ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року                                                                м. Кропивницький

справа № 395/194/18

провадження № 22-ц/4809/107/18

       12 грудня 2018 року  м. Кропивницький

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючий - Дьомич Л.М. (суддя доповідач),

судді - Кіселик С.А.; Карпенко О.Л.

за участю секретаря: Кравченко Я.С.

учасники справи: позивач – ОСОБА_1, представник – ОСОБА_2

відповідач  – Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

третя особа – Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 10 травня 2018 року у складі судді: Забуранного Р.А.  у справі за  позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа –  Новомиргородська районна  державна адміністрація Кіровоградської області про визнання поновленим договір оренди землі,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа – Новомиргородська районна державна адміністрація про:

- визнання поновленим на той самий строк та на тих умовах договір оренди земельної ділянки від 29 грудня 2012 року, укладений між Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, в особі голови ОСОБА_3 та ОСОБА_1, площею 12,2354 га ріллі, кадастровий номер – 3523810100:02:000:9047, розташованої на території Новомиргородської міської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі 29 грудня 2012 року за № 352380004002558.

       В обгрунутування вимог зазначив, що між ним та Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області укладено договір оренди землі, який зареєстрований у відділі Держкомзему Новомиргородського району 29 грудня 2012 року, про що у Державному реєстрі земель, вчинено запис за № 352380004002558.

       Згідно умов якого, в оренду строком на п’ять років передано земельну ділянку загальною площею 12,2354 га. Правочин набирає чинності після його державної реєстрації.

       Пунктом 8 передбачено, що орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк, у цьому разі він повинен не пізніше ніж за 30-ть днів до закінчення строку його дії, письмово повідомити орендодавця про намір продовжити дію договору.

До закінчення строку дії правочину, а саме 24 жовтня 2017 року, він звернувся до відповідача з письмовим листом-повідомленням про намір поновити його дію на новий строк, до якого долучив примірник проекту додаткової угоди про поновлення договору, докази належного виконання своїх обов’язків як орендаря та копію договору оренди.

Однак, відповідач у встановлений строк, не узгодив з позивачем істотних умов, не прийняв рішення про поновлення правочину, не уклав додаткову угоду, не повідомив його належним чином про наявність законних та обґрунтованих заперечень щодо його поновлення та не надіслав лист-повідомлення про прийняте ним рішення.  

Він продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та сплачує орендну плату після закінчення строку дії договору.

18 лютого 2018 року позивач знайшов на своєму подвір’ї частину аркушу формату А-4, на якому містився текст «за підписом начальника Головного управління ОСОБА_4І.» «ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області», а також номери телефонів.

19 лютого 2018 року за вказаним на аркуші номером телефону дізнався, що на його адресу нібито направлено лист-повідомлення із запереченням в поновленні дії договору. Проте, жодних листів не отримував.

Отже, правочин згідно положень ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 10 травня 2018 року позов задоволено.

Визнано поновленим на той же строк та на тих же умовах договір оренди земельної ділянки від 29 грудня 2012 року, укладений між Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_3 та ОСОБА_1 площею 12,2354 га ріллі, кадастровий номер - 3523810100:02:000:9047 (розташованої на території Новомиргородської міської ради Новомиргородського району Кіровоградської області) державної власності, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі 29.12.2012 р., за № 352380004002558.

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з’ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Згідно змін внесених до земельного законодавства, повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності здійснюють відповідні територіальні органи Держгеокадастру. Земельна ділянка, яка орендувалася позивачем, в оренду іншим особам не передана. 29 січня 2018 року, в межах місячного строку після закінчення дії правочину, Головним управлінням Держгеокадастру направлено на адресу позивача лист-повідомлення про заперечення в поновленні дії договору, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення в конверт. Вказаний лист не є відповіддю по результатам розгляду звернень позивача щодо укладення додаткових угод. Разом з листом також направлено акт приймання - передачі земельної ділянки. Наказом від 29.01.2018 р. припинено право оренди позивача та віднесено земельну ділянку до земель запасу. Судом не вирішено питання про наявність обставин, якими обґрунтовувались вимоги та якими доказами вони підтверджуються, наявність у відповідача повноважень щодо вчинення дій про зобов’язання яких просить позивач, не з’ясовано чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи. Також суд по суті застосував лише загальні положення Закону України «Про оренду землі». Більш того, звернення орендаря в межах строку дії договору оренди свідчить про те, що ним ініційовано процедуру поновлення договору на підставі ч. 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», що виключає можливість застосування частини 6 цієї статті Закону, оскільки зазначеною нормою встановлено інший порядок поновлення договору, за принципом мовчазної згоди обох сторін.

