ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

26 грудня 2018 року

м. Харків

справа № 643/19338/14-ц

провадження № 22-ц/818/717/18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Піддубного Р.М. (суддя - доповідач),

суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 червня 2018 року, ухвалене суддею Сугачовою О.О.,

у с т а н о в и в:

У грудні 2014 року Приватне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом, мотивуючи який зазначило, що 06 грудня 2010 між банком та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості.

Посилаючись на те, що відповідач взятих на себе за вищевказаним договором зобов’язань належним чином не виконала, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 13440,11 грн., яка станом на 31 жовтня 2014 року складається з: 7626,51 грн заборгованості за кредитом, 3997,40грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 700 грн. пені за порушення зобов'язань за договором, а також штрафів: 500 грн. -фіксована частина, 616 грн. 20 коп. – процентна складова.

Відповідач проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 18.05.2010 року є згодою на оформлення пенсійної картки, кредитного договору з отриманням платіжної картки «Універсальна» вона не укладала, крім того, позов пред'явлено зі спливом позовної давності, що є підставою для відмови у його задоволенні.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05 червня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06 грудня 2010 року в розмірі 13440 грн 11 коп. та 243 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявленого ПАТ КБ «ПриватБанк» позову відмовити.

Мотивуючи скаргу зазначив, що анкету - заяву, умови та правила надання банківських послуг ОСОБА_1 не підписувала, кредитний договір з позивачем не укладала, а тому судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 06.12.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взятих на себе за договором кредиту зобов'язань належним чином не виконала, правовими наслідками чого є стягнення з неї заборгованості у розмірі 13440 грн 11 коп.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Кредитний договір було укладено шляхом підписання ОСОБА_1 Н,М. анкети-заяви про приєднання, де вказано, що заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Встановлено, що взятих на себе за кредитним договором зобов'язань відповідач належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 7626,15 грн., за процентами за користування кредитом у сумі 3997,40 грн. та пенею у розмірі 700 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності і їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором суперечить положенням, закріпленим у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1116,20 грн. не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, оскільки у підписаній відповідачем заяві остання ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді. Крім того, своїм підписом підтвердила факт отримання інформації про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк». (а.с.9).

Жодних доказів на підтвердження того, що підпис у вказаній заяві не належить ОСОБА_1 відповідачем не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що між банком та ОСОБА_1 не було укладено кредитний договір, картку не отримувала і нею не користувалась, також є безпідставними, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 тривалий час активно використовувала кредитну картку, сплачувала нею та погашала заборгованість за договором у терміналі самообслуговування.

Останній платіж щодо погашення боргу у розмірі 200 грн. було здійснено відповідачем 24 березня 2014 року, з позовом про стягнення заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду у грудні 2014 року, а тому строк позовної давності не є пропущеним.

Крім того, звернувшись у серпні 2016 року до місцевого суду із заявою про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 16.02.2015 року, ОСОБА_1 жодним чином не заперечувала факту укладення кредитного договору, підтверджувала факт отримання нею кредитної картки, просила застосувати позовну давність.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06.12.2010 року у розмірі 12323,91грн, яка станом на 31 жовтня 2014 року складається з 7626,51 грн заборгованості за кредитом, 3997,40грн заборгованості за процентами за користування кредитом та 700 грн. пені. В іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 червня 2018 року змінити.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06 грудня 2011 року у розмірі 12323 грн. 91 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2018 року.

Головуючий                                                                Р.М. Піддубний

Судді                                                                                А.В. Котелевець

                                                                               ОСОБА_3