Справа № 341/1751/17

Провадження № 22-ц/4808/342/18

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого  Матківського Р.Й.

  суддів:   Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря  Бойчука Л.М.,

з участю:   представника апелянта – ОСОБА_1, представника боржника ОСОБА_2, представника Галицького районного відділу ДВС ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_4, заінтересована особа – Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго», на дії старшого державного виконавця Галицького районного відділу Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_5, з апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2018 року, постановлену суддею Максимчиним Ю.Д.,

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 в інтересах  стягувача ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Галицького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_5, у зв’язку з примусовим виконанням рішення Галицького районного суду Івано-Фанківської області від 22 червня 2018 року, яким скасовано наказ директора ВП Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» про звільнення ОСОБА_4 з роботи, поновлено її на роботі, стягнуто з ПАТ «ДТЕК Західенерго» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць  допущено до негайного виконання.

Предстаник просив визнати неправомірними повідомлення старшого державного виконавця №4626 та 4634 від 23 червня 2018 року про повернення виконавчих документів без прийняття до виконання та зобов’язати старшого державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчих проваджень та звернути їх до негайного виконання.

Скаргу обґрунтовано тим, що у день ухвалення зазначеного рішення суду, 22 червня 2018 року, судом видано два виконавчі листи в частині негайного виконання рішення про поновлення на роботі та про стягнення заробітної плати за один місяць.

23 червня 2018 року старшим державним виконавцем винесено оскаржувані повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання з підстави, визначеної пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання.

Оскаржувані повідомлення є протиправними, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» визначено право вибору стягувачем місця відкриття провадження, яким є місце перебування боржника чи місце знаходження його майна. Рішення про зобов’язання вчинити дії виконується за місцем вчинення таких.

В судовому засіданні представник стягувача скаргу підтримав частково, а саме в частині першої вимоги про визнання неправомірними повідомлень державного виконавця, від другої вимоги скарги про зобов’язання старшого державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчих проваджень представник відмовився.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2018 року в задоволенні скарги відмовлено.

На дану ухвалу ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення норм процесуального права, та задовольнити скаргу в частині визнання неправомірними двох повідомлень старшого державного виконавця про повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.

Зазначає, що у мотивувальній частині суд зробив висновок, що дії (повідомлення) є неправомірними, але скаргу не задовольнив. Вважає такий висновок помилковим з наступних підстав. Резолютивна  частина має випливати із мотивувальної. Суд не врахував, що рішення суду у частині негайного виконання діяло майже три місяці. Суд порушив 10-денний строк розгляду скарги, яку розглядав більше трьох місяців. Пославшись на рішення апеляційного суду від 25.09.2018 року про відмову в позові, суд порушив ч.3 і 4 ст.4 ЦПК України, оскільки про це рішення державному виконавцю на час повернення виконавчих документів відомо не було. Суд повинен був розглянути справу у контексті того, які нормативно-правові акти і рішення діяли саме на час вчинення виконавчих дій.

Старший державний виконавець Галицького РВ ДВС ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної відмовити з тих підстав, що її дії вчинені відповідно до вимог законодавства, а у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», стягувач має право звернутися до суду щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши представника апелянта, який вимоги скарги підтримав, представника боржника та представника відділу ДВС, які вимоги скарги заперечили, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Галицького районного суду Івано-Фанківської області від 22 червня 2018 року, ухваленим у справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «ДТЕК Західенерго», третьої особи на стороні позивача: Профспілкового комітету Бурштинської ТЕС - позов задоволено. Скасовано наказ директора ВП Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» ОСОБА_6 № 874 від 09 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_4 Поновлено ОСОБА_4 на роботі товарознавцем відділу із закупівель департаменту сервісу ВП Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» з 10 листопада 2017 року. Стягнуто з ПАТ «ДТЕК Західенерго» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 листопада 2017 року по 21 червня 2018 року включно в розмірі 44 565 грн. 95 коп. за мінусом загальнообов’язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати. Рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 6 856 грн. 30 коп. за мінусом загальнообов’язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати – допущено до негайного виконання.

Цього ж дня, 22 червня 2018 року судом видано два виконавчі листи в частині щодо негайного виконання рішення, тобто, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць, в яких зазначено адресу місцезнаходження боржника ПАТ «ДТЕК Західенего» - вул. Козельницька, 15, м. Львів та адресу місцезнаходження майна боржника ВП Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» - м. Бурштин, Івано-Франківської області, які були пред’явлені до виконання у Галицький РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області.