Відзив у встановлений судом строк не подано.

Апеляційне провадження відкрито 25 вересня 2018 року.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» постановлено ліквідувати Апеляційний суд Кіровоградської області та утворити Кропивницький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Кіровоградську область, з місцезнаходженням у місті Кропивницькому.

Згідно з п.3 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

У зв’язку з ліквідацією Апеляційного суду Кіровоградської області справу передано до утвореного Кропивницького апеляційного суду.

За протоколами розподілу, цивільна справа розподілена та передана судді-доповідачу ОСОБА_5, учасниками колегії визначено суддів Кіселика С.А. та Карпенка О.Л.

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та Новомиргородська РДА в судове засідання не з’явились, повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с. 218;223).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За статтею 264 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем виконано всі умови щодо продовження терміну дії договору, він належно виконує свої обов’язки орендаря, продовжує на даний час користуватися земельною ділянкою. Відповідачем не надано доказів підтвердження отримання ОСОБА_1 листа-повідомлення про заперечення в поновленні дії договору оренди.

З висновком суду колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується за наступного.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2012 року між  Новомиргородською районною державною адміністрацією в особі голови ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, терміном на п’ять років, починаючи з дати його державної реєстрації.

29 грудня 2012 року договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 352380004002558 (а.с.12-14).

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30-ть днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір його продовжити (пункт 8).

Строк дії договору закінчився 29 грудня 2017 року.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Порядок поновлення договору оренди землі та зобов’язання учасників такого договору щодо здійснення певних дій задля продовження або припинення дії договору, визначений на законодавчому рівні.

Цивільним кодексом України передбачено два випадки пролонгації договору найму (оренди).

Так за ч. 1 ст. 777 цього Кодексу наймач, який належно виконує свої обов’язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Стаття 764 ЦК передбачає такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка конкретизує порядок такої пролонгації та можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Так, згідно ч. 1-5 ст. 33 Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами зобов’язання, має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк (поновлення договору оренди землі). В такому випадку орендар повідомляє про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення  додається проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає   додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.  

Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, відбувається, зокрема, в разі укладення договору оренди: із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об’єкт оренди для власних потреб.

Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були визначені договором.

Отже, стаття 33 вказаного закону фактично об’єднує два випадки поновлення договору оренди землі. Частиною першою цієї статті закріплено переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, реалізація якого можлива за умови дотримання порядку, визначеного частинами другою-п?ятою статті. Частиною шостою статті передбачена інша підстава поновлення договору оренди землі, яка реалізується в порядку, встановленому частинами шостою-дев?ятою цієї статті.

       Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В порядку ст. 81 ЦК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Загальними положеннями ЦПК України передбачено  обов’язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги зазначив про наявність підстав, визначених ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» для поновлення спірного правочину, адже у визначений договором строк направив на адресу відповідача лист-повідомлення про свій намір поновити дію договору, до якого долучив примірник проекту додаткової угоди, після закінчення строку його дії він продовжує використовувати земельну ділянку та сплачує орендну плату.

Однак, у орендодавця відсутнє волевиявлення на поновлення договору оренди землі, про що ним відповідно до положень права заявлено.

Матеріалами справи підтверджено, що укладаючи 02 жовтня  2012 року договір оренди, сторони погодили, що орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30-ть днів до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Умовами правочину встановлені права та обов’язки орендодавця та орендаря відповідно до Закону України «Про оренду землі», якими визначаються підстави укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Сторони погодили, що договір набирає чинності   після його підписання та державної реєстрації (пункт 43).

Договір укладено строком на 5-ть років та зареєстровано 29 грудня 2012 року, а тому строк його дії закінчився 29 грудня 2017 року.

24 жовтня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням про поновлення дії договору оренди землі від 02 жовтня 2012 року, до якого долучив проект додаткової угоди (а.с.11).    

29 січня 2018 року, на протязі місяця після закінчення строку дії договору, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надіслало на адресу позивача лист-повідомлення, яким виказало заперечення у поновленні дії правочину, а також направило акт приймання-передачі земельної ділянки для підписання. Вказане підтверджується описом вкладення у конверт та фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта» від 29 січня 2018 року (а.с.93-95).

Більш того, позивач погодився що отримав від відповідача повідомлення, але виглядало воно як частина листа формату А-4 за підписом начальника Головного управління Держгеокадастру, на якому була частина тексту і номери телефонів. Вказаний лист (копія) долучений ним до матеріалів справи.

Порівнюючи текст частини листа наданого позивачем (як він зазначає обірваний лист а.с. 21) та текст повідомлення адресованого ОСОБА_1, долученого до матеріалів справи ГУ Держгеокадастру (а.с.69) встановлено, що їх реєстраційний номер та дата відправки співпадають як і співпадають залишки тексту, що представлені позивачем. Вказане логічно підтверджує, що саме цей лист був отриманий ОСОБА_1.

Отже, об’єктивними та беззаперечними доказами підтверджено, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області скориставшись своїм правом, у визначений законом строк, на протязі місяця після закінчення дії договору, направило орендарю ОСОБА_1 лист-повідомлення про заперечення у поновленні дії правочину, отримання якого не заперечується позивачем. Заперечується лише те, що з обірваного листа не весь текст вбачався, на що останній зв’язався з відповідачем та дізнався про не бажання того продовжувати дію договору

Вимогами закону передбачено, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, має місце в разі укладення договору оренди з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Матеріали справи не містять доказів того, що орендодавець передав в оренду спірну земельну ділянку іншій особі.

Повідомлення про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі за наявності заперечень орендодавця та відсутності нового орендаря, не є підставою для поновлення строку його дії, внаслідок переважності права.

За ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Так, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливе укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Враховуючи відсутність волевиявлення орендодавця   на продовження дії договору оренди земельної ділянки від 02.10.2012 р., поновлення дії правочину   суперечить ст. 319 ЦК України, оскільки реалізація даного права можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін.

 Таким чином, за наявності письмової відмови відповідача у поновленні дії договору, визнання автоматично за позивачем права на його поновлення суперечить вимогам закону.

Продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, не впливає на поновлення правочину.

29 січня 2018 року наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-185/14-18-СГ припинено право оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 35238101000:02:000:9047), надане громадянину ОСОБА_1, посвідчене договором оренди землі, зареєстрованого 29 грудня 2012 року. Віднесено вказану земельну ділянку до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.95).

Наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-376-14-18-СГ від 16 лютого 2018 року внесено зміни до наказу № 11-185-14-18-СГ «Про припинення права оренди земельної ділянки», а саме: у пункті 1 прізвище «Мороз» замінено на «Морозова» (а.с.96).

Та обставина, що позивач на сьогоднішній день продовжує користуватися земельною ділянкою, яка була предметом договору оренди, вказує лише на те, що він не виконує вимоги закону щодо вищевказаного наказу, не повертає землю.

Очікуючи вирішення даного спору Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не застосовує інші заходи щодо витребування земельної ділянки, наприклад, у судовому порядку. Звернення до суду з даним позовом відбулось 26 лютого 2018 року, тобто, найближчим часом після заперечення відповідача і вимоги повернути ділянку.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, свободи договору, враховуючи відсутність волевиявлення орендодавця   на поновлення строку договору оренди земельної ділянки, про що орендодавець повідомив орендаря відповідно до вимог закону, колегія суддів приходить до висновку, що поновлення дії вищевказаного правочину суперечить нормам діючого законодавства.

Рішення суду, у зв?язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з ОСОБА_1 на користь ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області стягується судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 057,20 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області – задовольнити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 10 травня 2018 року – скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа – Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області про визнання поновленим договір оренди землі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1  (паспорт серії 291504 виданий Новомиргородським РВ УМВС в Кіровоградській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків НОМЕР_1) на користь Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636) судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 057,20 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 22.12.2018 р.

Головуючий суддя Л.М. Дьомич

Судді О.Л.Карпенко

ОСОБА_6