- Представник позивача: Іваницький Ярослав Олегович
- відповідач: Департамент патрульної поліції
- відповідач: УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції
- позивач: Гришко Серафим Іванович
- Відповідач (Боржник): Департамент патрульної поліції
- 3-я особа: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції
- Позивач (Заявник): Гришко Серафим Іванович
- Представник позивача: Адвокат Крукеницька Тетяна Миколаївна
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/4047/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
суддя у І інстанції Фролова Л.Д.,
час ухвалення рішення 12 год. 49 хв.,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 25 жовтня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
12 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ВР № 179398 від 2 вересня 2018 року інспектора батальйону 3 Управління патрульної поліції у Львівській області Марковича М.М. (далі - Інспектор) у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2018 року у справі № 461/6976/18 позов було задоволено. При задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що той зареєстрований і проживає за адресою АДРЕСА_1. Відтак, згідно із пунктом 26.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) транспортним засобам, що належать ОСОБА_2, дозволяється в'їзд у пішохідну зону вул. Валової у м. Львові через відсутність іншого доступного в'їзду на цю частину вулиці.
Окрім того, суд стягнув з відповідача витрати позивача на надання правової допомоги у сумі 4000,00 грн.
У апеляційній скарзі Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі - Управління) просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що недоліки у організації схеми дорожнього руху, допущені органом місцевого самоврядування, не свідчать про протиправність накладення Інспектором стягнення на позивача за порушення ПДР. Окрім того, стягуючи з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн., судом першої інстанції було порушено норми процесуального права.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 та частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, 2 вересня 2018 року Інспектором було винесено постанову серії ВР № 179398 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за те, що той 2 вересня 2018 року о 12 год. 10 хв. у м. Львові на площі Галицькій, 14, керуючи автомобілем CITROEN BERLINGO, реєстраційний номер НОМЕР_1, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.33 «Пішохідна зона», чим порушив пункт 8.4 «ґ» ПДР, за що на підставі частини 1 статті 122 КУпАП на нього накладено стягнення у виді штрафу в сумі 225 грн.
Відповідно до пункту 8.4 ПДР дорожні знаки поділяються на групи.
Пунктом 8.4 (ґ) ПДР визначено вказівні знаки - це знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Знак 5.33 «Пішохідна зона» інформує про особливості і умови дорожнього руху, передбачені цими Правилами.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується копію паспорту серії НОМЕР_2.
Згідно із пунктом 26.3 ПДР у пішохідну зону в'їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком «Інвалід» якими керують водії-інваліди. Якщо до об'єктів, розташованих на цій території, є інші під'їзди, водії повинні користуватися лише ними.
Відповідно до Положення про порядок регламентованого в'їзду транспортних засобів у пішохідну зону центральної частини м. Львова, обмеженої просп. Свободи, пл. Торговою, пл. Данила Галицького, вул. Підвальною, вул. Валовою, пл. А. Міцкевича, оскільки така зона обмежується в тому числі і вул. Валовою, що не входить до її складу.
Листом Галицької районної адміністрації м. Львова від 1 березня 2016 року № 3106-вих48 підтверджується, що вул. Валова у м. Львові не входить в пішохідну зону, визначену зазначеним Положенням, а тому відсутні підстави для видачі ОСОБА_2 спеціальної перепустки.
Разом із цим, судом встановлений факт проживання позивача в межах вул. Валової у м. Львові, відсутність іншого доступного в'їзду на цю частину вулиці інакше, ніж через проїзд знаку 5.33 «Пішохідна зона» в районі буд. № 14.
Враховуючи наведене, на переконання апеляційного суду, слід погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_2 відсутні ознаки порушення ПДР, що регламентують порядок в'їзду на пішохідну зону, а отже про правомірність скасування оскаржуваної постанови серії ВР № 179398 від 2 вересня 2018 року.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги у частині стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, апеляційний суд зазначає таке.
Питання судових витрат під час розгляду та вирішення адміністративної справи регламентовано статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 132 КАС встановлено, що до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, вказаною нормою передбачено можливість стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, не всіх понесених протилежною стороною судових витрат, а лише тих, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу.
Приписами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, аналіз наведених правових норм свідчить про те, що хоча витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави), законом все ж передбачено їх розподіл між сторонами за результатами розгляду справи.
Оцінюючи судове рішення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, апеляційний суд виходить із такого.
Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 12 вересня 2018 року та квитанцію № ПН555 від 26 вересня 2018 року до договору про надання правової допомоги від 12 вересня 2018 року на суму 4000 грн.
Разом із тим, слід погодитися із апелянтом у тому, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відсутність у матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, з урахуванням складності цієї адміністративної справи і ціни позову, свідчать про відсутність належних доказів на підтвердження співмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу до фактичних обставин справи і є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, судом першої інстанції без належних підстав стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного адміністративно-правового спору допустив порушення норм процесуального права в частині розподілу судових витрат і рішення суду у цій частині слід скасувати.
Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 311, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2018 року у справі № 461/6976/18 у частині стягнення з Департаменту патрульної поліції витрат на правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
У решті рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Постанова у повному обсязі складена 27 грудня 2018 року.
- Номер: 2-а/461/417/18
- Опис: про визнання протиправною і скасування постанови про адміністративне правопорушення
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 461/6976/18
- Суд: Галицький районний суд м. Львова
- Суддя: Онишкевич Тарас Володимирович
- Результати справи: скасовано частково
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 17.09.2018
- Дата етапу: 27.12.2018
- Номер: 857/4047/18
- Опис: визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 461/6976/18
- Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Онишкевич Тарас Володимирович
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.12.2018
- Дата етапу: 27.12.2018
- Номер: К/9901/3348/19
- Опис: визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
- Тип справи: Касаційна скарга
- Номер справи: 461/6976/18
- Суд: Касаційний адміністративний суд
- Суддя: Онишкевич Тарас Володимирович
- Результати справи:
- Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 29.01.2019
- Дата етапу: 30.01.2019