23 червня 2018 року старшим державним виконавцем Галицького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_5 винесено оскаржувані повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання з підстав, визначеною пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій

Правильно встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням змісту рішення: поновлення ОСОБА_4 на роботі товарознавцем відділу із закупівель департаменту сервісу ВП Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго», тобто зобов’язання боржника вчинити певні дії, виконання слід було здійснити виконавцем виключно за місцем вчинення таких дій - ВП Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго», м. Бурштин, Івано-Франківської області, що є територією Галицького району Івано-Франківської області, а в частині стягнення коштів - за вибором стягувача.

З цих підстав суд дійшов вірного висновку, що повідомлення (дії) старшого державного виконавця Галицького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_5 №4626 та 4634 від 23 червня 2018 року про повернення виконавчих документів без прийняття до виконання є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ч.1, 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». Незаконно повернувши виконавчі документи стягувачу без прийняття до виконання, державний виконавець порушив права останнього.

Разом, з тим суд відмовив у задоволенні скарги, мотивуючи це тим, що постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2018 року, рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ПАТ «ДТЕК Західенерго», третьої особи на стороні позивача: Профспілковий комітет Бурштинської ТЕС про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Крім того, суд вважав, що системний аналіз ч. 2 ст.451 ЦПК України вказує на необхідність для поновлення порушеного права заявника також зобов’язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Підстави для зобов’язання державного виконавця вчинити дії на поновлення порушеного права заявника відсутні з огляду на скасування рішення суду. Суто визнання неправомірними повідомлень старшого державного виконавця не призведе до поновлення порушеного права заявника і таке рішення носитиме суто декларативний характер, що суперечить завданням та основним засадам цивільного судочинства.

Однак, колегія суддів вважає, що такі висновки не відповідають викладеним у рішенні суду обставинам справи та судом неправильно застосовано норми процесуального права.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальному стадією судового провадження.

Згідно вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи це, дії державного виконавця підлягали оцінці судом на час їх вчинення відповідно до чинних на той момент законів, і обставин, що існували на час вчинення дій. Отже, суд повинен був виходити із того, що виконавчі листи відповідали вимогам вимогам Закону України «Про виконавчого провадження» та пред’явлені до виконання за місцем виконання, тобто у Галицький РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, а тому державний виконавець відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» був зобов’язаний відкрити виконавче провадження.

На момент повернення виконавчих документів без прийняття до виконання (23 червня 2018 року), рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2018 року в частині негайного виконання щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягало виконанню відділом Галицького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, скасоване воно було тільки 22 вересня 2018 року постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області, тому суд першої інстанції безпідставно врахував вказану постанову під час оцінки дій державного виконавця, якому про неї нічого не було відомо.

Не можна погодитись із висновком суду про відмову в задоволенні скарги з тих підстав, що, виходячи із системного аналізу ч. 2 ст. 451 ЦК України, суто визнання неправомірними повідомлень старшого державного виконавця не призведе до поновлення порушеного права заявника.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У мотивувальній частині суд зробив висновок, що дії (повідомлення) є неправомірними, тобто право стягувача було порушено, проте скаргу не задовольнив, що свідчить про неправильне застосування судом вказаної норми закону.

Представник заявника скаргу підтримав частково в частині вимоги про визнання неправомірними повідомлень державного виконавця, від вимоги скарги про зобов’язання старшого державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчих проваджень представник відмовився, оскільки згідно пояснень, викладених в апеляційній скарзі, рішення суду в частині негайного виконання вже було виконано 30.07.2018 р. приватним виконавцем ОСОБА_7, виконавчі провадження було відкрито.

Враховуючи, що представник заявника просив тільки визнати неправомірними повідомлення державного виконавця, без зобов’язання виносити постанови про відкриття виконавчого провадження, зважаючи на те, що право стягувача було порушено незаконними діями державного виконавця, з урахуванням принципу обов’язковості судових рішень, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення.

Вищезазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції, тому ухвалу суду необхідно скасувати, а скаргу задовольнити.

  Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 – 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2018 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_4, заінтересована особа – Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго», на дії старшого державного виконавця Галицького районного відділу Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_5 – задовольнити.

Визнати неправомірними повідомлення №4626 та 4634 від 23 червня 2018 року старшого державного виконавця Галицького районного відділу Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_5 про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2018 року.

Головуючий:        Р.Й. Матківський

Судді:          Л.В. Василишин

          ОСОБА_8