднього ОСОБА_1.
Обставин обтяжуючих відповідальність підсуднього ОСОБА_1 судом не встановлено.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що виправлення підсуднього ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
Визнати виним ОСОБА_1 за ч.1ст.122 КК України і призначити покарання у виді виправних робіт по основному місцю роботи строком на 1 (один) рік з відрахування в дохід держави 15 (п’ятнадцяти) відсотків заробітку.
Міру запобіжного заходу залишити попередню - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з дня його проголошення.
Суддя: