Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 504/1707/23

Номер провадження: 2/511/59/24

30 січня 2024 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді: Іванова О. В.,

за участю секретаря - Возняк Г.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна цивільну справу за позовною заявою:

позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

представника позивача: Ковтун Катерини Володимирівни, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

до

відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

третя особа: Орган опіки та піклування Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, місцезнаходження: вул. Партизанської Слави, 28, , с. Курісове, Березівського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04379692

про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ :

18 вересня 2023 року до Роздільнянського районного суду Одеської області за підсудністю від Комінтернівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява представника позивача адвоката Ковтун К.В. в інтересах ОСОБА_1 , відповідно до якої представник позивача просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свої вимоги представник позивача мотивувала тим, що ОСОБА_5 певний період перебував у відносинах з ОСОБА_2 , в період вказаних відносин у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Через певний час сторони розійшлися та дитина залишилася проживати зі своїм батьком - ОСОБА_1 , який виховує сина самостійно, дитина повністю перебуває на утриманні батька та проживає ним. Мати дитини - ОСОБА_2 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, з сином не спілкується на протязі тривалого часу, розвитком та життям дитини не цікавиться, не відвідує його, участі у вихованні та особистому житті не приймає, матеріально не підтримує. Крім того, зазначила, що позивач подавав заяву до Березівського РВП ГУНП щодо встановлення місця перебування його колишньої співмешканки, але ніяких даних не вдалося знайти. На думку представника позивача вищезазначені обставини свідчать про невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, що і стало підставою для звернення до суду.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 вересня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Витребувано у Органу опіки та піклування Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав щодо її неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

Ухвалою Роздільнянського районного суду від 14.11.2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Позиції сторін.

Представник позивача-адвокат Ковтун К.В., яка діяла на підставі ордера, та позивач в судове засідання не з`явилися, надали заяву про слухання справи без їх участі та просила суд ,задовольнити позовні вимоги, більш ніяких клопотань не заявляла.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідач відсутній за зазначеною адресою, що свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток.

Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив проводити судові засідання без їх участі; при цьому не висловили жодну думку щодо своєї позиції по позовних вимогах, а також в матеріалах справи відсутня будь-яка думка третьої особи щодо підтримання свого висновку.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який разом з сином проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 316 від 29.03.2023 року виданої Курісовською сільською радою Березівського району Одеської області. ( а.с.9).

ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якого я батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого 02.09.2010 року виконавчим комітетом Петрівської сільської ради Коминтернівського району Одеської області, на підставі актового запису №15 ( а.с. 8).

За твердженням представника позивача батьки дитини - ОСОБА_4 в шлюбі не перебували.

Позивач звертаючись до суду з позовом, посилався на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, що виражається, зокрема, у тому, що ОСОБА_2 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, з сином не спілкується на протязі тривалого часу, розвитком та життям дитини не цікавиться, не відвідує його, участі у вихованні та особистому житті не приймає, матеріально не підтримує, що на думку позивача, свідчить про умисне ухилення відповідача від виконання ним своїх обов`язків.

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 03.03.2023 року, членами комісії Курісовської сільської ради проведено обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітній проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , сім`я проживає у будинку, створені зразкові умови для проживання та розвитку неповнолітньої дитини; ОСОБА_4 проживає в кімнаті з бабусею - ОСОБА_10 . Мати дитини проживає окремо зі слів 5 років, вихованням займається батько та бабуся. ( а.с.18)

Дані правовідносини регулюються наступним нормами права .

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції ООН про права дитини держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли за рішенням суду буде встановлено, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її виховані, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.

Частиною 1 ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

Згідно до положень ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 61-36905св18.

А також, Згідно правової позиції Верховного суду, під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайній спосіб впливу та захисту прав дитини.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17 червня 2021 року у справі N 466/9380/17 (провадження N 61-2175св20).

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування тощо.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи також відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою, а також, що створило загрозу життю дитини.

Відповідно до вимог частин 4 і 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки і піклування. Орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Орган опіки і піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, їхнього ставлення до дитини, а також на підставі інших документів, які стосуються справи та мають істотне значення.

Також судом встановлено, що органом опіки та піклування Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області надано висновок комісії про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був затверджений рішенням виконавчого комітету Курісовської сільської ради від 25.10.2023 року № 491. Даний висновок обґрунтований тим, що мати дитини не цікавився долею сина, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у його вихованні, не піклується про його стан здоров`я та духовний розвиток, не проявляє батьківської турботи, в тому числі не допомагає матеріально; остання на засідання комісії не з`явилася; всі питання щодо виховання вирішується батьком без участі та підтримки з боку ОСОБА_2 .

Суд не бере до уваги висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її неповнолітнього сина, оскільки вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду ( ч.5 ст.19 СК України) та вважає, що обставини, на яких ґрунтується висновок органу опіки та піклування сільської ради Березівського району Одеської області є недостатньо обґрунтованим та наданий тільки на доказах сторони позивача. Окрім того, під час судового розгляду вказаний висновок органу опіки та піклування навіть не був підтриманий третьою особою - органом опіки та піклування, оскільки в матеріалах справи відсутня вказана інформація з цього приводу, що також оцінюється судом критично та не на користь позивача.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі N 466/9380/17 (провадження N 61-2175св20), згідно якої: суд правильно не погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим і має рекомендаційний характер.

Докази, які були надані позивачем, а саме: характеристики та інформація зі школи на дитину, характеристика на позивача, талон-повідомлення з відділу поліції, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав відносно сина. Разом з цим, матеріали справи не містять будь-яких заходів щодо встановлення дійсного місцезнаходження відповідачки, відсутні дані щодо порушення розшукової справи тощо, при цьому суд звертає увагу, що вказане повідомлення зареєстровано у відділі поліції лише один раз - у лютому 2023р., що також не підтверджує позицію позивача щодо відсутності матері дитини понад 5 років.

Відповідно до положень ст.81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Позивачем не надані докази, які б підтверджували факт вжиття до відповідача заходів реагування та впливу з боку відповідних органів з приводу неналежного виконання нею батьківських обов`язків щодо сина, не надані докази того, що до звернення до суду з позовом відповідач попереджалася відповідними органами про наслідки невиконання батьківських обов`язків, що до неї застосувались відповідні заходу впливу з метою зміни поведінки, тобто суду не надані докази того, що змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо та вжиті заходи юридичної відповідальності не дали позитивних змін, що давало б підстави для застосування до матері дитини такого крайнього заходу відповідальності, як позбавлення батьківських прав.

У статті 9 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Натомість, під час розгляду вказаної справи навіть не був допитаний ОСОБА_4 , якому вже виповнилося повних 13 років та який мав би висловити свою точку зору з приводу його бажання відносно ставлення матері до нього та позбавлення її батьківських прав.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від від 26 січня 2022 року у справі N 203/3505/19 (провадження N 61-14351св21, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно її сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення його матері по відношенню до нього батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків свідомо, а в даному випадку винна поведінка відповідачки не встановлена, крім того це остаточно розірве зв`язок сина з матір`ю, а тому суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150, 164, 165, 166, 180, Сімейного кодексу України, Постановою №3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.ст.4,18,19,48,76-81,95,211,223,247,258-259,263,265,280-284,288, 289 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог представника позивача - Ковтун Катерини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав- відмовити у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Суддя О. В. Іванова